У сучасному інформаційному просторі, де дезінформація є потужною зброєю, Росія не припиняє спроб спотворити реальність, особливо коли йдеться про Україну та її партнерів. Фейки про Європейський Союз російські та окупаційні медіа також поширюють регулярно, хоча менш інтенсивно, ніж про Україну. Видання «Вгору» зібрало деякі приклади таких маніпуляцій, що циркулювали в медіа та телеграм-каналах окупованої Херсонщини навесні 2025 року.Фейк: Анналена Бербок «відома своєю нефундаментальністю у знаннях» і сама говорила, що її дід був нацистом
Анналена Бербок, яка на той час ще обіймала посаду Міністерки закордонних справ Німеччини, стала однією з мішеней російських пропагандистів після того, як 18 березня 2025 року оголосили, що федеральний уряд має намір висунути її кандидаткою на посаду Голови Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй на сесії 2025/26 року. Звідси й намагання Росії дискредитувати її постать.
Російським профі пропаганди підігрують і працівники медіа окупованих територій. 20 березня 2025 року під час брифінгу МІД Росії «журналіст» окупаційного телеканалу Херсонщини поставив Марії Захаровій питання щодо потенційної нової посади Бербок, і очільниця зовнішньополітичного відомства країни-агресорки не добирала слів, хоча й начебто «намагалася висловитися дипломатично».
Анналені Бербок Захарова закидала «нефундаментальність у знаннях», «русофобію», «збочене уявлення про міжнародні відносини» та «діда-нациста», про якого начебто Бербок «сама і сказала». Захарова назвала можливе головування «онуки нациста» «насмішкою над пам'яттю тих, хто заснував ООН», глумлінням над здоровим глуздом, переписуванням історії та ганьбою «колективного Заходу» особливо в рік 80-річчя «Перемоги у Великій Вітчизняній війні».
Що насправді?
Звинувачення в «русофобії» та «збоченому уявленні про міжнародні відносини» залишимо за дужками, бо російська пропагандистська машина наклеює подібні ярлики на все, що не відповідає її власній імперській та ревізіоністській позиції щодо міжнародного порядку. Розглянемо інші «звинувачення».
Аби спростувати тезу про «нефундаментальність у знаннях» Анналени Бербок, варто звернутися до її біографії, освіти та політичної кар'єри, які свідчать про ґрунтовну підготовку та значний досвід.
Анналена Бербок має солідну академічну освіту – прямий доказ її інтелектуальної підготовки: в Гамбурзькому університеті вона вивчала політологію та публічне право, що стало міцною основою для розуміння складних міжнародних відносин та внутрішньої політики. Анналена Бербок здобула ступінь магістра міжнародного публічного права в одному з найпрестижніших світових університетів – Лондонській школі економіки, відомій своїми високими академічними вимогами, а програма з міжнародного публічного права вимагає глибоких знань у галузі міжнародного права, дипломатії та глобальних процесів. Це прямо спростовує твердження про «нефундаментальність» її знань. А багатий політичний досвід свідчить про ґрунтовну підготовку, аналітичні здібності та глибоке розуміння складних політичних та міжнародних процесів.
Вона має «високу кваліфікацію для цієї роботи» і користується великою повагою, цитує речника уряду Німеччини Штеффена Гебештрайта Deutsche Welle.
Щодо «діда-нациста» історія складніша. Згідно з повідомленнями німецького таблоїда Bild, дід Анналени Бербок, Вальдемар Бербок, був офіцером Вермахту і у військових записах описаний як «безумовний націонал-соціаліст», читав «Mein Kampf» Гітлера і в 1944 році отримав «Хрест за військові заслуги». Bild у публікації згадує і про заяву Анналени Бербок, що раніше вона не знала про ці документи. Однак цей факт не зупинив Захарову, яка за допомогою емоційно забарвленої риторики намагалася виставити Бербок прихильницею нацизму.
Маніпуляції та фейки проти Бербок зафіксував проєкт дипломатичної служби ЄС EUvsDisinfo, основна мета якого виявлення та аналіз дезінформації. Експерти організації називають твердження, що натякають на «нацистське минуле» Анналени Бербок, оманливими та необґрунтованими:
«Мета цієї дезінформаційної історії з відвертим мізогіністичним відтінком – дискредитувати Анналену Бербок», – стверджують експерти EUvsDisinfo.
