Окупаційна влада лівобережної Херсонщини б'є на сполох через катастрофічну загибель посівів. Понад 52 тисячі гектарів сільськогосподарських культур там втрачено через посуху. Про те, що відбувається з водопостачанням на лівобережжі Херсонщини журналісти “Вгору” говорили з доктором географічних наук, професором Херсонського державного університету Ігорем Пилипенком.Вода як рушійна сила розвитку регіону
Ігор Пилипенко констатує: хоча є руйнівні наслідки для ґрунтів, тваринного та рослинного світу, найбільше від підриву Каховської ГЕС постраждали люди.За поясненням науковця, будівництво Північно Кримського каналу та Каховського магістрального каналу створило грандіозну штучну соціогідравлічну систему, залежну від води. Ця водна інфраструктура була ключовою для регіону.
Як зазначає Пилипенко, із загального об'єму водосховища – 18 кубічних кілометрів води – близько 6 кубічних кілометрів, тобто, третина, активно використовувалася. Лівобережжя, без урахування Криму, споживало близько 2-2,5 кубічних кілометрів води, ще близько 2 кубічних кілометрів надходило до Криму.
За словами вченого, завдяки зрошенню на Херсонщині з'явилося додатково 180-200 тисяч людей. У період з 1970 по 1989 рік на малонаселених раніше територіях сталося найбільше зростання чисельності населення (понад 20-30%). Це свідчить про значний вплив зрошення на сільську демографію.
Ігор Пилипенко уточнює: лівобережжя Херсонщини – це зона сухого степу, а деякі ділянки Присивашшя за кліматичними показниками – напівпустеля. Подавши на ці території воду, їх зробили залежними від води. І сьогодні форми сільського господарства Херсонщини, які існували з 1970 року й трохи раніше, фактично неможливі.
Зруйнована Каховська ГЕС. Фото російського державного агентства ТАРС
Ризиковане землеробство і маячня про використання ґрунтових вод Херсонщини
Окупанти скаржаться на загибель посівів у Нижньосірогозькому, Олешківському, Чаплинському, Каховському, Новотроїцькому, Іванівському, Верхньорогачицькому, Великолепетиському та Генічеському округах, що охоплює майже все Лівобережжя Херсонщини. Це прямі наслідки втрати зрошення.Ігор Пилипенко пояснює ситуацію так:
"Ми маємо не забувати що тепер у нас меліорації нема, і працюють тільки природні чинники. А вони такі: водозапас в ґрунті був дуже малий, зима була суха, відповідно весна також суха. І в ґрунті немає достатньої кількості вологи для того, щоб ці культури дали нормальний результат."
За словами вченого, за нормальних кліматичних умов посуха різної інтенсивності в Херсонській області буває раз на чотири роки, і амплітуда врожайності зернових культур між посушливими та сприятливими роками може відрізнятися в чотири рази. Зникнення зрошення збільшує цю амплітуду, повертаючи регіон до так званого ризикованого землеробства, коли існує великий ризик втрати врожаю.
Щодо заяв Володимира Сальдо про плани наповнити Північно Кримський канал ґрунтовими водами, науковець називає цю ідею "маячнею", і уточнює, що йдеться, скоріше, про підземні води, до яких треба бурити дуже глибоко. Та навіть якщо дістати з глибин воду й транспортувати до каналу, то за літо-осінь вона буде випаровуватись на метр 10 сантиметрів.
Крім того, як стверджує Ігор Пилипенко, підземні води на Херсонщині погано обліковані, їхня кількість та якість невідомі, а в деяких районах глибина до нормальної води й раніше сягала 120 метрів, що ускладнює і здорожчує її видобуток. Це загострює водний дефіцит та підсилює проблему зневоднення регіону.
"Ця вода буде золота, і вона, перш за все, має потрапити до людей в хати для питного водопостачання. А потім іти на зрошення. Масового зрошення вже не буде ніяк, це неможливо, – запевняє науковець."
Він згадує про зафіксоване приблизно дворазове падіння рівня підземної води в колодязях та свердловинах, адже багато водоносних горизонтів, що раніше живилися від Каховського водосховища, тепер осушуються. Це призводить до пересихання колодязів.
Карстове провалля, яке виникло через зниження рівня підземних вод після зникнення Каховського водосховища.
