«Я подумала: гаразд, два тижні. Там море, він відпочине і приїде назад». Це слова жительки Херсона Надії, 14-річний син якої від жовтня перебуває в таборі в Євпаторії, куди їхав на двотижневий «відпочинок», як обіцяла окупаційна влада. Додому дитину не відпускають. Наприкінці листопада син переслав матері кілька жахливих голосових повідомлень від начальника табору. «Ти не повернешся в Херсон, це 100%», – сказав чоловік в одному з них.
Історію Надії та інших українських батьків, чиї діти застрягли в російських таборах на місяці, опублікувала 28 грудня британська газета The Guardian. «Втрачені діти. Батьки бояться за своїх нащадків, відправлених в табори у Криму» – так називається стаття журналістки Ізабель Кошів в друкованій версії видання.
Пропонуємо читачам Гривна.UA адаптивний переклад цієї статті із сайту видання під назвою «Тижні перетворюються на місяці, відколи діти застрягли в таборах у Криму». Усі фото в публікації – теж із сайту The Guardian.
Сторінка друкованої версії газети The Guardian з публікацією про вивезених у Крим та в Росію українських дітей
ТИЖНІ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ НА МІСЯЦІ, ВІДКОЛИ ДІТИ ЗАСТРЯГЛИ В ТАБОРАХ У КРИМУ
Російські табори рекламувалися як перерва для відновлення; батьки кажуть, що деяких дітей тримають там місяцями
У листопаді українські війська звільнили місто Херсон. Але для деяких жахи російської окупації ще не закінчилися. У жовтні Надія (усі імена в статті змінені) відправила свого 14-річного сина в російський літній табір у Криму, окупований Москвою з 2014 року. Він мав повернутися за два тижні. Минуло вже більше двох місяців. Наприкінці листопада він переслав їй декілька жахливих голосових повідомлень від начальника свого табору. Чоловік сказав, що хлопця не пустять назад до Херсона через його проукраїнські погляди.
«Ви в Росії! Ви не повинні займатися різною фігнею, – сказав начальник табору в Євпаторії у голосових повідомленнях, які були передані виданню The Guardian. – Я не знаю, хто зараз буде з тобою мати справу, але ти не повернешся в Херсон, це 100%… За це можеш подякувати своїй матері».
Як і багато хто з батьків, Надія не сприймала відправку дитини в такий табір – відомий як літній табір навіть в інші пори року – як проросійську заяву. Часто батьки вирішували відправляти дітей, тому що їхали однокласники, а їм пропонували відпочити на морі безкоштовно.
Краєвиди Криму: піонерський табір «Артек» і пам’ятник Володимиру Леніну. Фото: Reuters
Син Надії виїхав з Херсона 4 жовтня, і його перебування в таборі влада неодноразово продовжувала. Про це повідомила його мати, розмовляючи з центру Херсона після того, як російські війська покинули місто. Спочатку начальники табору сказали жінці, що це з міркувань безпеки. А потім, коли українські війська увійшли в місто Херсон, повідомили, що дитина не може повернутися, оскільки місто зараз «окуповане» Україною.
У повідомленнях керівник табору окреслив свою проблему з хлопцем. По-перше, у його профілі в Telegram на фоні стіни був український тризуб – державний символ України. По-друге, його мати сказала, що хоче, щоб її син повернувся в Україну. Отже, вона бачить місто Херсон частиною України, а не Росії – таким чином суперечить російській пропаганді, яка все ще наполягає на тому, що місто є частиною Росії.
Справа Надії – одна з багатьох. Сотні українських дітей віком від 6 до 16 років із Херсонської та Харківської областей застрягли в російських літніх таборах на тижні, а в деяких випадках – і на місяці.
Влітку Росія запропонувала батькам з окупованих територій України безкоштовно відправити своїх дітей у літні табори в Криму та на півдні Росії. Але тепер вона відмовляється повертати дітей їхнім батькам, посилаючись на бойові дії, що тривають там, а також на «окупацію» Україною територій, які Росія стверджувала, що анексувала, і з яких тепер відступила.
Батькам кажуть, що вони можуть забрати дітей, якщо самі по них приїдуть особисто. Для цього їм потрібно перетнути небезпечний неофіційний пункт пропуску через лінію фронту або виїхати з України та проїхати через Польщу й країни Балтії. Але більшість батьків мають дуже низькі доходи, тому не можуть здійснити цю подорож.
Хоча батьки відправили дітей охоче, вони погодилися на короткий термін перебування там. Конвенція ООН про права дитини забороняє «незаконну передачу дітей за кордон та неповернення їх», тому Росія зобов’язана повернути дітей.
Володимир Путін фотографується з дітьми в дитячому таборі «Артек» у 2017 році. Фото: Sputnik/Reuters
The Guardian поспілкувалася з вісьмома батьками, які відправили своїх дітей у літні табори. Деякі кажуть, нібито Росія хоче використати дітей для обміну на російських військовополонених. Інші вважають, що Москва хоче асимілювати дітей і планує залишити їх у Росії.
Табори рекламувалися в школах на окупованих територіях як перерви для відновлення, де пропонували поєднання спорту, мистецтва, ігор і морського повітря або плавання в озері. Але для дітей також проводять навчання російською мовою про вторгнення в Україну, російську та радянську історію, а також російську культуру. Про це свідчать кілька інтерв’ю та відео, опубліковані в інтернеті.
На одному з відео можна побачити сотні дітей на шкільному майданчику в Криму, які співають гімн Росії. Більшість із них не знають слів.
