«Тут записуватимуться і створюватимуться нові радіопрограми з регіональними спікерами, партнерами і потенційними інвесторами», – додали послідовники Геббельса, назвавши себе «командою професіоналів, яка працює на свого слухача, працює на нашу Перемогу».
В окупованому Сімферополі видається і переважна більшість окупаційної «преси». Наприклад, так звана обласна газета «Надднепрянская правда» чи «інформаційний бюлетень» окупаційної обласної організації «КПРФ» «Херсонская правда», чи агітки «муніципальних округів».
«На перемогу» пропагандисти працюють, як і раніше, патологічно брешучи і ображаючи українців. Хоча іноді виходить не зовсім так, як планували. Наприклад, у березневому номері «Херсонской правды», який і досі роздають на вулицях міст і сіл окупованої частини області, «перший секретар» Раміль Замалєдтінов ніби зізнається: «Минули десятиріччя, здавалося б, все нечисть знищена, але ворог знову опинився на порозі». Зрозуміло, що не про таких, як сам, окупантів, хотів сказати, але вийшло – як вийшло.
В останньому номері «Каховской зари» пропагандисти опосередковано зізнаються у порушенні мирного життя у Корсунському жіночому монастирі: «До 2022 року монастир був діючим, але потрапив у зону бойових дій і постраждав через руйнування Каховської ГЕС». У тому ж номері можна знайти статтю зрадника Володимира Менисенка «Наші герої» і нагадування окупантів про те, що «до 10.09.2025 року громадяни України повинні або прийняти громадянство РФ, або залишити територію РФ».
Окупаційний «Алешкинский вестник» в останньому номері цілу шпальту присвятив провокації окупантів в Олешках, яку вони назвали «терактом ЗСУ».
Богдан СТРАЖАК, Новий день