Оксана Пишна працює в поліції Херсонської області вибухотехніком – жінка розміновує рідну землю від російських мін та боєприпасів. Щодня разом із колегами вона виїжджає на місця ворожих обстрілів і робить усе, аби якнайшвидше звільнити землі від ворога та повернутися додому. Бо її дім – на окупованій лівобережній частині області.
Інспектор з особливих доручень відділу вибухотехнічної служби ГУНП в Херсонській області Оксана Пишна розповідає про свою роботу з гордістю. Попри небезпеку, жодного разу не пошкодувала про своє рішення стати вибухотехніком. До війни вона працювала у дізнанні, слідстві, кадровій службі. Каже, кардинально змінила фах, щоб допомагати людям. Історією пані Оксани поділилася пресслужба поліції Херсонщини на своїй сторінці у фейсбуці.
«Тут і небезпека, і тяжке спорядження, яке беремо з собою, коли виходимо на огляд місця події. Проте, мені моя професія подобається. Я відчуваю, що приношу користь людям від того, що роблю», – розповідає жінка.
Поліцейська зізнається, що робота морально дуже нелегка. Найважче – бачити, як Росія вбиває та калічить дітей. Таке неможливо ні зрозуміти, ні пробачити.
«Мені тяжко бачити, що гинуть діти, гинуть їхні батьки. Для мене, як і для тисяч українців, це дуже болісно. Важко також дивитися на розпач та сльози людей, які повертаються до своїх зруйнованих будинків», – розповідає пані Оксана.
Разом із колегами вона їздить по всій правобережній Херсонщині, де є вщент знищені села, в яких – жодного вцілілого будинку. Через окупацію Оксані Пишній із родиною теж довелося покинути рідний дім, який залишився по той бік Дніпра.
«Дім – це найрідніше, але, на жаль, він на окупованій території. Я вірю, що ми повернемося на моє лівобережжя. Вірю, що я побачу свій будинок. Хочу додому. Настане час, коли ми звільнимо не тільки рідну Херсонщину, а й всі окуповані росіянами території», – переконана Оксана Пишна.
Поліцейська говорить, що з початком повномасштабної війни змінилися цінності. Каже, стала цінувати вдвічі більше людей, які поруч – своїх колег із вибухотехнічної служби.
«Були ситуації, коли ми виходили на завдання, а товариш за тобою йде і тобі прикриває спину. У мене, мабуть, вперше були сльози на очах», – розповідає жінка й додає:
«Я дуже чекаю повернення моїх земляків до рідних домівок, де наші херсонські кавуни, широкі степи, лани та море – це вже для мене велика частина Перемоги».
Фото: пресслужба поліції Херсонської області
Джерело – Гривна
