Місяців зо два тому ми з колегою, як завжди, прогулювалися середмістям. Нашу увагу привернув жвавий немолодий чоловік, який у звичайному дворі старого Херсона завзято порався з розсадою помідорів. Нас так вразило побачене, що ми попросили дозволу зайти у двір. Ще б пак: всюди асфальт, а тут народжується помідорова оаза. Рослини були всюди: у стареньких ночвах, у виварці, відрах, каструлях і навіть у скляних банках! Привіталися. Здивувало не за віком міцне рукостискання господаря. “А чому ви дивуєтесь? Я ж майстер спорту з кульової стрільби”, – посміхнувся Микола Євгенович і відразу повів нас на мініекскурсію у свої “володіння”. Він з таким захватом розповідав про рослини, що ми напросилися прийти у гості, коли помідори дозріють…
Я запитав Миколу Євгеновича, що спонукає його у таку спеку прикладати стільки зусиль для порятунку своїх “вихованців”.
“На сьогодні я вже не витрачаю купу грошей на ринку. Я щодня приходжу додому з помідорами. До того ж плоди такого смаку, яких на ринку ви просто не знайдете, вони вирощені без хімії. Єдине добриво – це опале листя”, – хвалиться господар.
Скуштували. Помідори справді дуже смачні, адже вирощені з любов’ю.
У свої 74 роки Микола Євгенович ще й досі працює. За освітою товарознавець, але майже не працював за фахом, позаяк більшу частину свого трудового життя віддав спорту. Колись тренував і херсонську збірну команду зі стрільби у товаристві “Динамо”, і дитячі команди. Тепер віддає себе маленькому хобі, маючи велику мрію:
“Я, наприклад, хотів би вирощувати помідори у масовій кількості, але заважають воєнні дії, і не тільки мені, а й багатьом нашим підприємцям. Раніше в цю пору помідорів на ринку було дуже багато, і коштували вони по 4-5 гривень, а зараз ціна доходить і до 80-90. Висновок: воєнні дії треба зупиняти. Тільки як?..”
Олександр Андрющенко, Вгору
