Понад три тижні в неволі, щоденні допити та тортури, майже без сну та їжі. Активіст і ветеран АТО з Херсона Максим Негров розповів проекту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» про те, що відбувалося в місті на початку війни, як він потрапив у полон до російських окупантів і чого вони піддавали полонених в облаштованих ними катівнях.
«БУВ ШОК»
На початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України Негров перебував на лікуванні в кардіологічному відділенні. Каже, що спершу просто не міг повірити в те, що відбувається.
«Зранку 24-го я почав отримувати повідомлення, дзвінки з південної частини Херсонської області. Мені в це не вірилося, бо політичне керівництво України казало, що війни не буде, що можна бути спокійними та займатися власними справами. Особисто для мене це був шок… Як, мабуть, і для багатьох. І коли я отримав повідомлення 24-го приблизно об 11-й годині, що свій «аквафреш» (російський прапор, – ред.) вони повісили на Каховській греблі, уце взагалі не вірилося».
Стіна приміщення в Херсоні, яке російські окупанти перетворили на в’язницю. Фото СБУ
Максим Негров розповів, що після виписки з лікарні одразу пішов у військкомат.
«Я не дочекався введення воєнного стану, я розумів, що маю робити, куди їхати. У військкоматі був хаос, особистих справ (тих, хто стоїть на військовому обліку, – ред.) уже не було. У приміщенні, де була тероборона, приблизно було те саме, що й у військкоматі. Мало хто знав, що треба робити. Зброї не було. 24 лютого ввечері в Херсоні вже не було підрозділів СБУ, підрозділів поліції, Нацгвардії. Місто спорожніло. Залишилися лише запеклі тероборонівці».
«НА ДОПИТ ІЗ МІШКОМ НА ГОЛОВІ»
Херсон окупували 1 березня. Насамперед військові РФ почали шукати колишніх військовослужбовців. 15 березня окупанти затримали й Негрова. Ось як це було.
«15-го прийшов на роботу… Вирішив сходити до мами: віднести їй продукти, воду, ліки. Коли йшов, мені вже повідомили, що там ідуть обшуки, виламані ворота, «рашисти» все перевертають. З роботи мені повідомляють, що вже приїхали на роботу. За мною ганялися, і, нарешті, біля роботи вони вже мене й упіймали».
Він зазначив, що окупанти знали про нього «абсолютно все».
«Під час допитів я зрозумів, що про мене знають стільки, скільки навіть про я себе не знав. І про проходження служби, де проходив, знали прізвища товаришів, де проходили, що ми робили. Напевно, все».
Після затримання ветерана АТО російські військові здійснили серію обшуків.
«Майже зранку до вечора були обшуки по всіх місцях, де я міг бути прописаний, колись жив, жили родичі, дитина й таке інше. Вони забирали все, що дивилося на них і не дивилося. Якісь ліхтарики, щось таке. У мене посмішку викликає, що вони забирали… У мене був улюблений одеколон, там залишилося пів пляшки, маленька така пляшечка, забрали і його».
Камера тортур в ізоляторі тимчасового тримання в Херсоні
Максим Негров розповів, що на допити його перевозили з мішком на голові.
«Постійно приходили якісь нові люди, щось питали. А вже потім уночі мене привезли до ізолятора тимчасового тримання – облаштована камера, а не підвал якийсь або якесь випадкове приміщення. Це спеціалізоване приміщення. Ще коли їхав дорогою, чув розмову, в якій говорили про «ізолятор енергетиків». Я зрозумів, що це ІТТ».
«СОНЯЧНЕ СЯЙВО» ВІД ОКУПАНТІВ
До літа чоловіка утримували в камері одного, а вже потім у різні часи там бувало й до 20 полонених. Допитували майже щодня.
«Зранку почалися допити. Спочатку їм потрібні були паролі від усього. Не кажеш – тебе б’ють. Щось не те кажеш, тебе б’ють. Оскільки я вже розумів, що, можливо, на мене чекає, коли вже місто готувалося до окупації, а в мене є певний досвід, як треба поводитися в полоні, мене вчили, я вже частково підготувався, тому ніякої зайвої інформації не було, і я надав паролі. Через деякий час знову заходять до камери, обличчям до вікна, шапку на голову, завернули й кудись тягнуть. Допити, повертають до камери. Наступний день – допити, повертають до камери».
