Боєць військової частини 3035 Нацгвардії України, ветеран АТО 53-річний херсонець Олександр Бондаренко (позивний Монах) загинув під час виконання бойового завдання 7 квітня 2022 року на Донецькому напрямку.
Про його смерть земляки дізналися з посту друга родини Олександра Русина. Русин каже, що Бондаренко був патріотом і добросовісною людиною. А ще сповідував буддизм і понад усе любив свою доньку Анну, яку виховував сам після смерті дружини.
«Коли я була маленька, він якось сказав мені, що коли помре, то хоче, щоб його кремували. Я так і зробила. Ми розвіяли прах на одному з пагорбів Києва, а могила його (з урною, де зберігався прах – ред.) на Білому кладовищі, ми там встановимо незабаром великий прапор України», – ділиться Анна.
Анна завжди була татовою донькою, вона з двійнят – її сестричка трохи не дожила до трьох років. Оскільки мама із сестрою були по лікарнях, то перші кілька років свого життя дівчинка жила з татом. Вона згадує, як батько читав їй казки й турбувався про неї, як робив усе, щоб вона отримала найкращу освіту, при цьому багато в чому собі відмовляв.
До війни він працював на українсько-литовському підприємстві в Миколаєві, був комерційним директором. Взагалі, мав освіту ветеринара та агронома.
У 2014 році став добровольцем у батальйоні «Донбас». Рідним не сказав, що пішов на війну – для них він був просто на перепідготовці в армії. Потім, при виході з Іловайська, у так званому «зеленому коридорі» отримав поранення. Про все це його рідні дізналися з телесюжету, коли Бондаренко уже був у госпіталі.
На війні Олександр став снайпером. Місяць підготовки, а потім – Google у поміч, як він розповідав.
З армії пішов у 2015 році (коли мав рушати вже на третю ротацію): важко захворіла дружина, за два роки її не стало.
«Мама померла, потім дідусь помер, який з нами жив – мамин тато, ми вдвох залишилися. Татові батьки померли вже давно. Потім я – на навчання в університет, і він повернувся в армію у 2019 році, одразу на схід», – каже Анна.
І знову Олександр переконував доньку, що далеко від лінії фронту навчає молодих бійців.
«У нього було багато друзів. Я не можу сказати, що він хоч колись жив, як то кажуть, для себе – або для мене, або для інших», – ділиться дівчина.
У 2019 році в інтерв’ю «Укрінформу» Олександр Бондаренко як голова обласної асоціації об’єднань ветеранів-учасників бойових дій на Сході України сказав:
«Якщо раптом виникне необхідність – ніхто не буде відсиджуватися, у кожного побратима стоїть рюкзачок складений, броник – все є, форму одягнув – і пішов».
Фото: надані донькою, пресслужби Херсонської ОДА, projects.lb.ua
Джерело – Гривна