Фото зі сторінки “Велика Олександрівка Метеостанція” у Фейсбуці
Податки на воду та інші фантазії окупантів
З огляду на дефіцитність води плани окупантів ввести на неї податок Ігоря Пилипенка не дивують. Він прогнозує вплив зростання вартості води на вирощування водозалежних культур, зокрема, овочів. Овочівництво, на його переконання, стане економічно нерентабельним, а фермери будуть змушені вирощувати лише те, що може рости без зрошення, з високим ризиком втрати врожаю за несприятливих метеорологічних умов.Щодо заяв окупантів про відновлення системи ставків, професор Пилипенко припускає: ідея, імовірно, полягає в тому, щоб нарізати на ділянки залишки Каховського магістрального каналу. Проте, зазначає він, вода в цих ділянках все одно закінчиться, адже у Херсонській області – від'ємний водний баланс: опадів випадає 350-450 мм на рік, тоді як випаровується – 1100 мм. Навіть у найсприятливіші роки опадів недостатньо для компенсації випаровування. І створення ставків без джерела поповнення не має сенсу.
Крім того, після тривалого періоду зрошення та подальшого осушення, регіону загрожує вторинне засолення ґрунтів. З пояснення Ігоря Пилипенка, це означає, що солоні горизонти, які розташовані під землею, піднімуться до поверхні, а це призведе до втрати природної врожайності земель. Відновити такі землі складно і дорого, вимагає "промивання" полів водою, а це в сучасних умовах браку води та її високої вартості неможливо. Ігор Пилипенко припускає, що значні площі сільськогосподарських угідь можуть бути втрачені для вирощування зернових, технічних, овочевих та кормових культур, а Присивашшя, ймовірно, повернеться до тваринництва відгінного типу, зокрема, до вівчарства.
Фото Оксани Сидорович/"Вгору"
Зроблене на лівобережжі Херсонщини до повномасштабної війни і є ілюстративним.
Зроблене на лівобережжі Херсонщини до повномасштабної війни і є ілюстративним.
Відновлювати чи не відновлювати...
Журналісти “Вгору” поцікавилися думкою науковця, щодо доцільності відновлення Каховського водосховища після завершення війни, адже ця тема викликала серйозні дискусії у вчених, представників влади та найбільших споживачів – аграріїв."А правильної відповіді на це питання немає взагалі, бо будь-які форми природокористування є компромісами між інтересами соціальних груп або територій і громад, – відповів Ігор Пилипенко."
За його поясненням, природний стік Дніпра не може забезпечити потрібний обсяг води для зрошення, оскільки піки водоспоживання припадають на мінімальний стік річки влітку. Тому традиційні способи ведення господарства без великої кількості води на таку площу, яка є в Херсонській області, без створення резервуара, тобто водосховища, неможливі.
Щодо перспектив переходу на альтернативне землеробство, наприклад садівництво чи вирощування зернових за технологією нульового обробітку, за якою волога менше випаровується з ґрунтів, професор Пилипенко виклав такі аргументи:
"На зрошенні вирощувалися переважно не зернові. Зрошення – це певні види технічних культур, це овочеві кормові культури. І якщо овочеві культури, наприклад, це 100 тонн цибулі з гектара. То зернових без поливу в гарний рік буде 5 тонн зерна з гектара. Порівнюємо вартість 100 тонн цибулі з одного гектара і 5 тонн зерна з одного гектара. Скільки це в грошах? Це різниця в порядки."
Говорить він і про величезну різницю у затратах праці, адже, зі слів науковця, на вирощуванні овочевих може бути залучено понад 1000 людей на годину, а для вирощування зернових достатньо 40 і менше. Це може призвести до масового сільського безробіття.
Звертає Пилипенко увагу й на те, що середня чисельність і густота населення за наявності зрошення в рази вища, ніж там, де його немає. Це своєю чергою впливає й на рівень забезпеченості соціальної інфраструктури: шкіл, лікарень, сфери обслуговування і так далі. При зниженні чисельності населення через відсутність роботи скорочується й інфраструктура.
Збір урожаю овочів на правобережжі Херсонщини
Кадр з відео Херсонської ОВА
Кадр з відео Херсонської ОВА
Ігор Пилипенко впевнений: зміна сільськогосподарської спеціалізації об'єктивно відбудеться, адже в умовах відсутності зрошення вирощувати овочеві практично неможливо. Але, на думку науковця, перехід на сільськогосподарські культури, які не потребують багато робочої сили, означатиме, що величезна кількість людей може залишитися без роботи й мігрувати в пошуках засобів для існування.
Однак, чимало сіл вже знелюднені через війну, і тим, хто виїхав, рятуючись від обстрілів, часто нікуди повертатися. Тож перспектива нової хвилі міграції радше риторична, ніж реальна, адже міграційний потенціал, можливо, вже вичерпано. Зрушити ситуацію може хіба що глибока ревізія державної стратегії відновлення сільського господарства.
Ганна Щидловська, 
Анастасія ДрусіноваТекст створено за участі Оксани Сидорович
