Або чому наша армія просувається на Півдні «повільніше», аніж під час звільнення Слобожанщини
Українці чомусь почали вважати, що контрнаступ ЗСУ на Херсонському плацдармі – це «відволікаючий маневр». Це видно й по ЗМІ, і по дописам в соцмережах.
Чому така думка виникла – можна зрозуміти. Бо близьке звільнення Херсону виглядало більш очікуваним, аніж стрімке очищення Харківщини від рашистів. А тут ще й деякі західні ресурси видали не зовсім вдалу публікацію про те, що ЗСУ начебто використали «прийом з відволіканням уваги», тому ставили акцент на Херсонщині, щоб досягти успіху в районі Ізюму, пишуть військові експерти видання Defense Express.
ДОВІДКА. Defense Express – українська інформаційно-консалтингова компанія, що спеціалізується на огляді військової техніки, озброєнь та оборонно-промислового комплексу України.
Але говорити про те, що контрнаступ на Півдні – це «відволікаючий маневр», не просто неправильно. Такі висловлювання як мінімум применшують зусилля наших захисників по звільненню окупованих земель України по всій лінії фронту.
Погром рашистів на Харківщині, вересень 2022 року. Фото: Арсен Федосенко
Оперативне командування «Південь» звітувало, що за 2 тижні боїв ЗСУ знищили понад 1800 окупантів, 122 танки та понад 500 одиниць бронемашин і автотехніки, 134 артсистеми та 20 РСЗВ, 13 безпілотників, 2 літаки і 2 гелікоптери.
Іншими словами – за два тижні боїв наші війська знищили від 5% до 10% солдат армії РФ, що були на Херсонському плацдармі, по кількості втраченої техніки – відсоток ще більший. Навряд чи успіхи були би настільки великими, якби контрнаступ на Півдні був «відволікаючим маневром».
Під час боїв на Півдні армія РФ активно застосовує архаїічні Т-62, зображення ілюстративне. Фото: телеграм-канал «Диванно-штурмовая бригада»
Міністр оборони Олексій Резніков прямо визнав, що успіхи ЗСУ на Харківщині виявились більшими, аніж очікувалося. Що вже дозволяє припускати, що саме Ізюмський напрямок міг бути другорядним у планах нашого Генштабу. Бо оборона рашистів на цьому напрямку виглядала, образно кажучи, як «дубові двері» (за переліком зосереджених частин), але виявилося, що це «гнилий пень» (за фактичним рівнем їх боєздатності).
Є навіть деталь, яка дозволяє припускати, що для наступу на Слобожанщині ЗСУ задіяли насправді відносно обмежене угрупування військ. Коли пішли перші відгуки про трофеї від орків, то звучала характеристика про «неозначено-велику» кількість кинутої техніки армії РФ. Станом на 11 вересня були зведені дані про понад 25 трофейних танків, 40 бронемашин, 10 артсистем та «велику кількість» автомобілів різного призначення. І це вказує – наступальні війська ЗСУ мали відносно малу кількість штабних офіцерів або ж офіцерів МТЗ, щоб оперативно поставити на облік всі здобуті трофеї.
Бійці ЗСУ збирають трофеї після вдалого контрнаступу на Харківщині, вересень 2022 року. Фото: Арсен Федосенко
Чому ж тоді ЗСУ на Херсонщині просуваються «повільніше», аніж на Слобожанщині? Тут можна обмежитись поясненнями Резнікова, що на Півдні рельєф складніший для наступальних операцій, місцевість буквально «перепоясана» іригаційними каналами, котрі окупанти можуть використовувати як шанці.
Можна зробити наступний крок та провести логічну редукцію: раз свої найкращі частини із Ізюмського напрямку армія РФ перекинула на Херсонський плацдарм, значить логічно, що на Півдні ворог опирається сильніше, аніж на Слобожанщині. Тому й нашому війську просуватися складніше.
Бійці ЗСУ та австралійський бронеавтомобіль Bushmaster під час наступу на Харківщині у вересні 2022 року. Фото з відкритих джерел
А можемо зробити ще один крок, та бодай поверхово охарактеризувати відмінності між умовами, в яких відбувався контрнаступ на Харківщині та відбувається контрнаступ на Півдні.
Офензива (наступ) на Харківщині:
– Відбувалася на фронті шириною до 80 км, атакували механізовані та десантно-штурмові частини за підтримки батарей САУ Krab, PzH 2000 чи M109GN;
– Ворог або майже, або взагалі не застосовував артилерію та авіацію для затримання просування наших військ, по причині обвалу командної вертикалі.
Офензива на Півдні:
– Наступ відбувається на фронті шириною до 150 км, просування ускладнене географічними умовами, зосереджено всі можливі засоби ураження, включно із САУ 2С7 «Піон» (що доводить – саме Херсонщина є пріоритетним напрямком для прикладення зусиль ЗСУ);
– Водночас ворог активно застосовує артилерію та користається перевагою у повітрі, щоб завдавати удари по позиціям наших військ (хоча і з нашої для ударів по рашистам застосовується буквально усе, що здатне літати та бомбити ворога).
Су-27 Повітряних Сил ЗСУ полює на ППО рашистів за допомогою ракети AGM-88 HARM, вересень 2022 року. Фото з відкритих джерел
Щоб досягти такої ж блискучої перемоги над ворогом, як і на Слобожанщині, Збройним силам на Півдні потрібен ще певний час. А нам усім варто зберігати терпіння й витримку, і за потреби – «поповнити запаси» віри в ЗСУ. Бо схоже, деякі категорії громадян почали втрачати цю віру.
Джерело – Гривна
