Британський доброволець Марк Ейрс воює за Україну. Ще донедавна цей 48-річний солдат разом із розвідувальним підрозділом українських військових боровся проти російських окупантів за визволення Херсонщини. Але на другий день контрнаступу Марк отримав поранення – наразі він лікується в Одесі.
Саме там із ним поспілкувалися журналісти CNN – однієї з провідних телерадіокомпаній світу – Ребекка Райт, Сем Кілі та Ольга Коновалова. За словами Марка Ейрса, визволення Херсонщини відбувається повільно, але впевнено. Далі – повний переклад статті, опублікованої на сайті CNN 7 вересня.
«”Це не буде швидко”: іноземні бійці долучаються до боротьби України за повернення півдня»
ОДЕСА, УКРАЇНА. У перший день контрнаступу на півдні України Марк Ейрс зробив понад 2 тисячі пострілів зі свого кулемета ПК радянської розробки під час запеклих перестрілок із російськими військами.
Колишній британський солдат разом із розвідувальним підрозділом українських військових бореться за відвоювання південної Херсонської області. Він – один із трьох іноземців у команді.
«Бої були досить інтенсивними, багато-багато обстрілів. Ми воювали дуже важко, і ми зайняли російські позиції, які мали зайняти», – розповів CNN 48-річний Ейрс.
Ейрс отримав важке осколкове поранення лівої ноги на другий день контрнаступу. Разом із ним було поранено ще четверо бійців з його підрозділу.
Незважаючи на втрати на передовій, Марк Ейрс каже, що українські сили хоч і повільно, але впевнено просуваються вперед.
«Це буде не швидко. Це важка, повільна боротьба, метр за метром, позиція за позицією. Тому що в нас немає ресурсів для масштабного бліцкригу з великою кількістю артилерії та бронетехніки. Тож ми повинні робити це розумно і намагатися зробити так, щоб було якомога менша кількість жертв», – розповідає Ейрс.
Наразі українці стверджують, що під час наступу зайняли декілька населених пунктів у Херсонській області. На думку експертів британської розвідки, ймовірно, це стало можливим завдяки «ступеню тактичної несподіванки».
Ейрс, родом із Лондона, воював разом із колишнім морським піхотинцем США Майклом Зафером Роніним, якого також було поранено минулого тижня на початку контрнаступу. Ронін отримав осколкові поранення в голову, живіт і руку. Чоловіки познайомилася, коли воювали разом із курдськими бійцями в Сирії. Зараз вони одужують у лікарнях міста Одеса на чорноморському узбережжі півдня України.
34-річний Зафер Ронін, родом із Канзаса, розповідає, що моральний дух українських військових на передовій «досить високий». І навпаки, російські війська мають «дещо непрофесійний та неорганізований вигляд».
Зафер Ронін зазначає, що моральний дух українських військових на передовій «досить високий». Фото: CNN
Обидва чоловіки приїхали в Україну на початку війни добровольцями, а згодом записалися до української армії за трирічними контрактами. Ейрс каже, що приїхав долучитися до визволення України, тому що його «надихнув» дух українського народу.
«Це було між правильним і неправильним. Це був неспровокований напад на суверенну країну», – пояснює Ейрс.
Він додає, що жодних симпатій до російських солдатів не має.
Головний виклик для української армії на полі бою полягає в тому, що російські війська переважають в озброєнні та чисельності. Підрозділи ЗСУ на передовій добре укомплектовані стрілецькою зброєю та боєприпасами, але їм не вистачає важкого озброєння, наприклад артилерії і танків, каже Ейрс.
Обмежена кількість зброї, наданої США та НАТО, як-от HIMARS, гаубиці та протитанкові ракетні комплекси Javelin, виявилися корисними в цій боротьбі, але їх недостатньо, щоб зрівнятися з вогневою міццю супротивників.
«Вони просто постійно обстрілюють нас артилерією, і в цьому найбільша складність – артилерія та броня, які вони мають, перевершують нашу. Наші удари більш хірургічні, але більш обмежені», – розповідає Ейрс.
У суботу Інститут вивчення війни (ISW) у своєму звіті зазначив, посилаючись на інформацію від офіційних осіб України, що наступ є «навмисною методичною операцією, спрямованою на деградацію російських сил і їхнього матеріально-технічного забезпечення, а не операцією, спрямованою на негайне повернення великих територій».
«ВДОМА Я НІХТО, А ТУТ Я – СОЛДАТ»
Ейрс носить білу бороду, через що українські товариші прозвали його Дідусем. Але він уже встиг завоювати довіру серед молодших колег.
«Щойно вони побачили нас у бою, дізналися, що ми тут, щоб залишитися, і пересвідчилися, що ми здібні солдати, – ми одразу заслужили їхню повагу», – каже Ейрс.
Марк провів свої пізні підліткові роки в Royal Green Jacket – піхотному полку британської армії, і тепер відчуває, що сьогоднішні події в Україні дали йому нову мету.
Марк Ейрс приїхав до України на початку повномасштабного вторгнення РФ добровольцем і вже встиг повоювати в складі славнозвісного полку «Азов»
«Вдома я ніхто, я просто старий дивак, який знімає кімнату. А зараз я – солдат, роблю щось хороше, воюю», – говорить Ейрс. Він додає, що його син пишається тим, що робить батько.
Для обох цих поранених іноземних бійців їхні подальші плани зосереджені не на поверненні додому, у безпечне місце, а лише на поверненні на передову. Вони знову хочуть приєднатися до українських бійців, як тільки зможуть.
«Коли все на моєму тілі заживе, ймовірно, через три-чотири тижні, я повинен негайно опинитися там», – каже Зафер Ронін.
«Звичайно, я збираюся повернутися. Бо я військовий», – додає Ейрс.
Джерело – Гривна
