До останній подій навколо Херсона знову прикута увага журналістів багатьох західних друкованих видань. Деякі з них виносили цю тему на перші шпальти, згадуючи про південне українське місто, окуповане росіянами, прямо чи опосередковано.
Отже, Херсон – на перших шпальтах європейських ЗМІ: в якому контексті про місто цього тижня писали газети Європи. Переклад здійснив член Ради директорів Української асоціації видавців періодичної преси, медіа-експерт Сергій Чернявський.
Бельгія. De Standaard
Перша сторінка щоденної бельгійської газети De Standaard за 2 листопада 2022 р.
ПОКИ ТРАНСПОРТ НА ЧОРНОМУ МОРІ ЗУПИНЯЄТЬСЯ, ХЕРСОН ПОРОЖНІЄ
Страховики перестали бачити небезпеку для судноплавства на Чорному морі. Якщо не буде укладено нову угоду щодо зерна, голод загрожує більшій частині Африки та Близького Сходу. Тим часом ситуація навколо Херсона не слабшає.
Сьогодні «хлібним коридором» у Чорному морі судна більше не ходять. Учора про це домовилися ООН, Україна та Туреччина. Загроза президента Росії Володимира Путіна призупинити угоду щодо експорту зерна означає, що їхня безпека більше не гарантується. Проте 17 суден перетнули Чорне море до портів навколо Одеси і назад у понеділок та вівторок, повідомило Міністерство інфраструктури України. У вівторок це стосувалося суден із пшеницею, кукурудзою та соняшниковою олією. Пентагон, Міністерство оборони США заперечують факт обстрілу кораблів, але все ж таки можна з упевненістю сказати, що кораблі тимчасово залишаються на ланцюгу.
Після оголошення ціни на зерно одразу зросли. Також стає все важче страхувати зерновози у Чорному морі. Страхова компанія Ascot серед іншого оголосила, що більше не надаватиме нового покриття.
Зернова угода все одно закінчиться 19 листопада, і її довелося б переукласти. Для багатьох країн Африки та Близького Сходу продовження життєво важливе. Якщо не буде нової угоди, їм загрожує голод. «Ми не говорили, що припиняємо свою участь у цій операції. Ми просто кажемо, що їх зупиняємо», — сказав Путін на пресконференції в понеділок.
За даними аналітичного центру Oxford Economics, близько 60 відсотків складських потужностей в Україні все ще використовуються через те, що багато зернових продуктів наразі заблоковано. Це може спричинити труднощі із заготівлею нового врожаю і на другому етапі призвести до того, що фермери не матимуть ресурсів для інвестицій у наступний урожай. Це зробить кризу ще більш гострою. Заблоковане зерно, як і раніше, є предметом переговорів. Про зерно, якого навіть немає.
Тим часом стратегічна та військова битва за південну губернську столицю Херсон не вщухає. Росія розширила зону евакуації до 15 км від Дніпра. Володимир Сальдо, призначений Москвою губернатор, сказав, що це необхідно для «відбиття українських атак та захисту мирних жителів». Київ звинувачує росіян у насильницькій депортації, військовому злочині.
Сальдо також продовжує повторювати, що будуть ознаки того, що Україна планує напад на Каховську ГЕС та її греблю на Дніпрі. Це загроза, яку росіяни “подають” уже кілька тижнів, але яка, на думку західних аналітиків, у кращому разі служить для виправдання відходу з Херсона або, що ще гірше, для звинувачення України в планах, які вона хоче здійснити сама.
Це також стосується звинувачень Росії в тому, що Україна застосує «брудну бомбу», а потім звинуватить у цьому росіян. Аби спростувати ці звинувачення уряд України сам попросив Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) провести інспекцію двох ядерних об’єктів в Україні. Результати очікуються не пізніше цього тижня.
Президент України Володимир Зеленський звинуватив Москву у «енергетичному тероризмі». У понеділок 80% киян залишилися без води після важких російських атак на енергосистеми України. Близько 350 000 будинків було відключено від електрики. Але мер Віталій Кличко повідомив у вівторок через Telegram, що водо- та електропостачання в українській столиці відновлено.
Надалі від війни НАТО вся увага тепер звернена на Туреччину та Угорщину. Це єдині країни, які ще не погодились на вступ Швеції та Фінляндії до НАТО. На спільній пресконференції прем’єр-міністр Фінляндії Санна Марін попросила поквапитися. Вона також сказала, що Фінляндія не проситиме про винятки, такі як відмова від членства в силах ядерного стримування НАТО. Таким чином, розміщення ядерної зброї на фінській землі стало б можливим. Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон, який погодився зі своєю країною, заявив, що обидві країни мають йти одним шляхом.
Італія. Corriere della Sera
Перша сторінка щоденної італійської газети Corriere della Sera за 2 листопада 2022 р.
