Їх лишалося двоє у рідному селі. Всі інші виїхали через постійні російські обстріли. Однак нещодавно останні жителі села Іванівка Дар’ївської громади прийняли рішення евакуюватись із небезпечного населеного пункту.
Василина Дюкар разом з односельчанином Юрієм останніми залишили рідну Іванівку у Херсонському районі. Аби вибратись із розбитого російськими військами села, їм довелося 10 кілометрів йти пішки під обстрілами та дронами армії РФ до сусіднього населеного пункту. Далі їм допомогли евакуюватись військові та волонтери ГО «Сильні Бо Вільні». Історію своєї евакуації пані Василина розповіла «Суспільному».
За словами жінки, в її рідній Іванівці вибухи було чутно кожного дня, а вцілілих будинків майже не лишилося. Жінка каже, що росіяни порозбивали у населеному пункті все що могли.
«Там взагалі згорілі двори. Там просто запах смерті», – говорить Василина Дюкар про своє село.
У 2024 році російські обстріли села посилилися, почалася евакуація, людей закликали виїжджати. Однак тоді жінка вирішила залишитись.
Пів року Василина разом з односельчанином Юрієм жили під щоденними атаками армії рф у сусідському будинку, одному з небагатьох вцілілих у селі. Але нещодавно з небезпечного населеного пункту вирішили вибиратися.
«Ми чекали, коли буде або туман, або дощ. І ми вийшли. Почали йти, пройшли півтора кілометра. Тут за нами узявся дрон. Ми йдемо, а він за нами летить і летить. Потім він улетів. І почали бити снаряди. Один снаряд прилетів вліво в полі, другий — справа в полі. А третій снаряд прилетів біля мене. Мене обсипало землею. Я оглухла на одне вухо. Потім ніби тиша була і ми ще трохи пройшли. А потім чуємо – щось летить, свистить. Це був дрон із вибухівкою. Він потім нас шукав. Ми заховалися в кущі, у дерева і нас це врятувало, врятувала посадка», – пригадує пережите жителька Іванівки.
Василина та Юрій пройшли до сусіднього села три кілометри посадками та сім – трасою. Далі військові довезли їх до населеного пункту, звідки їх вивезли волонтери ГО «Сильні Бо Вільні».
Жінка закликає людей, які ще вагаються чи виїжджати із прифронтових населених пунктів, неодмінно робити це, якщо є можливість:
«Якщо є можливість виїжджати, евакуйовуватися, то не сидіть до останнього. Це буде страшніше, ніж було. Це не буде життя нормального».
Фото ілюстративне, shumsk.info.
Джерело – Гривна