Директор театру Куліша Олександр Книга долучився в якості голови журі до 5 Міжнародного театрального фестивалю в Малтепе (м. Стамбул, Туреччина). У межах фестивалю було показано більше 20 вистав, а також пройшло засідання Євразійської Театральної Асоціації, яку також очолює керівник херсонського храму Мельпомени. Про те, як пройшов цьогорічний фестиваль, читайте в інтерв’ю.
– Як пройшов цьогорічний фестиваль? Що було нового, порівняно з попередніми заходами?
– П’ятий фестиваль – і вже фактично п’ять років живе наша Євразійська Театральна Асоціація. Якраз на першому фестивалі ми її започаткували, і я хочу подякували меру Малтепе Алі Кілічу, що він підхопив цю ідею і знайшов фінансовий та організаційний ресурс, щоб підтримати створення Асоціації та подальше життя фестивалю в Малтепе.
За ці кілька років існування фестивалю помітний суттєвий результат. Цьогоріч долучилися представники 22 країн – це якраз усі члени ЄТА. Народилася купа проєктів. Один із них було представлено на фестивалі – спільна вистава театрів Португалії та Туреччини. Її створив режисер із м. Брага Руї Мадейра з драматичним театром Малтепе, цікаво поєднані по два актори з Туреччини та Португалії. Кожен грає своєю мовою, і одну з головних ролей виконує відомий херсонцям Кубілай Ерделікара. Руї Мадейра – режисер-символіст, у виставі помітно багато художніх образів і сенсів, тож, не знаючи мову, можна зрозуміти, про що йдеться у виставі.
Я вдруге дивився роботи театру з Киргизії. Трупа в минулому році привозила виставу за п’єсою відомого турецького драматурга Тунджера Джюдженоглу, і там одну з ролей грала молода дівчина, яка цього року була вже в якості режисера. Вона створила дуже цікаву виставу. Це історія про все наносне в наших душах, про сміття навколо. І коли знаходиться чиста душа, яка підіймається над усім цим, зчитується сакральний зміст. Сцена оформлена використаними поліетиленовими пакетами, тож торкається ще й екологічної теми.
Так що багато відкриттів… Ось, театр юридичного університету м. Стамбул – наскільки в них потужні вистави, наскільки серйозні теми беруть, наскільки вони професійно все виконують. Цьогоріч вони представили виставу «Ворони» Славоміра Мрожека. Вразила майстерна гра, цікаві сценічні образи та неймовірні костюми.
– Якими подіями запам’ятався фестиваль?
– Зустрів багато друзів. Зокрема, Раду Гілаша із Румунії, який свого часу ставив виставу в Херсоні – пам’ятаєте, «Межа, або У контейнері» Костянтина Кеяну?
Досить емоційною була театралізована хода, яку, як і в нас, роблять центральною вулицею Малтепе. І незважаючи на те, що вона завузька, люди дуже позитивно реагують, вітають…
Після ходи був ще один сюрприз – у Малтепе відкрився новий сценічний простір. Він невеликий, на 50 глядачів, але це новий сценічний майданчик, побудований спеціально для показу камерних вистав. І що цікаво, розташований у будинку, де живе сам Кубілай Ерделікара. І це при тому, що в минулому році вже був відкритий великий культурний центр в Малтепе, який має 2 сценічні майданчики, бібліотеку, кав’ярні, виставкові простори.
Виникла ідея наступного року показати на цій камерній сцені нашу моновиставу «Юда» за драматичною поемою Лесі Українки «На полі крові». Створив її Сергій Павлюк, а головну та єдину роль виконує Сергій Михайловський. І наш великий друг, який працює в українському консульстві в Стамбулі, Олександр Кучма, уже робить переклад.
– Також відбулося засідання Євразійської Театральної Асоціації…
– Ми намагаємося хоч раз на рік зустрічатися. Цього разу говорили про збільшення кількості театрів-членів ЄТА, створення творчої академії, у межах якої можна буде обмінюватися досвідом театральних шкіл. Про те, що вже два роки Туреччина за підтримки Алі Кіліча проводить творчі вакації. Кожна країна-учасник Асоціації може прислати кілька своїх акторів чи режисерів. Вони, з одного боку, будуть відпочивати біля моря, а з іншого – навчатися та створювати культурний продукт.
– Чи були представлені студентські та колективи з України?
– Цього року у межах фестивалю виступала театральна академія Стамбулу та Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. Свій курс привіз Богдан Струтинський – генеральний директор-художній керівник Київського національного академічного театру оперети. Студенти презентували виставу за творами Миколи Гуровича Куліша та Олександра Євдокимовича Корнійчука. Неймовірна енергія молодих акторів і цікаві знахідки режисера зробили виставу довершеною.
Обидві студентські роботи – і стамбульська, і київська – неначе змагалися між собою в молодому завзятті, дії, метафоричності образів. Тому журі було важко обрати кращу, але після виступу учасників з Києва всі однозначно сказали: «Україна – переможець». Врешті ми знайшли соломонове рішення, і стамбульська вистава отримала відзнаку «За кращу режисуру», а київська – «За кращу виставу».
Ще мене вражає на фестивалі реакція театрів, коли йде нагородження. Виникає таке відчуття, що вони отримують щонайменше премію «Оскар».
– Як було працювати в складі міжнародного журі, адже всі говорили різними мовами? І хто був серед членів?
– Ми вже не перший рік зустрічаємося на фестивалі, та мовний барʼєр нам не заважає спілкуватися і ухвалювати правильні рішення. Увечері ми збиралися десь о 23:00 і намагалися обговорити день. Щоб даремно не витрачати час, бо переклад здійснювався одразу на 4 мови, я запропонував не обговорювати вистави в цілому, а наголошувати на тому, за що можемо їх відзначити. І таким чином ми спростили й пришвидшили роботу. А потім у фіналі знову все проговорили та остаточно визначилися з нагородами.
Хочу знову подякувати за співпрацю членам журі: Prof. Dr. Tufan Karabulut, Ivana Nedeljkovic, Doc. Dr. Rustem Murseloglu, Radu Ghilas, Doc. Dr. Birgul Yesiloglu Guler, Doc. Dr. Aybek Veysaloglu Kopadze, Nazir Uslu, Agil Bahramli, Dr. Senay Tanrivermis, Aliye Atymtayeva.
– Чи була помітною підтримка України з боку європейської спільноти, і яким чином вона проявлялася?
– Усі підтримують Україну: перед кожною виставою оголошували членів журі та акцентували на тому, що головую я – громадянин України. Я познайомився з генеральний консулом України в Стамбулі Олександром Гаманом, який теж відвідав київську виставу та був з нами на карнавальній ході. Під час ходи було багато українських прапорів… Підтримка є від інших країн, які висловлюють щирі співчуття та схвильовані долею українського народу, і це гріє.
Джерело – Гривна
