Один із найстаріших українських міжнародних театральних фестивалів «Мельпомена Таврії» (трохи довшу історію має тільки львівський «Золотий лев») цього року розпочне свою програму 7 вересня показом трьох вистав у Херсоні та Миколаєві. Закриття – 16-го вересня на київській сцені Національного драматичного театру імені Івана Франка.
Всього заплановано 30 показів постановок у трьох містах. Переважно – у Миколаєві, а не в Херсоні як це було до повномасштабної війни.
Зі своїми виставами приїдуть колективи зі Львова, Одеси, Мукачевого, Києва, Дніпра, Луцька, Кривого Рогу і Запоріжжя. Покаже свою виставу і маріупольський театр. Онлайн пройде зустріч із американським драматургом Доном Нігро, а в змішаному форматі – круглий стіл спільно з Єльським університетом (США) «Театр України: мистецтво під обстрілами».
Укрінформ розповідає про найцікавіше з фестивальної програми. А також про те, як працює незмінний організатор «Мельпомени Таврії» – Херсонський театр імені Миколи Куліша, коли донині частина області знаходиться в тимчасовій російській окупації, та його миколаївські партнери, до яких 70 км доїзду (повз відому всім з 2022 року Чорнобаївку).
ЧИМ УНІКАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ, ЯКИЙ ПРОВОДИТЬ ХЕРСОНСЬКИЙ ТЕАТР
Щоб уявити масштаби «Мельпомени Таврії» до Великої війни, варто згадати 2021 рік. Тоді на фестивальних заходах побували понад 15 тисяч глядачів. Упродовж 9 днів вистави та інші події відбувалися на двох десятках локацій у Херсоні, Миколаєві та Новій Каховці. В Олешківській пустелі показали унікальний проєкт із етногуртом «ДахаБраха» – «...30 із 40...», створений спільно з фестивалем «ГогольFest». Ним митці нагадали, що, згідно зі Старим Заповітом, українцям треба йти ще 10 років, щоб назавжди позбутися залежності та рабської психології.
Загалом театр імені Миколи Куліша у Херсоні завжди був виразно проукраїнським центром. Тому зрозуміло, коли почалася повномасштабна війна, – його працівники першими і постійно виходили на мітинги протесту проти російських танків й окупаційної влади. А 23 березня 2022 року окупанти приїхали на військовій броньованій техніці до гендиректора – художнього керівника театру Олександра Книги в будинок в Олешках, провели обшук, забрали в Херсон, де схиляли до співпраці.
Миттєвий розголос у багатьох медіа, по суті, про викрадення, – допомогло звільненню Олександра Книги. Поступово частині працівників театру, переважно з великими складнощами, вдалося вибратися із тимчасової російської окупації.
І тому навіть у 2022 році, коли до 11 листопада Херсон перебував у тимчасовій російській окупації, – «Мельпомена Таврії» відбулася у червні в новому форматі, вперше і востаннє без фестивальних заходів у своєму місті. Однак 64 театри у 34 містах 11 країн світу на своїх сценах показали вистави, акцентуючи, що у такий спосіб доєдналися до херсонського міжнародного фестивалю і підтримали Україну, на яку напала Російська Федерація. Доєдналися Португалія, Чехія, Польща, Туреччина, Грузія, Німеччина, Румунія, Франція та вперше – Японія і США! Так у період Великої війни «Мельпомена Таврії» стала голосом української Херсонщини і продовжує ним бути.
Минулого року ювілейний XXV фестиваль, який тривав 9 днів, під гаслом «Ми вдома!» частково проходив і в Херсоні. Участь у ньому брали представники 74 театрів у 12-ти країнах світу. Відкривали фестиваль одночасно 25 театрів у різних містах.
Нині XXVI Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» чекає на учасників та глядачів із 7 по 16 вересня. Вистави покажуть у Херсоні, Миколаєві та Києві.
ХЕРСОНСЬКИЙ ТЕАТР ЗАПРОШУЄ У ШЕЛТЕРИ ТА В МИКОЛАЇВ
Поки що через безпекові умови для показів вистав мало використовують велику будівлю Херсонського театру, в якій є кілька сцен. (Відкрито споруду 1962 року. Звели її, до речі, за таким же проєктом, що й театр у Маріуполі, в якому в 2022-му, внаслідок злочинного російського бомбардування, загинули сотні маріупольців. – Ред.) «Театр знаходиться в зоні, куди, на жаль, долітають російські дрони дотепер», – констатує Олександр Книга. І нагадує, що в листопаді минулого року під час чергового обстрілу Херсона російськими військовими було пошкоджено 64 вікна театру.