Катівня окупантів у Херсоні
Серед «улюблених розваг» окупантів Негров називає побиття ув’язнених та катування струмом.
«Улюблена їхня забава – “сонячне сяйво” так зване. Це дроти на вуха або інші частини тіла: на статеві органи, на груди, і подається струм. Від цього шоку, ймовірно, очі можуть випасти. Це було безпосередньо під час допитів. Уночі обов’язково піднімали й змушували всіх в ізоляторі співати гімн чи гасла якісь російські».
«ГОЛОВНА МЕТА – ЗЛАМАТИ ЛЮДИНУ»
За його словами, масові затримання в Херсоні розпочалися після перших випадків ліквідації окупантів у місті. Головна мета, яку переслідували російські військові під час арештів, – зламати людину, каже Максим Негров.
«Затримання – це фільтрація: тобто зламати людину, вибити з неї будь-що. Мовчати на допитах можуть лише у фантастичних фільмах. А насправді можна зізнатися в чому завгодно. І у вбивстві, вибачте, Кеннеді (35-й президент США Джон Кеннеді, – ред.), підпишеш і зізнаєшся, і на камеру прочитаєш те, що тобі напишуть на папірці й таке інше. Вони виснажують людину повністю: морально, фізично, психологічно. Їхнє завдання – зламати людину, щоб вона повністю втратила бажання чинити опір».
Ще пощастило, що був санвузол та вода.
«Це було пристосоване помешкання, там був санвузол, вода. Харчування – пакетик якоїсь каші, там назва була українською. Іноді давали один пакетик на добу, іноді два пакетики – там 300 грамів каші, а востаннє давали один пакетик на дві доби. Я рахував калорії… Я колись цим цікавився. Розумів, що мозок забиратиме цю енергію, і якщо не рухатися, більш-менш спокійно дихати й поводитися, то можна жити. Ще постійно ввімкнене світло було в камері».
Камера, де окупанти утримували полонених херсонців
Найстрашніше, що постійно було чути крики тих, кого російські окупанти катували. І це все поряд зі звичайним житловим будинком.
«Катування спокійно терпіти ніхто не може, це були постійні крики. І ти розумієш, що зараз працюють із тобою, а потім тебе повернули в камеру й допитують, катують іншу людину. І я бачив через вікно, що в дев’ятиповерхівці живуть люди і все чують. Там і вбивали… Я чув, як виносять трупи, як катують і ґвалтують людей. П’яні гвардійці просто розважалися тим, що били людей».
Максим Негром розповів, що окупанти утримували полонених херсонців у кількох будівлях: у приміщенні так званого «Екіпажу» Морської академії, у підвалі МВС та ІТТ, також частину переводили до СІЗО.
«ВИКИНУЛИ ЗА МІСТОМ»
Чоловік розповів, що росіяни відпустили його з полону, коли не змогли встановити його причетність до руху опору.
«Вони вирішили чекати, коли на мене вийде хтось із командування. Гра була зрозумілою, нічого нового тут не відбувалося. Одного дня – обличчям до вікна, мішок на голову, і я зрозумів, що мене тягнуть не нагору, на допити, а вниз. Думки були різні: “Куди везуть?”, “Що буде?”. Потім відчиняються двері, викидають і кажуть: «Рахуй до 30, а потім знімай шапку». Я порахував, зняв шапку й побачив, що я на околиці міста. Однією рукою тримав штани, бо схуд на 15 кілограмів, а іншою шапку. Одягнув її і розумію, що треба йти до міста».
Максим Негров
Негров каже, що деякі його друзі досі перебувають у полоні в окупантів.
«Наскільки я розумію, вони нині десь на території Криму. Є ті, кого випустили. Я спілкувався з ними, ми обмінювалися інформацією щодо умов утримання, про допити. З кожним місяцем це було страшніше й страшніше. З кожним потраплянням ЗСУ на місця скупчення окупантів у Херсоні вони (окупанти, – ред.) звіріли».
Негров розповів, що допомагало йому триматися в полоні.
«Я уявляв події, які будуть, наприклад, через 5 років… Жодних сумнівів не було, що ми переможемо в цій війні, що Херсон буде звільнено. Я уявляв, як я з дочкою та внуками прогулюватимуся містом, і ми згадуватимемо ці події».
Джерело – Гривна
