Аналітик Conflict Intelligence Team Кирило Михайлов в інтерв’ю Радіо НВ проаналізував, як ЗСУ після деокупації Херсона будуть звільняти решту Херсонської області, чи потрібно їм форсувати Дніпро та як «кривава» поразка росіян позначиться на інших ділянках фронту.
– Антонівський міст у Херсоні повністю зруйнований. Я так розумію, це зробили російські війська. Чи можна робити з цього висновок, що вони повністю вийшли і після себе просто підірвали міст? Чи якась їхня частина там залишилася в пастці?
– Скоріше за все, більшість російських військ покинули правобережжя. Підірваний як автомобільний Антонівський міст, так і залізничний. Є відео, як його, власне, підривають.
Припускаю, що могли залишити якусь кількість військ, які, наприклад, дуже запізно отримали наказ відходити. Але більшість росіян скоріш за все перетнули Дніпро. Судячи з повідомлень в російських телеграм-каналах, українські війська заважали їм це робити. Вночі були якісь панічні пости, де казали, що російські війська завдають удари по переправам, по поромам. Були кадри, що цей імпровізований міст з барж біля Антонівського дуже пошкоджений. Хоча сьогодні росіяни були вимушені перетинати Дніпро пішки. Скоріше за все тому, що техніка по цьому напівзруйнованому баржевому мосту не могла проїхати.
Ми ще не знаємо, скільки вони залишили техніки. Певні трофеї вже з’являються в соцмережах. Будемо чекати на підрахунки експертів.
– Виходить, що тепер немає мостів між правобережною і лівобережною Херсонщиною…
– Це не так, тому що залишається дамба Каховської ГЕС. І ми знову ж таки впевнені, що ніхто не має інтересу наразі її підривати. Росіяни дуже довго робили укріплення на лівому березі. Якщо наразі підривати Каховську ГЕС (ми ж пам’ятаємо, що лівий берег нижче за правий), то ці фортифікаційні споруди зазнають найбільшого пошкодження в результаті наслідків підриву Каховської ГЕС.
Не вигідно і Україні також, тому що, по-перше, це зачепить і Херсон. По-друге, заради якоїсь ефемерної переваги військової втрачати ГЕС, втрачати можливість охолодження Запорізької АЕС, наприклад, не в інтересах України.
Тож, на нашу думку, ніхто підривати Каховську ГЕС не буде. Але, скоріше за все, перетинати по ній Дніпро ніхто, знову ж, найближчим часом не зможе. Тому що в росіян укріплення на лівому березі, українські сили будуть контролювати правобережжя. Ця переправа буде існувати, але нею мало хто буде користуватися.
– Херсон перетворюється фактично на поле бою, на лінію фронту? Тому що на лівому березі окопалися російські війська, з правого берега — українські. Що далі може відбуватися?
– На жаль, я практично впевнений, що росіяни будуть обстрілювати Херсон, обстрілювати мирні квартали, як це відбувається з іншими населеними пунктами, які вони були вимушені залишити.
Наприклад, нещодавно росіяни зруйнували багатоповерхівку в місті Лиман, яке нещодавно кинули. Отже, скоріше за все, обстріли Херсону будуть продовжуватися, будуть продовжуватися артилерійські дуелі через Дніпро.
Росіяни вивезли принаймні частину населення з лівого берега, тож будуть якось вільно себе там відчувати, щоб розміщувати свою артилерію, де хочуть. Власне, вони і так вже це робили.
Українським військам буде потрібно діяти обережно, щоб не зачепити те населення, яке там залишилося, завдаючи ударів по російській артилерії на лівому березі.
Дніпро фактично перетворюється на лінію фронту. Щоб уявити, що буде відбуватися в Херсоні і в інших населених пунктах, які вже звільнені або будуть звільнені найближчими днями, можна згадати те, що наразі відбувається на Нікопольщині, в Марганцевській громаді, які обстрілюють з іншого берегу Дніпра. Кожен день обстріли там відбуваються. Подібне ми будемо бачити і на звільненій Херсонщині також.
– Чи є в української армії всі умови, засоби і можливості в таких умовах форсувати Дніпро?
– Я б на місці української армії насправді не став би це робити. По-перше, росіяни все ж підготували там лінію оборони. По-друге, ми вже бачимо, що і мости ці знищені.
Збройні сили України вміють всіх вражати своїми здібностями. Але, на мою думку, якщо українцям вдасться закріпитися, наприклад, в разі можливої десантної операції на лівому березі, вони опиняться в тій же ситуації, в якій були росіяни донедавна. [Виникнуть] ці ж самі проблеми з постачанням через Дніпро.
Скоріше за все, треба очікувати звільнення південно-східної частини Херсонської області з інших напрямків, які не передбачають масового перетинання Дніпра.
– І потім уже чекати «жесту доброї волі» на лівому березі Дніпра від російської армії?
– Скоріше за все, так. У разі якогось потужного наступу з іншого напрямку, можливо, росіянам вже доведеться відійти в Крим, де вони, до речі, теж готують якісь тилові лінії оборони. Це також помічають дослідники по супутниковим знімках — і в районі Армянська, Джанкоя та інших [населених пунктах]. Росіяни не виключають варіанту, коли їм доведеться залишати і решту Херсонської області також.