Генеральний директор – художній керівник Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша і президент Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» каже, що певним «пряником» для роботи в умовах невеликої відстані до позицій ворога є майже безперебійне електропостачання, за винятком періодів, коли «прилітає» ворожа зброя по всій інфраструктурі.
Розповідає: «Працюємо кожен день. Я забув, коли були вихідні: то репетиції, то вистави, то дитячі проєкти, то приїхали журналісти чи надійшла «гуманітарна» … І це навіть інколи рятує, бо ніколи концентрувати увагу на страхіттях війни, хоча постійно про неї пам’ятаємо. Я в соціальних мережах усвідомлено не викладаю розбомблені будинки, бо хочу, щоб Херсон пам’ятали красивим і квітучим містом, яким воно було до Великої війни. Ми все відбудуємо. Ми, херсонці, у цьому впевнені».
На тепер вдалося зібрати частину колективу – 110 людей із загального числа близько 250 осіб. Більшість мешкає безпосередньо в Херсоні. Хто з сім’ями – переїхав за 80 км у безпечніші умови в Миколаїв (знайти житло там останнім часом через такі внутрішні переміщення дуже непросто). А дехто живе навіть в Одесі та Запоріжжі – за 200-240 км.
У Миколаєві реалізовуються великі спільні з тамтешнім академічним художнім театром проєкти. У Херсоні показують камерні вистави у шелтерах по всьому місту. «Укриттів набудували зараз дуже багато, – уточняє Олександр Книга. – І ми намагаємося їх використовувати. Херсонці переміщаються в інші райони неохоче – убезпечують себе, не зловживають перебуванням на вулиці».
Артем Свистун, директор-художній керівник Миколаївського академічного художнього драматичного театру розповідає Укрінформу, що з Херсонським театром організовували гастролі до повномасштабної війни, а після, починаючи з 2022 року, – приймають колег на своїй сцені в укритті. У 2023-му підписали творчий меморандум співпраці і копродукції трьох постановок: «Котигорошко проти вікінгів», «Катерина» та «Перевізника».
Усі три ввійшли у програму 26-ї «Мельпомени Таврії». А розпочалася фестивальна співпраця двох театрів ще з 1990-х років.
Зауважимо, що Миколаївський драматичний театр, який працював і як волонтерський хаб, теж зазнав руйнувань – 22 вересня 2022 року, коли на майданчик біля приміщення прилетіла ворожа ракета С-300. Були вибиті шибки, пошкоджені внутрішні приміщення, зокрема, гримерки. Після того, через брак коштів, мала сцена досі залишається в стані відновлення.
«Це нас не зламало, – згадує Артем Свистун. – Буквально наступного дня після прильоту ми продовжили покази вистав у нашому шелтері-укритті і продовжуємо це робити тепер під час повітряних тривог. Зараз поновили роботу на кількох сценах. Біля літнього майданчика залишається уламок ворожої ракети, застряглий в стовбурі дерева, як нагадування про спроби країни-агресорки знищити українську культуру. Ми – незламні українці. Завдячуючи хлопцям і дівчатам зі Збройних сил України, ми маємо можливість робити вистави. Шестеро працівників театру стали захисниками, троє з яких – провідні актори».
Артем Свистун також підкреслює, що взаємодопомога українських театрів один одному – це звична справа. «Коли наш театр потерпав у 2022 році від російської агресії, нам надали фінансову підтримку і підставили плече Рівненський, Вінницький і Хмельницький театри, щоб зберегти пам’ятку архітектури 1881 року, в якій ми знаходимося».
Про кількість повітряних тривог у Миколаєві Артем Свистун відповідає так: «Я думаю, що більшість сповіщень – це про ворожі ракети, що пролітають через Миколаївську область, коли їх запускають із тимчасово окупованої території Криму. Тому ми часто призупиняємо вистави і запрошуємо глядачів в укриття, якщо показ відбувається не в шелтері. Безпека людей – понад усе».
Глядацькі простори кількох закладів у Миколаєві збиратимуть від 40 до кількох сотень глядачів вистав «Мельпомени Таврії». «Місія кожного фестивалю – збирати й показувати творчі здобутки; пропагувати українську культуру і традиції; мистецтвом торувати шлях до Європи. Як казав Лесь Курбас, театр має йти попереду і формувати наше майбутнє суспільство. Театр має допомогти українцям остаточно відмежуватися від радянщини», – резюмує Артем Свистун.
