Вчителька Зеленівської школи №38 організувала підпільний навчальний заклад, коли населений пункт був в окупації. Так, до когось викладачка приходила просто “на чай”, “манікюр” чи “в гості”, а насправді в цей час проводила заняття. Батьки ж пояснювали дітям, як правильно відповідати на запитання незнайомих людей, щоб російські загарбники не дізнались про підпільну школу.
Російські терористи полюбляють розповідати казки про так звані «утиски російськомовних» в Україні, та паралельно з цим вони наочно демонструють свою ненависть до української мови та культури, зокрема і на тимчасово окупованих територіях. Там маленьких українців змушують ходити до російських шкіл, їм насильно нав’язують чужу – російську ідентичність. Так було і в населених пунктах правобережної Херсонщини під час окупації. Та попри терор з боку російських загарбників, українська школа продовжувала існувати і в окупації!
Підпільну українську школу організувала вчителька початкових класів Зеленівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №38 Надія Середа. Нещодавно вона поділилась своїм досвідом зі студентами та викладачами педагогічного факультету Херсонського державного університету. Її історію опублікували на сайті ХДУ.
За словами Надії Середи, тоді, 24 лютого, здавалося, що життя ніби зупинилося, але буквально вже за декілька днів було прийнято рішення перейти на онлайн-навчання. Так тривало до кінця квітня, потім навчання довелося завершити в стислі терміни, оскільки посилювався тиск з боку окупантів.
Вже напередодні нового навчального року знову постало питання: як же будуть вчитися діти. Багато батьків приймати рішення виїжджати, проте багато залишалися. І саме тоді було організовано підпільну офлайн-школу.
“З мого класу 50% діток залишися в селищі, не всі виїхали, не всі мали таку змогу. І стало питання про те, як ми будемо далі навчатися. Зв’язок був дуже поганий. Дуже рідко хто міг підключитися до онлайн-навчання. Ми зустрілися з батьками, підпільні такі батьківські зробили й вирішили, що все-таки будемо продовжувати навчання. Батькам це було дуже важливо… І ми перейшли в підпілля, почали працювати групами. Склали графік, декілька діток тихенько приходили до мене додому, а до інших я ходила по хатах, декілька діток, які жили недалеко один від одного, сходилися в одну хату. Так ми займалися. Це було підпілля справжнє, тому що дуже часто були рейди по селищу і переживали за дітей, як же діти реагуватимуть на це”, –говорить пані Надія.
Вчителька додала, що дуже вдячна батькам і пишається своїми учнями, які проявляли неабияку жагу до знань та, звісно, сміливість. За її словами, батьки налаштували дітей та говорили з ними, аби ті знали, що треба відповідати сусідам і чужим людям на їхні запитання. Так до когось пані Надія приходила просто “на чай”, “манікюр” чи “в гості”, а насправді в цей час проводила заняття.
“Ми з батьками брали на себе дуже велику відповідальність, тому що як би ми попалися за те, що працювали за українською програмою, то наші “гості” не приховували, що це був би мішок на голову та підвал”, – згадує вчителька.
І таке підпільне навчання тривало до 11 листопада. Потім вже почалася робота в умовах деокупації. І вчителька, і батьки розуміли, що дітям важливо було не тільки вчитися, а й комунікувати один з одним. І так поступово в будинку Надії Середи було створено імпровізований клас, куди вже могли вільно приходити її учні. Там вони не лише навчалися, а мали змогу погратися, відпочити і найголовніше в той момент – поспілкуватися, не боячись, без остраху, по-дитячому, як і в мирний час. Спільними зусиллями навіть вдалося зробити четвертокласникам випускний.
Наразі ж пані Надія продовжує працювати, набирає новий клас та готує своїх дошкільнят стати справжніми школярами.
На жаль, лівобережна частина Херсонщини все ще знаходиться в окупації. Там росіяни досі продовжують цілеспрямовану політику зміни самоіндефікації українських дітей. Для цього росіяни регулярно вивозять неповнолітніх громадян України на так звані “освітні заходи” до рф.
Нещодавно чергову групу дітей з ТОТ Херсонщини вивезли на Далекий Схід до центру “Океан”. Про це повідомляє Центр національного спротиву.
Там дітей піддають пропаганді щодо їх “нової батьківщини” де завдяки контрастності мирного регіону та регіону, де росіяни розв’язали війну, формують позитивне ставлення до окупантів.
Фото: Анатолій Степанов/AFP
Джерело – Гривна
