Галина Григораш однією з останніх виїхала з окупованої Трудолюбівки на Херсонщині. Жінка розповіла Суспільному: не могла покинути своє господарство, але після того, як їй тиждень довелося жити у льосі через постійні обстріли військ РФ, все ж наважилась тікати із села.Як розповіла Галина, коли побачила що російська армія зайшла в село, сховалася та намагалася не показуватися їм на очі.
"Що їм треба? Чого вони сюди прийшли? Зла на них, що прийшли, що все порозбивали: села, міста, все. Я ховалася. Ми взагалі не показувалися на очі. Вони ходили й переписували людей ці росіяни. Скільки у хаті людей живе, скільки, що… Вони все от тут шастали", — розказала вона.
Галина Григораш. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний"Перед тим, що виїхали, ми тиждень з льоху… Так, виліземо, бігом вправлятися, от то покласти їсти кізонькам, курей нагодувати, і знову назад. Виїхали із села майже всі люди. 16 людей нас залишилося. А тоді вже ми виїхали, і ще після нас. І залишилося четверо. Вони пересиділи, весь час тут", — сказала місцева жителька.
Розбита оселя внаслідок обстрілів Трудолюбівки на Херсонщині. Суспільне Дніпро/Юрій ТиннийЕвакуюватися не хотіла, адже не могла покинути господарство, розказала Галина.
"Як виїжджали, так коза кричить, собака теж. Важко дуже. Наші люди, у кого транспорт, то виїхали 5 квітня, а ми виїхали 23. Вивезли нас на Костромку", — розповіла жінка.
Одна з кіз Галини Грогораш. Суспільне Дніпро/Юрій ТиннийЗ Костромки Галина поїхала у Кривий Ріг до невістки. Жили та пів року, поки не дізналися про звільнення рідної Трудолюбівки.
"Як зателефонували, то одразу сказали, що вже зачистили, можна приїжджати у село. І ми одразу і приїхали. Нічого не взяли, вже у гуманітарці видали одяг, і постільну білизну", — сказала вона.
Будинок Галини Григораш. Суспільне Дніпро/Юрій ТиннийКоли приїхала до села, то побачила розбиту оселю та майже порожнє господарство, розповіла Галина.
"Усі хати розбиті. Більше розбитих, ніж цілих. Ми пів року сиділи тут без світла, а тоді вже зробили, пустили газ. А вода – з колодязя. Коза і 10 курок (залишилися — ред.), було 74 курки, індик та три індички. Було три качки й качур. Приїхали, одна кізонька ледь через паркан не перескочила, як обізвалися. Собака теж", — розказала місцева жителька.
Собака Галини Григораш. Суспільне Дніпро/Юрій ТиннийЗараз жінка потрохи відновлює своє житло та обзавелася курчатами і качками.
"Докупила курчаток, і виростили 30 курчат. Качка вилупила каченят. Город трошки садили, накопали трохи картоплі. Не вистачить на всю зиму, ну якось буде. І кізонька одна залишилася – годує нас молочком. Так виживаємо, що ти зробиш? Якби все закінчилося!", — сказала Галина.
Галина Григораш порається у своєму господарстві. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
