«Перші два тижні був приголомшений. Разом із кумом вирішили, що насамперед маємо відвезти родини у безпечне місце. Поворотним моментом став день, коли до Одеси підійшли ворожі кораблі й почали гатити по берегу з артилерії. Тоді я зрозумів, що пора діяти. Так разом із кумом ми пішли до війська».
Це слова військового на псевдо Glück зі 126-ї окремої бригади 30-го корпусу морської піхоти. До початку повномасштабного вторгнення Росії він займався міжнародною логістикою та планував переїзд до Європи. Проте 24 лютого 2022 року його плани змінилися назавжди.
Glück у перекладі з німецької означає «удача» або «щастя». І, як пишуть на сторінці 126-ї бригади у фейсбук, свою удачу військовий випробував під час боїв на Кринках, що на лівобережжі Херсонщини.
«Ми тримали один із флангів плацдарму, відстань до ворожих позицій була до 70 метрів. Постійно працювали артилерія та авіація ворога. За добу вони скидали на невеликий клаптик землі десятки КАБів, земля двигтіла. Але найважчим був захід та вихід», – згадує Glück.
Одного разу Сергій і його підрозділ опинилися в особливо складній ситуації. Поки вони чекали своєї черги на завантаження у човен, група, що прибула човном, який мав забирати їх, понесла дорогою важкі втрати й мусила повернутися.
«Я розумів, що цієї ночі ми залишимося тут. Листопад, окопи холодні, зігрітися ніяк… Відправив хлопців розвідати, чи не можна використати як сховище позицію, завалену КАБом. Якесь провидіння нам допомогло: наші бійці натрапили на позицію дружнього підрозділу, які саме виходили на евакуацію. І нам віддали на цю ніч повністю обладнане укриття – з теплими речами, водою, навіть з чайником. От це справді була удача», – говорить військовий.
Сергій зазначає, що найціннішими на війні є прості речі, які у цивільному житті здаються звичними, як от, наприклада, вода:
«На Кринках були великі проблеми з водою. Якось ми півтори доби вимушені були обходитися без неї після активного бою, коли кожен відчуває страшенне зневоднення. Неподалік нас була криниця, але ворог навмисне садив туди снайперську групу, і підійти до неї було неможливо».
Його мрія така ж, як і у всіх українських воїнів, – повернутися додому з перемогою.
«До родини, до доньок, які дзвонять кожен день, хвилюються. Але зараз маємо боротися. Інших варіантів немає», – підсумував Glück.
Фото: 126-та орема бригада 30-го корпусу морської піхоти
Джерело – Гривна
