Після повномасштабного вторгнення Росії волонтерство набуло нового значення в житті українців. Сьогодні це потужний рух, без якого важко уявити, як би ми справлялися з викликами війни. Хто та як стає волонтером? Як ці люди поєднують основну роботу з волонтерством? Як вирішують, кому допомагати?
Приміром, херсонка Крістіна Головченко, яка через окупацію переїхала до Києва, відома багатьом у рідному місті як директорка гімназії № 16. Нею вона залишається і далі, працюючи онлайн. Проте в столиці жінка знайшла себе ще й у волонтерстві – вона проводить заняття в безкоштовних гуртках для дітей-переселенців у волонтерській спілці «Поруч».
ДІТИ – ВАЖЛИВІ
Кожній українській родині, що вимушено покинула рідний дім через повномасштабне вторгнення Росії, важко пережити розлуку з минулим життям. Особливо страждають діти-переселенці, яких вирвали зі звичного середовища й перемістили в чуже. Адаптація в усіх проходить по-різному, і добре якщо батьки та інші дорослі члени сім’ї підтримують дитину, а не махнули на її проблеми рукою, мовляв, хай буде як буде.
Волонтери допомагають і тут. Завдяки благодійним організаціям, що підтримують родини переселенців, соціалізація дітей на новому місці відбувається швидше й легше.
Однією з таких організацій є Благодійний фонд «Волонтерська спілка «Поруч», який створив у Києві простір «Поруч-Space», де діти із зони бойових дій, з окупованих територій безкоштовно відвідують гуртки, розвивальні заняття, знаходять друзів, спілкуються. Чимало дітей тут і з Херсонщини. Більш того – серед волонтерів, які опікуються малечею, теж є херсонці, що змушені були виїхати з окупації.
Волонтером у дитячому просторі спілки вже пів року працює Крістіна Головченко, яка з родиною переїхала з окупованого Херсона до столиці.
«Оскільки я працюю директором школи, то під час окупації зазнала тиску від окупаційної влади. Мене намагалися схилити до співпраці, я твердо відмовлялася. Але треба було виїжджати, бо надто сильним ставав тиск. Ми виїхали з Херсона в липні минулого року – далі залишатися вже було просто нестерпно, тим паче окупаційна влада вимагала розпочинати навчання 1 вересня під російським прапором», – розповіла пані Крістіна «Гривні».
У столиці родина занурилася в нову реальність. Усі члени сім’ї працюють і навчаються дистанційно, тож треба було не просто співіснувати в одній квартирі, а й шукати можливості для спілкування з іншими людьми, знаходити якість активності, корисні заняття.
«Я думала про те, що треба волонтерити, бути корисною, думала, кому я можу бути потрібною. Обрала для себе спілку «Поруч» і запропонувала кураторам свої послуги – що можу вести гурток журналістики. Адже я за спеціальністю вчитель української мови та літератури й зарубіжної літератури, а також редактор освітніх видань. Тож тепер я веду два гуртки: журналістику для підлітків і «Вчимося читати» для молодших діток», – розповідає Крістіна Головченко.
Крістіна Головченко проводить заняття для дітей у просторі «Поруч-Space»
Сьогодні в дитячому просторі «Поруч-Space» проводять 17 гуртків, в яких задіяні професійні викладачі, майстри та психологи. Усі вони переселенці, тож для кожного з них ця волонтерська робота – теж спосіб відволіктися від тяжкої буденності та бути корисним суспільству.
Щомісячно безкоштовні заняття в просторі відвідують до 250 дітей-переселенців, переважно з Донеччини та Херсонщини.
«У нас на заняттях із журналістики є троє учнів із Херсона, а так переважно діти зі сходу – Донецька, Луганська, Харківська області. На новому місці діти шукають щось рідне, шукають знайомі обличчя. Приміром, юні херсонці, які відвідують гурток, були підписані на новини спілки – прочитали інформацію, що заняття веде вчителька з Херсона. «Це наша училка, треба йти», – так вони пояснювали своє рішення долучитися до занять, хоча ці діти не є учнями нашої 16-ї школи. Просто для них важливо зустріти когось свого, того, хто хоч якось пов’язаний з рідним домом», – каже пані Крістіна.
Окрім суто навчальних занять – приміром, з математики, англійської мови, читання, підготовки до школи – діти ще й мають змогу обрати заняття для душі. Це й гуртки з бісероплетіння, співання, малювання, йога тощо. Також є групи з психологічної підтримки для дорослих і дітей та групи арттерапії.
У «Поруч-Space» діти мають змогу обрати собі заняття для душі
Загалом викладачі намагаються непомітно для дитини під час заняття поєднати безпосередньо тематику гуртка з терапевтичними вправами. Адже майже кожен вихованець спілки прибув із зони бойових дій чи окупації, пережив те, чого діти не повинні навіть бачити. За словами Крістіни Головченко, чимало дітей прийшли в простір «Поруч-Space» замкнутими – вони не спілкувалися, не відповідали на запитання і не задавали їх… Тож без психологічних елементів у роботі з такими дітьми не обійтися.
