Інспектор з особливих доручень відділу вибухотехнічної служби ГУНП в Херсонській області Оксана Пишна розміновує рідну Херсонщину від російських мін та боєприпасів. Щодня разом із колегами вона виїжджає на місця ворожих обстрілів і робить все, аби якнайшвидше звільнити землі від ворога та повернутися додому.Про це повідомляє пресслужба поліції Херсонської області.
Про свою небезпечну, утім таку важливу й улюблену роботу, Оксана Пишна розповідає з гордістю. Зізнається, жодного разу не пошкодувала про своє рішення стати вибухотехніком. До війни вона працювала у дізнанні, слідстві, кадровій службі. Каже, кардинально змінила фах, щоб допомагати людям.
«Тут і небезпека, і тяжке спорядження, яке беремо з собою, коли виходимо на огляд місця події. Проте, мені моя професія подобається. Я відчуваю, що приношу користь людям від того, що роблю», – розповідає наша колега. Поліцейська зізнається, що робота морально дуже нелегка. Найважче – бачити, як росія вбиває та калічить дітей. Таке неможливо ні зрозуміти, ні пробачити.
«Мені тяжко бачити, що гинуть діти, гинуть їх батьки. Для мене, як і для тисяч українців, це дуже болісно. Важко також дивитися на розпач та сльози людей, які повертаються до своїх зруйнованих будинків», – розповідає Оксана.Поліцейська разом із колегами їздить по всій Херсонщині: вщент знищені села, жодного вцілілого будинку. Через окупацію Оксані з родиною довелося теж залишити рідний дім, де колись раділи, мріяли і були щасливі.
«Дім – це найрідніше, але, на жаль, він на окупованій території. Я вірю, що ми повернемося на моє лівобережжя. Вірю, що я побачу свій будинок. Хочу додому. Настане час, коли ми звільнимо не тільки рідну Херсонщину, а й всі окуповані росіянами території», – переконана Оксана Пишна.Поліцейська говорить, що з початком повномасштабної війни змінилися цінності. Каже, стала цінувати вдвічі більше людей, які поруч. Про своїх колег із вибухотехнічної служби Оксана готова говорити добу, і не одну. На дружнє плече, допомогу у надскладній ситуації вона завжди може розраховувати.
«Були ситуації, коли ми виходили на завдання, а товариш за тобою йде і тобі прикриває спину. У мене, мабуть, вперше були сльози на очах», – розповідає поліцейська.
Для Оксани Пишної віра у Перемогу, надія, повернення додому та підтримка рідних дає сили працювати задля безпеки людей.
«Я дуже чекаю повернення моїх земляків до рідних домівок, де наші херсонські кавуни, широкі степи, лани та море – це вже для мене велика частина Перемоги».
