Андрій Проценко – один із найвідоміших стрибунів у висоту в Україні. До повномасштабного вторгнення РФ родина спортсмена проживала в Херсоні. Чому опинилися на лівобережжі області, як в умовах війни підтримував спортивну форту та як вибиралися з окупації?
Про все це Андрій розповів нещодавно в інтерв’ю на YouTube-каналі Федерації легкої атлетики України.
24 лютого 2022 року Андрій разом із дружиною і молодшою донькою, якій було лише пів року, мав виїхати на змагання в Суми. Тому старшу 4-річну доньку перед цим відвезли до батьків дружини – у село на лівому березі Дніпра.
«Через це ми зібрали всі речі й поїхали до доньки – до батьків дружини в село», - каже Андрій.
Андрій Проценко з дружиною та доньками. Фото: uaf.org.ua
Родині пощастило проскочили через Антонівський міст, бо вже через годину на ньому висаджувалися російські десантники й почалися бої. Повертатися назад до Херсона було ризиковано, тому вирішили залишатися в селі.Там родина Проценка прожила трохи більше місяця. Було порівняно безпечно, оскільки село знаходилося в стороні від траси. Росіяни окупували його приблизно за три тижні після початку вторгнення.
Спочатку була розгубленість, каже спортсмен: ніхто не знав, що робити далі.
«Та потім зрозумів, що треба себе відволікати, бо дуже важко психологічно. Тому почав тренування – не для продовження спортивної кар’єри, а щоб тримати себе у формі, щоб мати змогу захистити родину при потребі», - згадує Проценко.
Тренувався в польових умовах, використовуючи підручні засоби як спортивний інвентар. За словами Андрія, лопатою вирив пряму в полі – створив таку собі 100-метрову доріжку й бігав там. Із коліс зробив штангу, із металевих прутів – бар’єри.
«Тесть мені допоміг зробити інвентар з того, що в нього було. Він займався сільським господарством, тож у нього були колеса, труби. Я зробив стійки із стовбурів дерев. На трубу ми вдягали різні колеса, регулюючи вагу – від 18 кілограмів до приблизно 72-х. Ще були такі дуги, які використовують для посадки городини під плівку, то із них я робив бар’єри – просто втикав їх у землю і бігав», – розповів Андрій Проценко – багаторазовий призер чемпіонатів світу та Європи, фіналіст Олімпійських ігор 2012 та 2016 року.
Так Андрій тренувався після початку великої війни в селі на лівобережній частині Херсонщини. Фото: uaf.org.ua
Виїжджали з окупації в два етапи – спочатку до Херсона, а через тиждень – на підконтрольну Україні територію. На той час дорога через села Станіславської громади до Миколаєва була вже перекрита. Тому їхали в бік Снігурівки.Андрій Проценко перевіз родину до Хмельницького. Він продовжив підготовку до змагань спочатку в Україні, а потім – у Португалії, де на той час уже перебував тренер легкоатлета, херсонець Геннадій Зуєв.
Уже після цього Андрій Проценко завоював бронзові медалі на Чемпіонаті світу з легкої атлетики (липень-2022, США) та Чемпіонаті Європи (серпень-2022, Німеччина), а також – срібну медаль на Чемпіонаті Європи в приміщенні (березень-2023, Туреччина). А також встановив рекорд змагань у Швейцарії.
Гривна
Головна світлина: інстаграм Андрія Проценка