Чоловік з прапором на російському БТРі. Це вже згодом дізналися його ім’я. А тоді, у березні, він став символом свободи й протесту херсонців проти окупації. Владислав Пастухов — поліцейський із Херсона, який залишився в окупованому місті та разом з усіма виходив на мирні протести. Про події березня 2022-го, переховування від російських окупантів, виїзд на підконтрольну територію та чим займався після — Владислав розповів «Суспільному».
«Головне моє завдання — пошук злочинців та безвісти зниклих громадян. Цим займався до повномасштабного вторгнення, цим займаюсь і зараз. Я працюю у відділі управління карного розшуку головного управління Національної поліції в Херсонській області», — розповідає Владислав.
Чоловік каже, що залишився в Херсоні, бо проспав після доби чергування, коли відбулася евакуація силових структур. Коли відіспався, каже, поїхав подивитися, що твориться в місті, і зрозумів, що треба готуватися до навали.
«Ми трималися разом, наш підрозділ розшуку злочинців, ми разом планували деякі дії. Окрім того, я зв’язувався з теробороною, з керівництвом, з цивільними громадянами. Ми готували коктейлі Молотова, діставали електроди, допомагали робити протитанкові їжаки, проводили невеличкі навчання для людей», — ділиться поліцейський.
Херсон, площа Свободи. Блокпост, який залишили військові РФ біля будівлі Херсонської ОВА. 29 грудня 2022 р. Фото: Суспільне Херсон
Перші дні разом із цивільними їздили на Антонівський міст, де під обстріл потрапили українські військовослужбовці, розповідає Пастухов, намагалися їх ідентифікувати й доправити до моргу.
«Я був із цивільними переважно, іноді їздили інші працівники поліції, також їздив мій син. Він військовослужбовець ЗСУ, Нацгвардія. Уже тоді я зрозумів, які в нас люди в Херсоні. Вони готові були, попри все, ризикувати життям, щоб протистояти цій російській навалі», — згадує Владислав.
Ці люди, говорить поліцейський, протягом всієї окупації перебували в місті та області. Вони допомагали отримувати інформацію і коригувати дії ЗСУ. Сам Владислав у Херсоні пробув 40 діб. На мітинги, каже, виходив постійно, його родина також.
«На мітинги ми виходили, ризикуючи власним життям. Думаю, якщо ми б не виходили й не показували свою громадську позицію, тут би все було інакше. Всім людям потрібна підтримка. Люди мають бачити, що вони не одні, інші мають також відчуття. І якщо вам не вистачає сміливості, є ті, хто може це показати. Ми почали виходити на майдан, щоб виразити громадську позицію», — каже чоловік.
Херсон. Протитанкові їжаки на площі Свободи, 29 грудня 2022 р. Фото: Суспільне Херсон
Владислав розповідає, що крім усього, разом з колегами виконував завдання — мав у натовпі виявляти осіб, які перевдягалися в цивільний одяг, а насправді були засланцями Росії і пробували скоригувати дії військових РФ.
«Провокації були, але самі ж провокатори боялися великої кількості проукраїнськи налаштованих херсонців, які виходили на мітинги. Цих запроданців було видно в натовпі, вони ходили та щось проросійське вкидували. Але, як правило, люди самі давали їм відсіч і допомога поліції не потрібна була», — згадує Владислав.
Зазвичай люди збиралися на площі Свободи. Владислав показує, де стояли блокпости, де протитанкові їжаки, і де знаходилися мітингувальники.
«Переважна більшість людей знаходилася за парканом, біля кінотеатру “Україна”. Тут розвішували транспаранти, прапори, намагалися близько не підходити. Та найбільш сміливі йшли ближче до росіян, намагалися донести тим, що їх допомога тут нікому не треба, що нас нема від кого звільняти, що нацистів тут нема, якщо хочуть можуть подивитись самі», — згадує поліцейський.
Перша ротація росіян, які охороняли площу й підступи до окупаційної адміністрації, була більш-менш спокійною, каже Владислав. Згодом з’явилися інші, підступніші — за будь-яких обставин вони відкривали вогонь по людях.