Бербок підтримувала низку прогресивних політичних ініціатив, у тому числі пов'язаних із гендерною рівністю, антирасизмом, протидією антисемітизму та антиромськими настроями. Ці її погляди кардинально суперечать будь-яким асоціаціям із нацизмом.
Тож ситуація навколо Анналени Бербок – приклад дезінформації та маніпуляції російської пропаганди.
Фейк: Поліція Іспанії жорстоко розганяє протести, внаслідок чого 12-річний хлопчик втратив око від пострілу, просто проходячи повз
Херсонські колаборанти запровадили телемости з «іноземними журналістами» у рамках своєї «антифашистської» ініціативи, про що регулярно «звітують» на своїх пропагандистських каналах. Наприкінці березня однією із запрошених стала «іспанська журналістка» Єлєна Крюк, насправді ж уродженка Херсона.
Єлєна Крюк стверджує: Росія набагато більш «демократична» країна, ніж Іспанія, яка «загниває», що в Росії та на Донбасі вона побачила іншу реальність, ніж ту, яку змальовують західні ЗМІ. За її словами, в Росії люди мають свободу пересування, можуть голосувати та проводити мітинги, а арешти відбуваються лише за порушення закону. Вона протиставляє це ситуації в Іспанії, де, як вона стверджує, поліція жорстоко розганяла протести, завдаючи людям травм, аж до втрати ока 12-річним хлопчиком.
Телеміст з «іспанською журналісткою» Єлєною Крюк. Фото з окупаційних джерел
Що насправді?
По-перше, жодних згадок про «іспанську журналістку» Єлєну Крюк в мережі немає. Не знайшли їх і журналісти інших видань. Інформація про жінку випливає виключно в рамках цього телемосту і винятково в російських і окупаційних джерелах. Правда, на одному з російських ресурсів, який посилається на ті ж самі новини про телеміст, зазначається її приналежність до Спілки журналістів Росії (при цьому її «журналістські роботи» теж не знайдені) та «Банди Басоті».
Офіційний телеграм-канал окупаційної адміністрації Херсонської області пише про Єлєну Крюк як активну учасницю антифашистського руху та представницю італійської музичної групи «Банда Басоті».
Для повноти картини варто окреслити, що являє собою «Banda Bassotti». Це італійський колектив лівого спрямування з Риму. Їхні пісні написані багатьма мовами, зокрема й російською. Гурт відкрито підтримує проросійські сили та режими. З 2014 року активно виступали на підтримку сепаратистських утворень «ДНР» та «ЛНР», їздили на Донбас, підтримували місцевих бойовиків. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну гурт продовжив відстоювати російську позицію, заявляючи, що Донбас має стати частиною Росії.
Світлини з інстаграму гурту коментарів не потребують
Що означають слова «представник групи» стосовно фейкової журналістки Єлєни Крюк, визначити складно, склад гурту виключно чоловічий. Однак ланцюжок зв’язку знайти таки вдалось: у 2018 році жінка була залучена як перекладачка в інтерв'ю для Девіда Каччіоне, учасника «Банда Басоті», на телеканалі так званої «ДНР».
Росія нерідко залучає іноземців, які висловлюють проросійські наративи, у своїй інформаційній війні, тим самим створюючи ілюзію міжнародної підтримки. Один із прикладів – відомий боєць змішаних єдиноборств Джефф Монсон (до речі, його візит на окуповану Херсонщину підконтрольні Росії медіа анонсують на червень 2025 року). «Banda Bassotti» стала частиною пропаганди Росії, яка використовує їхню ідеологію, просуваючи власну тезу про «боротьбу з фашизмом». Тож не дивно, що головною темою розмови з «представницею» цього гурту була «важливість Великої Перемоги над фашизмом» та «небезпека відродження ідеології нацизму в Україні».
