Російська пропаганда на Херсонщині нарощує темпи перед 9 травня.
Про це редакції Район.Генічеськ стало відомо з окупаційних джерел новин.
В окупованому Генічеську російська окупаційна адміністрація організувала чергову пропагандистську акцію під назвою «Диктант Побєди», який пройшов одразу на 126 майданчиках по всій тимчасово захопленій частині Херсонської області. Основною локацією обрали будівлю кінотеатру «Україна», де до заходу залучили «ветеранів еСВеО», школярів, студентів, чиновників, а також працівників воєнкоматів і кадетських класів.
Гауляйтер Володимир Сальдо заявив, що участь у диктанті є «громадянським вчинком» і символізує «повагу до подвигу предків». Він також висловив задоволення з приводу того, що «Херсонщина активніше долучається до патріотичних ініціатив». Однак за красивими словами приховується цілеспрямована політика нав'язування російських історичних наративів та ідеології «побєдобєсія».
Важливо відзначити, що цьогоріч частина питань диктанту була присвячена так званій «спеціальній воєнній операції» — офіційній російській назві вторгнення в Україну. Таким чином, під виглядом вивчення історії Другої світової війни росіяни намагаються легалізувати серед місцевого населення сучасні воєнні злочини та агресію проти України.
До диктанту залучали не лише мешканців міст, а й жителів прифронтових сіл, а також працівників біосферного заповідника «Асканія-Нова», який нині знаходиться під контролем окупантів. В окремих місцях, зокрема біля меморіалу на Арабатській Стрілці, проводили пропагандистські трансляції та «патріотичні мітинги».
Організовані заходи, подібні до «Диктанту Побєди», є складовою системної інформаційної війни РФ. Їхня головна мета — створити альтернативну реальність, де Росія виступає «визволителем», а злочини сучасної агресії виправдовуються посиланнями на подвиги минулого.
Аналітики наголошують: нав'язування мілітаристського культу та переписування історії особливо небезпечне в регіонах, де тривають бойові дії або зберігається активний спротив окупації. За такою пропагандою стоїть не лише бажання контролювати свідомість, а й спроба створити зручний ґрунт для подальшої мобілізації місцевого населення у лави окупаційних структур.
Попри зусилля російських пропагандистів, більшість мешканців окупованих територій залишаються критичними до нав'язуваного бачення історії та активно чекають на звільнення.