СВІТОВИЙ ПОРЯДОК В КРИЗІ
У російській агресії проти України є щось особливе: тому що країна з територією, що простягається більш ніж на 17 мільйонів квадратних кілометрів, багата на природні ресурси, має територіальні цілі щодо нації, яка за розміром трохи перевищує 3% її власної території (або по регіону Донбас, що становить 0,3%)?
Очевидна невідповідність знаходить перше пояснення в нещодавно оприлюдненому англійською пресою повідомленні про винесення Росією тлінних останків князя Григорія Потьомкіна з Херсонського собору.
Херсон — місто, засноване в другій половині вісімнадцятого століття могутнім полководцем, фаворитом Катерини II, який до того ж вкрав у османів Крим: для російського керівництва 30 років незалежності української нації, з 1991 року по сьогоднішній день, але має більш далеке минуле, на яке як зауважив Джуліано і Емполі у своєму чудовому романі «Кремлівський чарівник», посилається президент Російської Федерації. Він справедливо відзначив те, про що писав Італо Свево, що «справжнє керує минулим, як диригент оркестру своїми гравцями»; отже, минуле «звучить чи замовкає».
Таке політичне використання історичної пам’яті можна побачити вже у статті 67 Конституції РФ (у редакції 2020 року з волі Путіна), за якою Федерація «гарантує захист історичної правди». Історія повністю входить у цю війну, в тому числі завдяки частим посиланням, які Путін робить на неї, зокрема на її моменти слави, слави Петра Великого та Катерини II, завдяки тому, що, як писав Потьомкін цариці, Крим своїм становищем загрожує нашим кордонам», «Росії потрібен свій рай» та Херсон – «шлях у Візантію».
До цього першого пояснення російської агресії, що перебуває між реальністю та риторикою, є друге, що неодноразово ілюструється новим російським царем.
У 2007 році на Мюнхенській конференції з безпеки він розкритикував модель однополярного світу і розширення НАТО, що вважається неприйнятною, додавши, що «справжній суверенітет України — у партнерстві з Росією, тому що ми — один народ».
У 2015 році, виступаючи на 70-й асамблеї Організації Об’єднаних Націй, він розкритикував «експорт революцій, цього разу так званих демократичних», підкресливши потенційну суперечність із закріпленим у Статуті ООН принципом самовизначення народів, скаржачись на те, що «агресивне іноземне втручання призвело до кричущої руйнації національних інститутів», і додаючи, що «ми більше не можемо терпіти нинішню ситуацію у світі». Він також розкритикував “політику розширення НАТО та його військових інфраструктур”, визначивши західну пропозицію країнам пострадянського простору як “помилковий вибір: бути Заходом або бути Сходом”.
2021 року в Давосі він зауважив, що «епоха однополярного світоустрою закінчилася», і того ж року підтримав «історичну єдність росіян та українців». Ці фрази він повторив 17 червня 2022 на Петербурзькому економічному форумі, додавши, що «панування Заходу не вічне», що «міжнародні інститути ламаються, вони зазнають невдачі» і що «новий світовий порядок» треба побудувати.
Ті ж концепції були повторені нещодавно, 27 жовтня, у клубі «Валдай» у Москві, де він відзначив, що період західного домінування закінчився, що Росія не є напівколонією і відстоює своє право на існування, що експансія атлантичного союзу неприйнятна і що росіяни та українці один народ.
Таким чином, президент Російської Федерації чітко позначив свої цілі, які виходять далеко за межі завоювання сусідньої країни і стосуються як безпеки Заходу, так і правопорядку, що встановився після Другої світової війни.
Щодо першого аспекту, то добре мати на увазі, що агресія проти України — це демонстративний перший крок і що зараз, якщо Захід дає зброю українцям, українці віддають свої життя Заходу.
Що стосується другого аспекту, то немає жодних сумнівів у тому, що Організація Об’єднаних Націй і багатостороння система, що склалася з середини минулого століття, не в змозі підтримувати мир у найважливішому районі Європи.
Стаття 2 Статуту ООН забороняє застосування сили проти територіальної цілісності держави. В даному випадку сила була застосована однією державою, Росією, проти іншої держави – України, яка того ж дня як і СРСР, 24 жовтня 1945 року, вступила до сім’ї ООН. Таким чином, це війна, в якій два члени-засновники ООН протистоять один одному.
Це викликало подвійну суперечність: в Асамблеї 2 березня 2022 року 141 держава з 193 «за», всього 5 «проти» і 35 «утриманих» засудили російську агресію. Рада Безпеки зробила те саме, набравши 11 голосів із 15. Росія наклала вето на це останнє рішення, а рішення Генасамблеї не має обов’язкової сили.
При цьому лише 40 країн надають Україні військову, фінансову чи гуманітарну допомогу. Ще однією ознакою неспроможності – ОБСЄ та неефективність ініціатив трьох міжнародних судів – Міжнародного Суду, Міжнародного кримінального суду та Європейського суду.
