Зрадника Віктора Кирилова обміняли під час обміну полоненими 23 травня 2025 року. Він поїхав до Росії, натомість повернулась частина українських полонених.
Про це повідомляє проєкт «Хочу к своим», який реалізує Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими за підтримки ГУР МО, СБУ та Офісу Омбудсмана.
Херсонця Віктора Миколайовича Кирилова затримали у січні 2023 року. Правоохоронці повідомили, що Віктор Кирилов у 2022 році працював поліцейським-водієм незаконно створеного російськими загарбниками органу «Корабельний городской отдел внутренних дел Херсонской области». У березні 2023 року Шевченківський районний суд Києва визнав його винним у колабораціонізмі і призначив 12 років і 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна. Також суд йому заборонив на 13 років обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та правоохоронних органах України.
У жовтні 2023-го Київський апеляційний суд задовольнив скаргу захисника частково і зменшив строк тюремного покарання Кирилову до 9 років.
Репортаж з суду над Кириловим Ірина Салій для «Судового репортера» випустила 30 березня 2023 року. З нього можна більше дізнатись про зрадника.
Так, 58-річний на той момент Віктор Кирилов — колишній український міліціонер, який із 1995 до 2010 року працював в патрульній службі, після чого вийшов на пенсію. Під час російської окупації Херсона в червні 2022 року влаштувався на роботу водієм до так званої «дежурной части Корабельного городского отдела полиции» — незаконного правоохоронного органу, створеного окупантами. За його словами, виконував лише функції водія: возив слідчо-оперативні групи, ремонтував машини, іноді реагував на виклики, пов’язані з крадіжками, конфліктами, смертями.
У січні 2023-го Кирилов сам приїхав до Миколаєва на виклик до слідчого. Його затримали після перевірки по базах. Справу передали до суду. Під час засідань у Шевченківському райсуді Києва Кирилов визнав свою вину, але намагався виправдатися: казав, що не вважав себе колаборантом, що працював «заради охорони громадського порядку» та не мав зброї (або отримав її вже наприкінці «служби»).
Прокуратура наголосила: участь навіть у допоміжній діяльності в незаконних силових структурах — це частина окупаційного механізму. За новою статтею про колабораціонізм, дії Кирилова кваліфікували як роботу в незаконному правоохоронному органі на окупованій території .
Кирилов допомагав слідству, упізнав кількох інших співробітників окупаційної «поліції», погодився на спрощений розгляд справи, але просив про м’якше покарання, зважаючи на вік і «безвихідне становище».
— Мы выполняем охрану общественного порядка, мы к России не относимся. Выезжали на семейные скандалы, грабежи, мародерства. Партизан мы не ловили. Военная комендатура этим занималась и ФСБ, мы к этому отношения не имели. Я же не воевал против Украины. Простым водителем… Я не следователь, я не оперативник, — пояснював Кирилов у суді.
На запитання прокурора він відповідав, що зброю йому начебто видали тільки наприкінці своєї служби — «заставили взять пистолет». Здебільшого Кирилов апелював до того, що проти України не воював — ніби це мало стати виправданням його роботи на росіян.
Щомісяця чоловікові виплачували 40 тисяч російських рублів. Свою українську пенсію він не отримував, бо не працювали банкомати. Втім, банкомати, які не працювали, не заважали херсонцям в окупації розраховуватись картками, а от Кирилову чомусь завадили.
Скадовськ.Район
