Військовий загинув за два дні до народження синаКомандир другого відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини А 4733, 21-річний солдат Олександр Катран загинув 26 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Мар’їнки на Донеччині.
Олександр родом із Нової Каховки Херсонської області. Після школи пішов навчатися на бармена-офіціанта й працював за фахом, постійно підвищуючи кваліфікацію. Невдовзі разом із батьками поїхав у Польщу, але вирішив повернутися до України та пішов на строкову службу. Коли хлопець її проходив, розпочалася повномасштабна війна, тож навесні 2023 року військовий вже уклав контракт зі Збройними силами.
- Саша був дуже добрим, – згадує дружина Анастасія. – Настільки добрих людей, як він, я взагалі не зустрічала. Якось на вулиці до нас підійшов хлопчик і попросив грошей на лікування тата. Саша купив два пакети продуктів, завіз цього хлопчика додому, лишив його батькам гроші, залишив свій номер телефону, аби вони зверталися. І так він ставився до всіх, хто просив про допомогу, намагаючись підтримати. Мій чоловік займався спортом, обожнював музику, йому подобалося танцювати, а ще – дуже любив готувати і ремонтувати свій автомобіль, на якому вчився їздити.
Зі своєю майбутньою дружиною Олександр познайомився під Краматорськом, де вона тоді проживала, а він ніс службу. Вони спілкувалися у соцмережах, зустрічалися, якщо була можливість, а потім вирішили одружитися. За словами Анастасії, чоловік був упевнений, що це – кохання всього його життя. Молоді люди розписалися, коли Олександр перебував у відпустці, планували з часом обвінчатися.
Молоде подружжя ніби відчувало, що часу набутися разом у них небагато. Вони постійно намагалися бути поруч. Анастасія приїздила до чоловіка в Житомир, коли його туди перевели, а потім знімала житло у селі в Запорізькій області, де дислокувався підрозділ Олександра.Військовий дуже зрадів, коли дізнався про вагітність дружини. Одразу сказав, що у них буде син, що згодом підтвердили результати УЗД. Пара вирішила, що сина назвуть Матвієм. Олександр спланував, як його виховуватимуть. Чоловік мріяв оселитися з сім’єю в Житомирі, планував після війни працювати інкасатором.
За словами Анастасії, Олександр періодично заводив розмови, що може загинути на війні. Кілька разів він розповідав, що потрапляв під сильні обстріли. Подружжя домовилося: якщо раптом із кимось з них щось трапиться, сина виховуватиме той, хто залишиться живим.
Незадовго до народження дитини Олександр отримав контузію, але на лікування не поїхав, бо збирався до дружини. Проте так і не зустрівся з нею й не побачив свого єдиного сина.- 26 грудня 2023 року мій чоловік поїхав на завдання, а я вже була в лікарні, – розповідає Анастасія. – Він написав, що любить мене, а через кілька годин загинув. Я про це ще не знала й чекала, що він мені напише. 27 грудня я вже почала панікувати, телефонувала побратимам чоловіка, але вони мені обіцяли перетелефонувати, а потім не відповідали. Його командир говорив, що він перебуває на завданні. 28 грудня мені повідомили, що мій Саша загинув, і через кілька хвилин у мене розпочалися пологи.
Олександра Катрана поховали на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі – місті, куди він хотів повернутися. Дружина не змогла бути на його похороні, адже впродовж місяця перебувала з сином у лікарні. Невдовзі вона з дитиною теж переїхала в Житомир, де знімає житло. Каже, що зробила це, щоб бути поруч із чоловіком.- Саша дуже любив своїх побратимів, – говорить дівчина. – Казав, мені, що вони – така ж його сім’я, як і я. Він міг віддати їм останні гроші, якщо було потрібно. Після загибелі чоловіка його побратими телефонували мені і плакали. Їм так само важко, як і мені, повірити, що Саші вже немає.
Анастасія стала вдовою у 18 років. У пам’ять про коханого в неї залишилося два татуювання: одне – його подарунок на її день народження, а інше зображення вони зробили обоє, воно було їхнім оберегом і символом любові, що ніколи не мине. Маленький Матвійчик теж постійно нагадує про Олександра, він дуже схожий на свого тата.Військовослужбовець Олександр Катран за життя був нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест», а після його загибелі дружина зареєструвала петицію про присвоєння воїну звання «Герой України» посмертно. Наразі вона зібрала понад 8600 з 25 000 необхідних голосів.
Укрінформ