В Україні триває благодійна велогонка «Тур де Франс Україна», мета якої – зібрати кошти для допомоги вимушеним переселенцям із Херсонської області й тим, хто виживає в окупації.
Масштабний соціальний проєкт, створений спільно з фондом «Місто тисячі джерел», стартував 29 червня – триватиме він 23 дні. Автором ініціативи став новокаховчанин Сергій Краснов, майстер спорту України з велоспорту, повідомляє Новокаховська МВА.
Сергій прожив в Новій Каховці 35 років, був депутатом міської ради. Нині він живе в Одесі. Останні 22 роки чоловік займається велосипедним спортом, тому вирішив допомогти жителям Херсонщини та зібрати кошти для тих, хто був вимушений виїхати або з різних причин залишився на окупованому лівобережжі.
Загалом протягом 23 днів новокаховчанин планує проїхати майже 3500 кілометрів – це довжина траси всесвітньо відомої велогонки «Тур де Франс», яка саме в ці дні проходить у Франції.
Маршрути велогонки «Тур де Франс Україна», фото: tdf-ukraine.org.ua
На сайті «Тур де Франс Україна» є можливість перерахувати кошти для допомоги жителям Херсонщини або залишити заявку на допомогу.
Також на сайті опубліковано декілька історій жителів Херсонщини, які постраждали внаслідок повномасштабного російського вторгнення та потребують допомоги. Далі – декілька з них.
***
Будинок Олексія знаходиться біля Дніпра. У перші місяці великої війни, коли ЗСУ зруйнували міст на шлюзі й росіяни не могли пересувати техніку та снаряди на правий беріг через Каховську ГЕС, вони облаштували переправу, що знаходилася неподалік оселі чоловіка. ЗСУ, завдяки місцевим жителям, дізналися про це й потужним вогнем атакували росіян, коли ті переправлялися разом з великою кількістю техніки. Олексій у ту мить був на подвір’ї. Коли все почалося, він ліг на землю і пролежав дві години, поки не скінчилися вибухи. Перша лінія будинків була зруйнована.
Батьки Олексія похилого віку, за станом здоров’я не могли виїжджати кудись із міста. Чоловік відправив дружину з дітьми в евакуацію, а сам був вимушений лишитися з батьками. Згодом батько помер. Мама в поганому стані. До лікарні Олексій возить її в багажнику свого автомобіля, бо в салон сісти вона не в змозі. Найближча лікарня – за 100 км.
У будинок родини вже декілька разів хотіли залізти мародери. Зв’язок, світло та вода в населеному пункті бувають не постійно. Каже, що «ми тут не живемо, а виживаємо».
***
76-річна Марія за 40 днів до повномасштабного вторгнення поховала свого чоловіка. Мешкала в приватному будинку в центрі міста. Діти та онуки жили в інших містах. Коли прийшли росіяни й стали завозити свої продукти харчування, вона гидувала до них торкатися. Скуплялась на базарі.
Коли постало питання евакуації, із собою можна було взяти обмежену кількість речей. Так і виїхала з пакетом від ковдри, лишивши дім і все, що нажила за життя. Могили двох своїх чоловіків, мами та сина лишилися на окупованій території, і чи приїде вона туди колись – велике питання.
На головній світлині: учасники благодійної велогонки. Фото: instagram/sergiy.krasnov
Джерело – Гривна
