Минуло три роки від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Офіцер Сил спеціальних операцій ЗСУ Віктор Шевченко, колишній юрист, громадський діяч та учасник АТО, з 24 лютого 2022 року брав участь у бойових діях на південному напрямку. Чоловік воював на Миколаївщині та Херсонщині, протистоячи агресору. Нині Віктор обіймає посаду у центрі рекрутингу ССО, де відповідає за відбір кандидатів до елітного підрозділу ЗСУ.Про це кореспондентам Суспільного розповіли у Силах спеціальних операцій.
"Повномасштабна війна застала нашу команду спецпризначенців в пасажирському поїзді "Київ — Херсон".
Зі слів Віктора, служив у Силах спеціальних операцій з 2018 року. Згодом, як учасник бойових дій, він був зарахований до оперативного резерву першої черги 73-го морського центру та уклав відповідний контракт.
"Коли на початку 2022 року напруга біля наших кордонів досягла апогею, буду відвертим, я вже чекав на виклик. Дзвінок із 73-го центру надійшов приблизно за тиждень до початку "повномасштабки", — розповідає офіцер ССО.
Офіцер Сил спеціальних операцій ЗСУ Віктор Шевченко. Сили спеціальних операційЗа словами Віктора, командир поставив йому задачі як секретарю ради резервістів центру: скласти список, сформувати команду і прибути до Очакова. У підсумку він зібрав 10 побратимів, і взяв квитки на поїзд "Київ — Херсон" на вечір 23 лютого. Під’їжджаючи до Миколаєва, вони побачили в темряві велику заграву з боку військового аеродрому, що розташований неподалік залізничного вокзалу.
"О шостій ранку, коли вийшли на перон, вибухи десь недалеко були надто потужними — в будівлях станції навіть повилітали шибки", — говорить Віктор Шевченко.
Зі слів чоловіка, їхня команда вирушила до 73-го центру на мікроавтобусі разом із знайомим миколаївським водієм, з яким вони неодноразово взаємодіяли під час навчальних зборів. Тим часом потяг із пасажирами, які залишилися у вагонах, продовжив рух за маршрутом до Херсона — міста, де, того ж дня наступали російські військові.
"Прибули в частину. Ми зазвичай звикли, що коли приїжджали, нас вели до персоналу, тут же нас навіть не підпустили до паркану, за яким облаштувалися підрозділи. Офіцер з кадрів сама вийшла на парковку і забрала документи для оформлення", — розповідає Шевченко.
"За кілька хвилин наша команда стала в стрій, хлопці отримали бронежилети, шоломи, взуття, теплий піксель. Зброю у відкритих багажниках хамерів навіть можна було вибрати — автомати АК, "Вулкан", пістолети ТТ або АПБ".
Військовослужбовець розповів, що вже в перший день був залучений до виконання бойових завдань. Вони вирушили до нової точки збору, і після цього він більше ніколи не повертався до Очакова.
"Почалося інше життя — без сну, на морозі, що за перший місяць, зізнаюсь, дуже виснажило. Але і з відчуттям того, що виконуєш дуже важливу справу, святу справу", — говорить Віктор.
Під час однієї з операцій Віктор Шевченко отримав поранення, після якого тривалий час відновлювався.
"Одужавши, нарівні служити на передовій з молодшими побратимами вже не міг, а бажання бути корисним Україні та, зокрема, ССО нікуди не поділося. Тож згадав свою роботу в адвокатському об’єднанні. Відгукнувся на запрошення спочатку стати юрисконсультом в юридичному відділі, а надалі приєднався до роботи в рекрутингових процесах", — розповідає офіцер ССО.