КОТИГОРОШКО, ШЕВЧЕНКОВА КАТЕРИНА, МАРІЯ З МАРІУПОЛЯ ТА ІНШІ
У програмі 26-ї «Мельпомени Таврії» усього 27 постановок (одна відмінусувалася в останні дні через проблему в одного з виконавців). У Херсоні покажуть 5, у Миколаєві – аж 21, дві з яких повторять у Києві. А також у Польщі Театр імені Моджеєвської у Легниці у рамках фестивалю представить виставу «Гамлет, принц Данський».
У день відкриття зіграють у Миколаєві «Катерину» за мотивами поеми Тараса Шевченка: «Бо москалі – чужі люде, // Роблять лихо з вами…». Інсценізації режисера Сергія Павлюка історія про українку, яка – попри застереження – закохалась у російського військового. Зайда вирушив у похід, пообіцяв повернутися, та, як і варто було очікувати, не дотримався свого слова. І поки він грабував, ґвалтував та вбивав, Катерина народила сина й стала чужинкою в рідному селі та батьківській хаті… У спільній постановці Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша та Миколаївського академічного художнього драматичного театрів відтворені українські звичаї й обряди, ставлення до жінки-покритки, недоля дитини, в якої немає батька. Ця ж вистава закриватиме фестиваль у київському Театрі імені Івана Франка.
Так само – у Миколаєві та Києві зіграють спільну виставу двох театрів «Котигорошко проти вікінгів». Авторкою мюзиклу для сімейного перегляду стала Альона Мовчан. Автор ідеї та режисер вистави Сергій Павлюк. Це історія про звичайного хлопчика, який не вирізняється фізичною силою, проте має напрочуд добре серце, міцний дух і врешті стає справжнім героєм, який рятує кохану Зоряну, сестер, маму та інших жінок. Його побратимами стали Вернидуб, Вернигора та Крутивус.
«До мене зателефонував режисер Сергій Павлюк і сказав, що є завдання написати п’єсу про Котигорошка, – розповіла Укрінформу Альона Мовчан. – За задумом режисера, ми мали пов’язати текст з усією Україною та об’єднати різні регіони держави: Котигорошко – з центрально-західної частини, лісоруб Вернидуб – з півночі країни, шахтар Вернигора – зі сходу, а пастух Крутивус – з півдня. Ми вісім разів доопрацьовували виставу. А потім ще додали колориту артисти. Сергій Михайловський, наприклад, – народної мудрості, що звучить з вуст Сіроборода. А найголовніше у цій постановці те, що добро в кінці перемагає».
Альона Мовчан також написала для вистави більш як 10 пісень. Музику створив керівник музичної частини Херсонського театру Олексій Пономарьов.
У Миколаєві покази фестивальних вистав заплановані на сценах Академічного художнього драматичного театру (найбільше), Національного академічного українського театру драми та музичної комедії, Академічного обласного театру ляльок, ДОФ-центру та Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв обласної ради.
Херсонцям пощастить побачити серед інших вистав поетично-пластичну постановку «Копай» київського тілесно-орієнтованого «Тотеатру» з віршами Марини Пономаренко. У ній є поетична оповідь про Марію з Маріуполя; водійку тролейбуса Ліду, її «шефа» та дідуся; і про слова чоловіка у камуфляжі та забрьоханих берцях на сповіді: «Бога немає»...
Цей творчий колектив заснували три роки тому в період «ковідного» карантину. Він популяризує сучасну українську культуру не тому, що вона українська, а тому, що це якісний продукт. «Тотеатр» раніше проводив терапевтичні майстер-класи у Херсоні й на Харківщині. Про тілесні практики в театрі (один із методів психотерапії, коли людина знаходить контакт із собою, відновлює внутрішню гармонію, – ред.) режисерка Оленка Вахрамєєва говоритиме і в рамках освітньої платформи «Мельпомени Таврії».
Із детальною програмою фестивалю можна ознайомитися за посиланням.
Театральна спільнота переконана, що безперервне продовження фестивальної традиції є мистецьким спротивом ворогу у період російсько-української війни.
Валентина Самченко. Київ
Фото надані оргкомітетом фестивалю «Мельпомена Таврії».
Джерело – Укрінформ
