Російська пропаганда у Генічеську маскує екологічну катастрофу показовою посадкою дерев.На окупованій території Херсонщини триває черговий акт російської пропаганди під виглядом «еколого-патріотичних» заходів. У Генічеську російські колаборанти організували акцію під назвою «Сімейний ліс», яку подали як символ «єднання людини з природою» та «відновлення екології». Насправді ж — це черговий інформаційний фейк, що покликаний відвернути увагу місцевих жителів від реального знищення довкілля, яке здійснюють російські військові, в тому числі і на Арабатській Стрілці та берегах Сивашу.
В межах цієї «показухи» посадили кілька сосен, беріз і сибірських кедрів, які не є типовими для південноукраїнського клімату. Акцію провели активісти з Чувашії, місцева окупаційна адміністрація на чолі з Юлією Семакиною, російські «волонтери» та представники так званого штабу «МиРазом». Їхні виступи, гімни та вручення грамот виглядали театралізовано, а основна мета — створити картинку для прокремлівських ЗМІ.
Тим часом на відстані кількох кілометрів від місця проведення акції, російська армія щоденно знищує природу унікального екосередовища Сивашу та Арабатської Стрілки. Склади з пальним і технікою вивантажуються просто на берегах, важка техніка руйнує прибережні зони, проводячи навчальні стрільби для окупаційних військ, де раніше гніздилися рідкісні види птахів. Відходи життєдіяльності військових, розливи нафтопродуктів і відкрите спалювання сміття — реальні «внески» окупаційного контингенту у природу півдня Херсонщини.
За свідченнями місцевих жителів, військові бази на Арабатській Стрілці постійно збільшуються, забруднюючи водоймища, а в районі Сивашу вже зафіксовано зменшення кількості перелітних птахів. Природна унікальність регіону — під загрозою. Але замість справжньої турботи про довкілля, окупанти створюють штучні «екопроєкти», які виглядають як фарс на тлі щоденного екоцидного впливу.
Такі дії є типовими для російської пропаганди: створювати красиву обгортку навколо руйнівної суті. Натомість Україна роками піклувалася про збереження біорізноманіття Сивашу, контролювала антропогенне навантаження на Арабатку та розвивала екотуризм. Окупація ж зводить нанівець десятиліття екологічної роботи.
Показова посадка дерев із патріотичними гаслами — це не захист довкілля, а спроба замаскувати злочини проти природи та правди. А кожен кедр, посаджений у генічеському парку — лише реквізит у виставі, що відволікає від екологічної катастрофи, яка розгортається за лаштунками російської присутності.