– Відступ з Херсона можна порівняти з відходом з Харківщини, з Київщини? Чи це ще більший провал, ще більша невдача від 24 лютого? Як би ви описали, що зараз на Херсонському напрямку відбувається?
– З політичної точки зору це, зрозуміло, дуже величезний провал.
Наприклад, Харківщина не була офіційно (з російської точки зору) анексованою. Це була тимчасово утримувана територія. А щодо Херсонщини, то ми ж пам’ятаємо, що окупантський прапор Херсонщини вішали в Кремлі, що цей [колаборант Володимир] Сальдо тиснув руку Путіну, що підписували цей договір. Росія лише через місяць після того, як анексувала Херсон, вже його втрачає, вже його залишає.
Щодо військової точки зору. Якщо ми дивимося з геостратегічного погляду, то захоплення росіянами плацдарму на правому березі Дніпра було, скоріше за все, найвеличнішим їх успіхом на першому етапі повномасштабної війни. І це давало в перспективі якісь можливості наступу на Миколаїв, на Одесу. Наразі ця можливість втрачена завдяки умілим діям українських сил, які порушували постачання, які постійно виснажували ці війська обстрілами та атаками.
І росіяни були вимушені це зробити. Саме вимушені, це не був якийсь «жест доброї волі», як вони намагалися це виставити. Поки елітні російські сили втрачали людей і техніку на Херсонщині, вони були вимушені затикати інші фронти мобілізованими. Наприклад, під Сватово, де українські сили розбивають батальйон за батальйоном мобілізованих, поки російські повітрянодесантні війська гинули на Херсонщині.
Насправді головний російський провал в тому, що вони це зробили через декілька місяців після того, як це потрібно було робити з військової точки зору. Ми пам’ятаємо, що російські генерали просили [диктатора Володимира] Путіна, щоб він дозволив відводити війська. Це було ще наприкінці літа — на початку осені. Це, скоріше за все, був той самий генерал [Сергій] Суровікін, який там командував. Після цього Путін натомість підписав анексію. І лише потім він зрозумів, що ця ситуація для росіян насправді безнадійна в перспективі, цей берег треба залишати.
І так, це поразка. І саме тому, що росіяни дуже-дуже довго не хотіли її визнавати, ця поразка стала більш кривавою і більш важкою для росіян, враховуючи ті сили, які вони втратили на правобережжі.
– Речник Путіна Дмитро Пєсков прокоментував відвід російських військ з Херсонщини. Він сказав, що з російської точки зору це ніяк не змінює статус Херсона. «Це суб’єкт РФ, — каже Пєсков, — законодавчо це вже вирішено і закріплено, тут не може бути ніяких змін». Ця політична риторика зберігається в російської сторони.
– З політичної точки зору, вони заявили свої права на ці території, які не змогли утримувати. Саме це є політичною поразкою. Хоча теоретично вона нічого не змінює, але насправді ми бачимо, що вони якось відкусили більше, ніж змогли переварити.
– Важкі бої тривають на сході, зокрема неподалік Бахмута, Донецький напрямок. Скажіть, будь ласка, які там переваги має російська армія? Чому не вчиняє як на Херсонському напрямку? Що там не так?
– Там є певна кількість артилерії, там краща ситуація з постачанням, там є теж більш-менш досвідчені сили, наприклад, та сама морська піхота, хоча в її складі також є мобілізовані, як ми з’ясували з деяких некрологів.
Але там вони теж кажуть про брак артилерії, про брак контрбатарейної боротьби і, відповідно, ми не бачимо якогось дуже великого просування. Так, вони контролюють певну частину села Павлівка, але вдалося це [здійснити] майже протягом двох тижнів боїв. Якщо б я був російською армією, я б не мав серйозного оптимізму щодо цих наступальних дій.
Усе це — це окремі епізоди, але, скоріше за все, російська армія буде переходити все ж до стратегічної оборони і сподіватися якось пережити зиму, а українська армія, відповідно, буде намагатися не дати їм це зробити.
– Як ця ситуація на Херсонщині зараз може вплинути і на бойовий дух, і на бажання воювати по всіх напрямках. От сидять десь російські солдати під Бахмутом, дивляться, що відбувається в Херсоні. Чи буде це мати на них якийсь ефект?
– У російських бійців зараз вибір небагатий. Якщо вони хочуть, наприклад, відмовитися воювати, це може закінчитися кримінальними справами проти них. Якщо вони, наприклад, хочуть потрапити в полон, це, зрозуміло, добре, це, зрозуміло, те, що потрібно робити. Але це ж також ризики. Не всім можна потрапити в полон, «Хаймарсу» в полон здатися неможливо. Вибору в них наразі, на жаль, немає.
А для того, щоб якось організуватися, щоб був якийсь великий бунт… На це я б не сподівався, принаймні від контрактників. Хоча ми вже бачимо, що є певні проблеми з дисципліною серед мобілізованих. Насамперед на сватівському напрямку. І те, що російська армія на інших напрямках теж відступає, це, можливо, може якось погіршити ситуацію з [бойовим духом].
Джерело – Гривна
