Херсонець Олег Павлов виїхав з окупованого міста через три з половиною місяці. Потім вступив до ЗСУ та один з перших потрапив до звільненого міста. Своєю історією військовослужбовець поділився з Суспільним.У звільнений Херсон військовий Олег Павлов потрапив одним із перших. Спочатку заїхали у передмістя – селище Зеленівку.
"Коли ми їхали вулицею, я бачив у людей ще трохи сумніву. Вони не розуміли хто ми: російські чи українські сили. А коли вже побачили український прапор на нашій формі, вся вулиця вийшла. Плакали старі люди, маленькі дітки, я зрозумів що це ті відчуття заради яких треба звільнити всі наші землі", – каже український воїн.
Як згадує херсонець, коли виїжджали на дорогу у місті він побачив напіввідкриту хвіртку до подвір'я бабусі. А потім і саму бабусю, яка стояла на подвір'ї.
Лідія Григорівна зустріла свого онука на колінах на порозі їхнього дому. Кадри, коли херсонка побачила онука потрапили в мережу.
Повномасштабне вторгнення Олег зустрів у рідному Херсоні. Чоловік пригадує, що своїми очима бачив як російські танки заходили на Антонівський міст.
"Я зрозумів, що напевно доведеться трішки залишитись тут, бо потрібно буде допомагати людям. Ми шукали по окупованому на той час місту продукти і ліки та розвозили тим, хто цього потребував. Поруч завжди була мама, яка з перших днів зайнялась волонтерством", — говорить український військовий.
За словами мати херсонця Марини Малахової, вона з перших днів почала допомагати людям. До неї звертались підприємці та просили допомоги у координації, куди саме необхідна допомога.
В окупації вони лишались три із половиною місяці, потім – виїхали.
"Я потрапив до Одеси. Наступного дня після того, як приїхав, пішов до військкомату та підписав контракт с ЗСУ. На той момент мені було 26 років і я не міг бути добровольцем. Потрапив до Британії на навчання. Після повернення — до львівської артилерійської школи і був відправлений до Миколаєва", – каже військовий з Херсона.
Зараз Олег служить на Донецькому напрямку. У відпустку додому приїхав неочікувано і влаштував такий самий сюрприз як рік тому бабусі, розповіла його мати Марина.
"Він попросив мене вийти на вулицю, бо начебто, хтось щось має передати. Я вийшла і думала, що так само знепритомнію як бабуся тоді на цьому куточку. Для мене це було неочікувано. Я хочу, щоб кожна мама це відчула і залишилась назавжди з цим відчуттям, щоб сини більше нікуди не уходили від батьків", — сказала мати військового.