Військовослужбовець 124 окремої бригади територіальної оборони морської піхоти Збройних Сил України на псевдо "Мудрий" та його дружина Ольга побрались після деокупації міста 1 червня 2023 року. Поки він разом з побратимами працював над звільненням правобережжя, вона – чекала на нього в окупованому на той час Херсоні.24 січня 2025 року сину військового на псевдо "Мудрий" Віталія та його дружини Ольги Максиму виповниться рік. Хрестили дитину в одному з місцевих храмів. Чоловік – військовослужбовець 124 окремої бригади територіальної оборони морської піхоти, на війні з 2014 року. Тоді він вступив до лав батальйону "Херсон".
"Коли країна-агресор почала проводити масштабні дії в Донецькій, Луганській областях та на території Криму, я вирішив, що повинен захистити свій народ, захистити кордон", — повідомив Віталій.
Військовослужбовець 124 окремої бригади територіальної оборони морської піхоти Збройних Сил України на псевдо "Мудрий", Херсон, 10 січня 2025 року. Суспільне ХерсонОльга та Віталій — херсонці, навчалися в одній школі, але познайомилися вже після її закінчення. На той час чоловік був військовослужбовцем, розповідає Ольга. На день міста у 2021 році коханий зробив їй пропозицію, дату весілля визначили 16 червня 2022 року. Через повномасштабне вторгнення одруження відклали. Після початку окупації пара вирішила залишитися в Херсоні. Віталій став партизаном.
"З окупації я вийшов 15 вересня, а почали шукати 21 червня. Тоді пощастило, що через 30 хвилин ми розійшлися з ними. Я вийшов з дому, до дому під'їхали чотири машини. У нас були ваші завдання, ми працювали в місті за допомогою старших офіцерів. За їхньою командою зробили пакості країни-агресора. Вийти було складно, тому що мене шукали по фотографіях. Я розумів, що треба проїхати багато блокпостів. Виїжджав крайнім автобусом з Херсона, який тоді взагалі виїхав до Василівки. Більше автобусів туди не виїжджали", — каже військовослужбовець 124 ОБРТРО МП ЗСУ.
Військовий на псевдо "Мудрий" разом з дружиною та сином, Херсон, 10 січня 2025 року. Суспільне Херсон"Окупація була складніша навіть, ніж зараз. Складно, коли він тут був в окупації з початку. Складно було, коли він виїжджав, страшно. Тоді вже було легше, коли він виїхав. Я вже за нього не так переживала. Нам тут було простіше", — говорить дружина Віталія Ольга.
У Віталія було три татуювання, два з якими — патріотичні.
"У мене на нозі татуювання морського піхотинця. Мені допомогли в лікарні: машинкою для зняття шкіри мені пройшли по нозі під наркозом, щоб зробити невелику рану, щоб воно дійсно було видно, що там рана, а не просто перемотана нога. Тату так і залишилась на місці, невеликий опік залишився. На грудях в мене ще було татуювання тризуба з автоматів та меча. Його прийшлось перебивати у двох майстрів", — каже він.
Військовослужбовець 124 окремої бригади територіальної оборони морської піхоти Збройних Сил України на псевдо "Мудрий", Херсон, 2023 рік. Віталій на псевдо "Мудрий"Віталій брав участь у боях за звільнення Херсон. До рідного міста потрапив 14 листопада 2022 року.
"Ми на той момент стояли під Снігурівкою. Їхав, мені дзвонять, я кажу, я зайнятий, передзвоню пізніше, а сам вже приїжджаю до Херсона. Знайшов магазин, в якому зміг купити квіти. Приїхав до жінки на роботу. Тоді з'єдналися", — говорить військовий.
"14 листопада я була на роботі. Він мені зробив сюрприз, прийшов, бо він не вийшов на зв'язок. Я здогадувалася, що він може так зробити сюрприз, але не знала точно", — каже Ольга.
Весілля бійця 124 бригади Віталія та Ольги, Херсон, 2023 рік. Віталій на псевдо "Мудрий"Ольга говорить, чоловік – її моральна підтримка та натхнення.
"Любить сюрпризи робити маленькі та великі, він у мене сміливий дуже. На все піде, що треба буде. Інколи це лякає, ця сміливість та мужність. Добрий дуже, намагається допомогти, кому потрібно", — говорить Ольга.
"Вона — моя підтримка. Коли в окупацію прийшли додому і хотіли забрати брата, вона його силою відбивала, сказала: "Нікого не віддам, іди геть". Бойова дівчина", — розповів Віталій.
Хрещення сина Віталія та Ольги Максима, Херсон, 10 січня 2025 року. Суспільне ХерсонВіталій та Ольга планують лишатися в Херсоні."Хочу, щоб мій син теж ріс у Херсоні, навчався в тій школі, в тому ж районі міста, на якому ми і росли. Зараз усі розуміють, що така ситуація, що вибір невеликий, потрібно захистити кордони нашого міста, а жінка з дитиною вони розуміють це. І для мене це натхнення. Якщо ми не будемо тут тримати кордони, то, не дай Боже, це знову могло б повторитися. Моя мрія — закінчення війни. Щоб дитина жила тут у світі, у злагоді, у добробуті", — говорить військовий Віталій.
Суспільне Херсон