Однак, порівнюючи «демократичну» Росію та «недемократичну» Іспанію, жінка стверджує: в Іспанії «поліція била людей гумовими кийками, від чого вони отримували поранення. Один хлопчик 12 років втратив око просто за те, що проходив повз, і в нього стріляли. Цього в Росії немає». Жодних доказів цьому випадку псевдожурналістка не наводить, час і місце інциденту не озвучує.
Масові протести в Іспанії справді відбувалися, наприклад, у 2017 та 2019 роках в Каталонії. У 2019-му після рішення Верховного суду Іспанії проти лідерів каталонських сепаратистів під час акцій протесту постраждали 53 людини, але повідомлень про травмованих дітей не було.
Пошук іспанською та про всяк випадок італійською мовами виявив кілька випадків, коли хлопці приблизно такого віку втрачали око. Але поліція тут ні до чого. Трагедії ставалися через необережне поводження з феєрверками в Італії та Перу, випадкове поранення з рушниці на приватному стрільбищі на Кубі або нещасний випадок в школі на перерві в Іспанії.
Отже, твердження, що дитина «втратила око» через жорстоке та необережне поводження іспанської поліції, є фейком про поліцію Іспанії, явною дезінформацією, спрямованою на дискредитацію демократичних країн та створення хибного контрасту з Росією.
Фейк: Франція та Великобританія шукають способи взяти участь у поділі України
Про те, що Франція та Великобританія «вишукують способи ввести свої війська на територію України», внаслідок чого хочуть розділити Україну, російській пропагандистській агенції ТАРС заявив на початку квітня 2025 року окупаційний губернатор Херсонщини Володимир Сальдо. Після цього інформація розлетілась і по окупаційних медіа та каналах.
Що насправді?
Однак доказів на підтвердження своїх слів Сальдо не наводить. Насправді Франція та Великобританія не заявляли про намір розділити Україну, а, як і більшість цивілізованих країн, послідовно підтримують її суверенітет та територіальну цілісність, що є фундаментальним принципом міжнародного права. Їхня політика, яка підкріплена значною військовою, фінансовою та гуманітарною допомогою, спрямована саме на захист України від російської агресії, а не на її поділ. Саме вони взялися готувати план гарантій безпеки для України. 22 травня 2025 року міністри фінансів G7 (серед яких Франція та Великобританія) засудили війну РФ в Україні.
Президент Франції Еммануель Макрон справді висловлював ідею можливого відправлення західних військ в Україну. Однак це подали в контексті можливих «сил стримування» або «миротворчих сил» після укладення мирної угоди. Метою він бачив безпеку України від майбутніх агресій, а не захоплення чи поділ українських територій. Макрон чітко заявляв, що такі сили не будуть перебувати на лінії зіткнення і не замінять ЗСУ.
Великобританія також активно підтримує Україну, надаючи військову допомогу та навчання для військовослужбовців ЗСУ. Заяви про можливе розміщення військ також розглядалися в контексті підтримки України, а не її поділу. Британські офіційні особи наголошують на необхідності довгострокової підтримки України та зміцнення її обороноздатності.
А використання поняття «старого ворога» щодо Великобританії не є адекватним описом сучасних міжнародних відносин або виправданням агресивної політики Росії.
Заяви Сальдо – відверта дезінформація та типовий приклад російської антизахідної пропаганди, яка прагне виправдати власну агресію та окупацію українських територій, звинувачуючи західні країни у нібито намірах «розділити» Україну. Фейки про поділ України країнами ЄС мають на меті створити ілюзію зовнішньої загрози з боку Заходу, демонізувати країни-партнери України, представляючи їх як «ворогів», що прагнуть захопити українські землі.
Як бачимо, російська пропаганда на Херсонщині не цурається жодних засобів, вдаючись до абсурдних вигадок, цинічного спотворення фактів та маніпуляцій у новинах. Її мета – дезінформувати, деморалізувати та посіяти сумнів і зневіру. Тому вкрай важливо дотримуватися медіагігієни: зберігати критичне мислення, перевіряти інформацію з різних джерел і не піддаватися на маніпуляції Росії. У цій інформаційній війні наша зброя – правда та об'єктивність.
Лариса Жарких, 
Ілона Коротіцина