Зрештою, російсько-українська війна ставить під сумнів кантіанську ідею, яка бачила у розвитку торговельного співробітництва засіб забезпечення мирного розвитку світу.
Інерція або неефективність багатьох інституцій потребує осмислення кризи світового правопорядку, роздумів, які не можуть зупинитися лише через здатність демократій бути ефективними в бою (як зазначає Девід Лейк у книзі «Потужні пацифісти: демократичні держави» і війна», в «American Policy Science Review» за 1992 р., з міркуваннями, викладеними Філіппо Андреаттою в цікавому звіті, зробленому в Арелі 31 травня 2022 р.), або з тієї обставини, що, на відміну від того, що сталося з Росією у 1700-х рр., коли їй було простіше проковтнути Польщу, ніж її переварити (за геніальною формулою Жан-Жака Руссо), сьогодні Росія не в змозі проковтнути навіть Україну.
Не забуватимемо, що п’ята частина сухопутних кордонів Європейського Союзу, 2250 кілометрів, які охоплюють п’ять країн (Фінляндія, Естонія, Литва, Польща та Латвія), є спільними із територією Російської Федерації.
Швеція. Aftonbladet
Перша сторінка найбільшого в Скандинавії щоденного видання Aftonbladet за 3 листопада 2022 р.
ТАК ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА ДЛЯ ПУТІНА
▪ Остання битва ▪ Кінець для Путіна: «Навряд чи він виживе»
Битва за Херсон вважається останньою великою битвою перед настанням зими, голова української розвідки Кирило Буданов вважає, що місто буде звільнене до грудня.
У великому інтерв’ю The Warzone він висловлює своє бачення того, чим закінчиться війна – і що станеться з Путіним. Чорноморське місто Херсон жителі, які залишилися, називають містом-привидом. Більшість виїхали вже на початку війни, коли Росія швидко окупувала весь регіон.
У контрнаступі українські війська просуваються вздовж Дніпра на південь і підходять до Херсона. Зараз Росія евакуювала з міста своїх громадян і проросійськи налаштованих жителів.
Для російського керівництва було б великою втратою престижу бути змушеним відмовитися від Херсонщини, частини однойменної області, яку воно анексувало і вважає частиною Росії. Місто має стратегічне значення для України, оскільки його можна використовувати як базу для подальшого просування до Криму. Кажуть, що війна, швидше за все, увійде в більш низьку інтенсивність, коли зимова погода зробить дороги та місцевість непрохідними.
У великому інтерв’ю досвідченому військовому репортеру Говарду Альтману на сайті The Warzone Кирило Буданов, керівник військової розвідки України, розповідає про бачення країни щодо того, коли місто вдасться взяти.
– Операція, ймовірно, триватиме до кінця наступного місяця, – каже він. Начальника розвідки запитують, які російські війська знаходяться в місті.
– Найкраще підготовлені та найбоєздатніші російські підрозділи зараз перебувають у Херсоні. Значну частину з них складають ПДВ, російський спецназ і морська піхота. Тож це найкраще, що вони мають. Ці підрозділи складають кістяк, але вони також були посилені солдатами з мобілізації, – розповів Буданов The Warzone.
Він стверджує, що Росія має загалом близько 40 000 солдатів у регіоні по обидва боки річки.
Буданов каже, що робляться спроби оточити Херсон, щоб зафіксувати російські війська в місті, але вони стикаються з сильним опором російських підрозділів з інших місць.
Під час інтерв’ю керівник розвідки відповідає на низку запитань про те, як розвиватиметься війна після зими.
► Про український наступ на Крим – і можливість повернення анексованого півострова.
– Це можливо лише військовими зусиллями, і це буде наступного року.
► Чи можуть новомобілізовані солдати Путіна уповільнити просування України.
– Нам кидають гарматне м’ясо, але в сучасній війні вони не мають великого значення чи вирішального впливу на війну.
► Якщо Путін накаже завдати ядерного удару по Україні.
– Теоретично це можливо, тому що Росія – держава-ізгой з ядерною зброєю. Але підготовки до ядерного удару по Україні ми не зафіксували, – каже він.
Буданова також запитують, чим закінчиться війна – і якою буде перемога України.
– Це дуже просто. Спочатку ми відновимо наші кордони так, як вони виглядали в 1991 році. Тоді ми сприймемо це як хороший знак і гарну можливість покласти край війні.
– Це буде наступного року.
Однак Буданов не уточнює, коли це може статися, оскільки не хоче «вдаватися у військове планування». Його також запитують, чи зможе Путін політично пережити поразку у війні.
– Навряд чи він це переживе.
Він не вірить у державний переворот проти Путіна, поки триває війна, але в те, що вона «піде швидко», якщо Росію витіснять з України.
Джерело – Гривна