Сотні дітей, які застрягли в російських літніх таборах, є доповненням до тисяч дітей із дитячих будинків на окупованих територіях, які були незаконно вивезені до Росії під час російської окупації.
Уповноважений з прав людини в Україні Дмитро Лубінець заявив, що це частина «геноциду Росії проти України», стирання української ідентичності шляхом «перевиховання майбутніх поколінь». Лубінець зазначив, що росіяни не зацікавлені в поверненні дітей, і хоча Україна намагається, але, за його словами, «повернення кожної дитини – це як спецоперація». Україна просить батьків не називати публічно імена своїх дітей, оскільки тоді їх важче обміняти.
Для своєї внутрішньої аудиторії РФ зображує депортацію українських дітей як спробу врятувати їх від війни, ігноруючи роль Росії в розв’язанні конфлікту.
Із жовтня діти почали відвідувати російські школи, проживаючи на території таборів. Незрозуміло, якими будуть плани Росії щодо цих дітей після закінчення шкільного семестру.
Одна з них – 12-річна донька Наталії, яка наприкінці серпня покинула свій дім у Балаклії та все ще перебуває на півдні Росії, де автобусом їздить у школу в Краснодарі. Наталії вдалося підтримувати з донькою щоденний зв’язок, але вона не може дозволити собі поїхати по дитину.
«Мені здається, що це якийсь шантаж, – каже Наталія. – Я думаю, вони хочуть використовувати дітей як розмінну монету».
Будівля школи на території табору «Артек», 2014 рік. Фото: Максим Шеметов/Reuters
У деяких випадках керівництво російських таборів заявляло, що не планує повертати дітей назад. В інших випадках дітей переміщували з одного табору до іншого без інформування батьків.
Іванна, мама з Херсонської області, подолала довгу дорогу, щоб забрати доньку з табору в Криму. Але там їй сказали, що дитини тут більше немає – її перевезли в табір в Республіці Адигея. Потім жінка здійснила другу довгу подорож, де зрештою знайшла доньку.
Скільки саме українських дітей тримає Росія, сказати дуже важко. У середині жовтня російське державне інформаційне агентство ТАСС повідомило, що в кримських літніх таборах перебуває близько 4500 дітей із Херсонської та Запорізької областей.
Наталія каже, що принаймні 100 з-поміж тих дітей, які поїхали з її дочкою, досі там. Недавні відеозаписи, зняті в деяких із п’яти таборів у Криму, де приймають дітей з Херсона, свідчать про те, що там все ще перебуває щонайменше кілька сотень дітей.
Частково проблема полягає в тому, що багато хто з батьків відмовляються звертатися до української влади. Дмитро, якому вдалося вихопити сина, погрожуючи вчительці, коли на початку жовтня його намагалися посадити в автобус, розповідає, що деякі знайомі батьки бояться, що їх назвуть колаборантами або прихильниками Росії. За словами чоловіка, вони намагаються вирішити проблему повернення дітей самотужки, без офіційної допомоги.
Радник нової Херсонської обласної влади з питань зниклих безвісти Володимир Жданов сумнівається, як батьки «могли віддати своїх дітей окупантам», хоча визнає, що це сіра зона і повна картина незрозуміла.
«Ми чуємо багато історій про дітей, які застрягли в Криму, – каже Жданов і додає, що збір інформації про те, що сталося в окупованому Херсоні, тільки починається. – Але поліція каже, що батьки не звертаються».
Речник херсонської поліції Андрій Кований каже, що не може коментувати це питання, оскільки ним займаються одразу декілька органів.
Більшість батьків і дітей, які поїхали в табори, відзначають, що умови там хороші. Дітей поселили в номери, еквівалентні готельним, водили дивитися на дельфінів, музеї та на пляж. Призначена Росією влада Криму стверджує, що у 2022 році витратила 1,2 мільярда рублів (16,4 мільйона фунтів стерлінгів) на табори, які також відвідували російські діти.
Путін виступає з промовою перед дітьми під час візиту в табір «Артек» у 2017 році. Фото: Sputnik/Reuters
Ідея створення таборів полягає, здається, у тому, щоб продемонструвати найкраще з Росії та інтегрувати дітей в їх нову державу. В інтерв’ю дорослі зображають себе та інших рятувальниками дітей, які стали жертвами війни, а також Української держави.
На відео з дитячих таборів, розміщених у соцмережах встановленої Росією влади Херсонської області, можна побачити дітей з російським прапором, які співають гімн Росії та класичні радянські пісні. Дев’ятирічна дівчинка з Херсона, яку мама забрала в жовтні, розповіла, що, крім ігор та спорту, у них були лекції «про війну».
Учителя історії з Херсона Максима Івченка, який, як і багато інших учителів, супроводжував дітей до Криму, російський телеканал «Крим24» попросив пояснити, чим навчальна програма історії в Росії відрізняється від української.
«Найбільш кричущою була повна зміна сучасної історії. Ми говоримо в першу чергу про Велику Вітчизняну війну [Другу світову війну], те, що було в радянський період, його розпад і все до сьогоднішнього дня», – сказав Івченко.
Тетяна Макарова, керівник програми для дітей з Херсонської і Запорізької областей в одному з найбільших таборів Криму «Артек», розповіла тому ж телеканалу:
«Наше завдання – зняти психологічний тиск на дітей, які приїхали з районів, де триває війна».
***
Надія з Херсона розповіла, що спочатку вони з сином сварилися, бо вона не хотіла, щоб він їхав у табір. Але згодом поступилася йому.
«Я подумала: гаразд, два тижні. Там море, він відпочине і приїде назад».
Джерело – Гривна