Поясніть, чому набільш вумні пацріоти Херсона десь за кордоном і краще знають як нам тут виживати?
***
Врятовані жителі Роботиного: “Ми так довго чекали, що сьогодні прийшли (ЗСУ) неочікувано”.
Так само буде на лівому березі Херсонщини, який звільнять ЗСУ. І якщо нашим людям це буде радість, то колаборантам – гаплик.
***
Розповіли про безстрашну жінку 60+ з села Василівка на Херсонщині, яка в очі казала окупантам усе, що вона про них думає. Тодішній гауляйтер села Шнира (він же Блютуз) вирішив їй помститися і кинув жінку на підвал.
Вже з підвалу її повели на розстріл. Російські військові наставили на жінку автомати і приготувалися стріляти. А вона дивиться на Шниру, який керував «процесом», і каже йому: «Дурачком завжди ти був, Андрій. Дурачком і залишився».
В самому селі, до речі, теж впевнені, що Шниру підірвали в кінці 2022 року в його машині самі ж росіяни. «Сволотою він був унікальною. Торгував при окупантах відкрито наркотою, грабував односельців, з росіянами не ділився. Мабуть, за це його і прибрали», – кажуть люди.
***
Кожне повідомлення про обстріл чи російський терор передусім сприймаєш через особистий спогад.
От сьогодні Комишани, там маю знайомих, вони колись допомогли мені поховати собаку.
Херсон – це місто, де народилася у 1992 році моя донька, їй навіть медальку видали за це у пологовому ХБК. Пологи приймав лікар з вишуканою українською мовою, а призначала дату пологів (так буває) лікарка з екзотичним для мене іменем, яке я запам’ятала на все життя – Циля Єфраїмівна.
Чи Білозерка – працювала там у газеті і, саме там розписувалися ми зі чоловіком.
У Новій Каховці він виріс.
Олешки – Поліна Райко, а ще там похований українець, що розробив перший проект трамваю, який рухали не коні.
Наші приморські чорноморські містечка і села, Джарилгач, Арабатська Стрілка.
Асканія- Нова.
Кожне з наших сіл і містечок -не просто географічна назва, це частина нас, наша кров, пам’ять.
***
сальдо заявив, що зараз розробляється туристичний кластер Азово-Чорноморського району))).
Я так розумію, то так сальдо готується до зустрічі ЗСУ.
Все таки, правильно ми його росіянам підкинули))).
***
Погодка нас балует – солнышко, дождя нет, а если и случится – бОльшая его часть в оставшуюся после разрыва снаряда часть дома не попадёт – наспех накрыли плёнкой – процентов на 90 защитит.
Спать непривычно – в нижней средней приёмной комнате, чудом уцелевшей. Окна забиты щитами ОСБ – штука хорошая, но не звукоизоляционная – лай множества собак, болезненно реагирующих на обстрелы, доставляет больше беспокойства, чем сами обстрелы. Хотя, признаюсь, после попадания в наш дом, где все мы находились, звук разрывающихся мин и снарядов таки пугает – рефлекс какой-то срабатывает на биологическом уровне.
А не выспался – настроение не ахти.
Зато вышел сегодня на улицы своего родного города, и настроение поднялось. Народ с хорошими лицами, движутся автомобили. Рынок переполнен плодами херсонских неаккупированных земель. В маркете «АТБ», на днях открывшемся на Жилпосёлке, жизнь бурлит. И всё это подаёт надежды на наше хорошее будущее уже здесь на земле Украины, на Херсонщине.
***
Рівно рік тому я випадково натрапив на к₴@%пск₴%@й патруль у Херсоні. У них тоді був якийсь там день. І їх було в місті як тарганів. Я їхав на електровелосипеді. Близько часу вони роздивлялись “чудо техніки” яке їде без крутіння педалей. Розвивались вони його і з вибухотехніками і з собакою. Мабуть чогось боялися від іноземного дива. А поки доводилось чекати всіх тих експертів, один вояка роздивлявся телефон і його вміст. До речі, кожний із вибухотехників і прочіє експерти просили показати як працює вєлік з електроколесом. Це для них була дивина.
Роздивляючись телефон, нічого там для мене страшного не знайшли. Ми вже були привчені перед виходом в місто все чистити. Окупант запитав, чого я не користуюсь їх зв’язком. А потім роздав інтернет. І тут мені прийшла на вайбер фотка сина з прапором України і подякою ЗСУ… Першою думкою було, що зараз буде другий і вже останній “підвал”.
Але тут підіспіли вибухотехніки чи то сапери з характерним розрізом очей і зростом 1.5м і завалили дурнуватими питаннями, а “смотрітеля телефона” хтось відволік.
Але і через рік це згадується з острахом. Якби не якась дрібниця, все могло закінчитись інакше.
Ті хто був в окупації зрозуміють. Ті хто поки ще в окупації бережіть себе.
Джерело – Гривна