«Вони не просто в гору стріляли, почали стріляти по людях, використовували газ. Якщо подивитися на стіни кінотеатру “Україна”, можна побачити замазані плями. Там діри від гранатометів, які відстрілювали спецзасоби сльозогінної дії. Вони були настільки міцної дії, вистрілювали на таку велику відстань, що навіть пробивали стіни й застрягали там. Зрозуміло, що така зброя приводила до тяжких поранень, коли потрапляла в людей. Були в нас випадки, коли людям попадало і в ноги, і в груди, були випадки коли розривалися світло-шумові гранати поруч з людьми, вони отримували опіки», — розповів Пастухов.
Про день, коли херсонський поліцейський з українським прапором виліз на російський БТР, Владислав Пастухов говорить як звичайний. Каже, після повномасштабного вторгнення для нього всі дні були якимись однаковими.
«Ми сформували колону, щоб пройти ходою миру. Йшли з прапорами, вигукували гасла, усе було спокійно-мирно до того часу, поки крізь нашу колону не намагалися проїхати окупанти. Я гуртував людей так, щоб ми їх не пропускали. Ми йшли повільно, позаду нас їхав автомобіль і БТР. Ми намагалися їх не пропустити, хотіли, щоб вони чекали, щоб розуміли, що ми в себе дома, а вони, якщо хочуть, поїдуть іншою дорогою або зачекають. Коли БТР прийняв трішки в бік і почав наїжджати на людей, ті розступилися і він почав їхати повз мене. Я йшов з прапором і зрозумів, що це буде гарна нагода підбадьорити людей, я виліз на БТР і почав розмахувати прапором», — згадує Владислав.
БТР додав газу, коли йому повідомили по радіостанції, що людина зверху. І довіз поліцейського до готелю «Фрегат», там розташовувалася база російських окупантів.
«Довелося стрибати по дорозі. Усе пошкодив, прапор теж не витримав, розкололося держалко, але я коли виходив з окупованої території, коли вивозив родину, я залишив прапор знайомому гарному. Він його зберіг. Він його встановив, і коли я повернувся, він мені показав. Цей прапор він вивішував над своєю конторою, над своїм магазином після деокупації. І всім людям розповідав, що це той самий прапор», — розповів Владислав.
Як виявилося, це не просто прапор — це прапор гарнізону ГУ Нацполіції Херсонської області, в якому служить Владислав Пастухов. Там він його забрав, і саме з ним виходив на мітинги. Після витівки з БТРом Влада почали розшукувати.
Владислав Пастухов показує будинок, в якому переховувався від російських окупантів. Після обстрілів Херсона він зруйнований. 29 грудня 2022 р. Фото: Суспільне Херсон
«У мене обшуки проводили, родина переховувалася в іншому місці. Але ми постійно продовжували виходити на майдан, всі виходили — знайомі, рідні. Я змінював номери на машині, пресувався на інших. До речі, ходив не приховуючи обличчя. Бо якщо мене погано знають люди, одягти шапку — і вже незрозуміло, що то я чи не я. Якщо капюшон накинути — теж незрозуміло. Самі елементарні засоби застереження», — говорить Владислав.
Чоловік розповідає, що було сім адрес, за якими він ховався. І ніхто його не здав, навіть ті працівники поліції, які перейшли на бік росіян. Пізніше в росЗМІ з’явилася інформація, що його вбили — перерізали горло, пригадує поліцейський.
«Виїжджав з родиною. Перед тим, як це зробити, ми провели розвідку, спробували з’їздити на невелику відстань, побачити, як поводяться ці збройні формування незрозумілі. Подивилися, що дивляться, як проходити блокпости. Потім відпрацювали легенди», — розповів Владислав.
З’ясувалося, що за за фахом Владислав Пастухов — учитель валеології й фізичного виховання. Тому він узяв підтверджувальні документи, вимкнув телефон і поїхав.
Далі продовжив службу в управлінні карного розшуку, брав участь у стабілізаційних заходах на деокупованих територіях. 12 листопада повернувся в Херсоні й одразу приступив до виконання своїх обов’язків.
Джерело – Гривна
