Віктор Переведенцев із Миколаївщини служив у 28-й ОМБр, а нині – комісований за станом здоров’я. За плечима – оборона села Олександрівка Станіславської громади, звільнення Херсона, бої на Бериславщині, на Бахмутському напрямку… Нинішнє цивільне життя колишнього військовослужбовця легким ніяк не назвеш.
Своєю історією Віктор поділився із «Суспільним».
Чоловік розповідає, як навесні 2022 року відбивав наступ росіян в селі Олександрівка. Каже, ті дні запам’ятає на все життя.
«Це був перший справжній бій. Він закінчився оточенням. Ми зайшли за нашими, бо вони були в оточенні, і залишилися там. 22 дні тримали оборону», – каже він.
Тоді нашим захисникам довелося закріпитись в одному із сільських приміщень. Під час бою Віктор отримав поранення, коли разом із побратимом ішов в атаку.
«Він з РПГ добивав “беху”, а я – бурятів. Ті обійшли з іншого боку та почали закидувати гранатами підвал. Хтось “проґавив” на вході. Коротше, я впіймав гранату прямо під ноги. Мене відкинуло. Із вух – кров, нічого не чути, пил. А я встав, хоча всі думали я “двохсотий”. Встав, по сходах, і почав відбивати противників. Отримав дві кулі. Потім мене вже хтось затягнув у підвал», – згадує військовий.
Зрештою, оборонцям Олександрівки вдалося евакуюватися човном.
«Страшна евакуація була. Ніч, гроза, блискавка. Із танка били, човен пробили. З першої ночі до шостої ранку плавали в холодній воді. Повітря порохом пропахло. 12 людей в шестимісному човні», – згадує Віктор.
Про ключові бої, які йшли за Олександрівку навесні 2022 року та в яких брав участь Віктор, «Гривна» детально розповідала у жовтні того ж року.
Потім були бої на Бериславському напрямку – отримав ще кілька поранень під Мирним та Давидовим Бродом.
«Там нас просто бомбили. Били з усього, з чого тільки можна», – каже захисник.
Далі було звільнення Херсона, коли люди зустрічали українських військових на колінах та з квітами. А потім Віктора перекинули на Бахмутський напрямок, де отримав бойове поранення. Із лікарні на милицях вирушив до РАЦСу, щоб узаконити стосунки зі своєю коханою.
«У мене були два свідки. Вони були теж на милицях. Абдулаєв зі мною з оточення виходив. А другого Васька звати – зі 14-ї бригади, артилерист», – каже Віктор.
Довідка про поранення. Фото з особистого архіву військового
Вручення ордену Віктору Переведенцеву. Фото з особистого архіву військового.
Попри подальші перемоги на полі бою та отриманий орден «За мужність III ступеню», каже, у цивільному житті все склалося не дуже оптимістично. Через поранення в грудні 2023 року Віктора комісували.
«Житла свого немає. Сім’ю евакуювали в Одесу, коли я був в оточенні ще. Досі на орендованій квартирі. Дружина – з інвалідністю другої групи. Роботу зараз не знайдеш, мене посилають з одного центру комплектування до іншого. Я приїжджаю до міської ради – мене ганяють з кабінету до кабінету», – каже Віктор.
Колишній військовослужбовець Віктор Переведенцев. Фото: Назарій Рубаняк/Суспільне Миколаїв
Разом із дружиною виховують сина, який також має інвалідність. Окрім нього, у чоловіка ще троє дітей. Нині – у пошуках житла в Миколаєві.
«Щоб стати в чергу на гуртожиток, дали купу довідок зібрати. Де їх збирати? Як? Простому смертному це просто нереально, так що просимо допомоги», – каже чоловік і додає, що, попри всі труднощі, здаватися не збирається і вірить у краще.
На головній світлині: Віктор Переведенцев (праворуч) під час служби. Фото з особистого архіву військового
Джерело – Гривна