«За допомогою спілки «Поруч» і компанії «Крим SOS» ми, викладачі, пройшли навчання з терапії, щоб працювати з такими дітьми. Зрозуміло, що психологом не станеш за один день, але в роботі з дітьми ми принаймні можемо використовувати дозволені терапевтичні вправи», – зазначає пані Крістіна.
Зі слів жінки, за 3-4 місяці її роботи з вихованцями гуртка «Журналістика» з’явилися результати: підлітки стали більш урівноваженими, спокійними. До того ж у них тепер є нові обов’язки – випуск власної «Газети, яка поруч». Так, команда спілки вирішила не жалкувати грошей на цей проєкт – аби діти відчули, що вони важливі для дорослих навіть у такий складний воєнний час. Для юних журналістів організовують зустрічі-спілкування з відомими особистостями столиці та навіть світу, які діляться своїм досвідом і дають цінні поради. Так, нещодавно гурток відвідали американський військовий журналіст Джошуа Яффа та журналіст британського агентства новин Reuters Род Нікель.
Пані Крістіна зі своїми вихованцями представляють перший випуск «Газети, яка поруч»
Із повним списком гуртків, які безкоштовно працюють у дитячому просторі «Поруч-Space» у Києві, можна ознайомитися в телеграм-каналі волонтерської спілки «Поруч».
СВОЇ СЕРЕД СВОЇХ
Благодійний фонд «Волонтерська спілка «Поруч» – це не тільки робота з дітьми-переселенцями. Загалом організація працює за чотирма напрямками:
– комплексна допомога внутрішньо переміщеним особам, які переїхали до Києва. Ідеться не лише про продуктові набори, але й про майже всі речі домашнього ужитку, які потрібні для нормального життя. Таку допомогу отримали вже понад 15 тисяч сімей;
– щотижневі гуманітарні місії на схід України – продуктова допомога жителям населених пунктів у зоні бойових дій: відправлено понад 100 тон продуктів для 10 тисяч людей. Таку допомогу фонд відправляє і в Херсон – це продуктові набори та речі першої необхідності;
– проєкт по відбудові зруйнованого житла жителям смт Макарів на Київщині – завдяки волонтерам спілки вже відремонтовано 11 будинків;
– і, власне, заснування дитячого простору «Поруч-Space» у столиці для дітей із зони бойових дій та з окупованих регіонів – за рік на безкоштовних заняттях фонду побували понад 2500 дітей.
Команда волонтерської спілки «Поруч» на 70% складається з переселенців
Особливістю благодійної організації є те, що вона створена переселенцями, і працюють у ній практично тільки переселенці.
«Наша команда на 70% складається з переселенців із зони бойових дій або окупації. Саме тому ми добре розуміємо актуальні потреби вимушено переміщених людей та намагаємося зробити так, щоб кожен із них почувався як свій серед своїх», – розповідає в коментарі «Гривні» засновниця фонду Русана Шарлай, яка разом із чоловіком Богданом почала волонтерити в перший же день повномасштабного вторгнення.
«Тоді в нас були власні невеликі збереження – ми хотіли машину купити. Але вирішили за ці гроші допомагати продуктовими наборами нужденним, в основному, стареньким людям, які не могли самостійно виходити з дому та стояти в тих величезних чергах, що були в кінці лютого минулого року», – згадує Русана про перші дні війни.
До початку березня 2022 року, завдяки розголосу через соціальні мережі, сформувалася команда однодумців – так і з’явилася спілка «Поруч».
Русана й Богдан раніше працювали маркетологом і програмістом і жили в мирній Авдіївці на Донеччині. У 2014 році вони вперше відчули жах війни й самі стали переселенцями. Тож на момент повномасштабного вторгнення точно знали, що робити та яка допомога кому може знадобитися.
За минулий рік команда, до складу якої сьогодні входять 62 постійних волонтерів, зібрала від небайдужих за допомогою донатів майже 5 мільйонів гривень. Це й дало змогу розгорнути 4 великі проєкти допомоги постраждалим від війни українцям.
Тож долучитися до великої української спільноти волонтерів сьогодні може кожен, у кого є бажання бути корисним.
Ну а для тих, кому потрібна допомога, і тих, хто може її надати, – контакти волонтерської спілки «Поруч»:
– сторінка в Instagram;
– сторінка у Facebook;
Знімок на обкладинці: директорка херсонської гімназії № 16 Крістіна Головченко проводить заняття для дітей-переселенців у волонтерській спілці «Поруч». Усі фото надані Русаною Шарлай.
Публікацію здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
Джерело – Гривна
