Такі твердження оприлюднив призначений російськими окупантами губернатором Херсонської області Володимир Сальдо в коментарі для прокремлівського телеканалу «Таврія», який працює на тимчасово окупованій частині регіону.
Що кажуть окупанти
В коментарі для телеканалу «Таврія» Володимир Сальдо заявив:Зараз [йде] ця війна, яку нав’язав нам так званий західний колективний договір між собою. Можна навіть сказати, вона націлена саме не проти українців і не проти, мабуть, навіть росіян. Вона націлена проти всіх людей, які живуть на історичній батьківщині, що має ім’я Росія. І російський народ знову змушений відстоювати зі зброєю, вже тепер зі зброєю в руках, своє право на свободу. На свободу думки, на свободу віросповідання, своє право на історичну справедливість жити на тій землі, яка була здавна російською.
Володимир Сальдо в ефірі окупаційного телеканалу.І російський народ, збільшуючи територію нашої країни, не завойовував інших народів. Він приєднував ті землі, які були вільними. І ось Причорномор’я, Приазов’я – все це, ну, 300 років тому, це було дике поле, на якому ніхто не жив.
Без сили зброї слово, правильне слово, відстояти надалі не вдасться. Все одно американці та англійці намагатимуться нав’язати свою думку та підкорити інші країни.
Чому це неправда
Володимир Сальдо вкотре ретранслював наративи російської пропаганди. Цього разу – про нібито провину «колективного Заходу» в тому, що Росія напала на Україну. Таке твердження повністю неправдиве.У 2014 році саме російські війська, а не війська якоїсь із західних країн увійшли до Криму і саме Росія, а не Захід розпочали гібридну війну на Донбасі.
Учасники сепаратистських мітингів в Донецькій та Луганській областях скандували «Росія!», а не «США!» чи «Англія!». Проросійські сили в цих регіонах запевняли місцевих прихильників РФ, що псевдореферендуми, проведені там 10 років тому, подібні кримському, який відбувся 16 березня 2014 року, і матимуть такий же результат – «приєднання до Росії».
Саме російські, а не американські чи британські прапори з’явилися у великій кількості в Донецьку, Луганську та в інших містах східної частини України під час заходів «антимайдану», які швидко переросли у сепаратистський рух.
До речі, у травні 2014 року росіяни обдурили своїх проксі в Донецькій та Луганській областях, оголосивши замість «приєднання до Росії» про утворення «народних республік».
Я сам бачив і чув, як на мітингу, який відбувся в Луганську 12 травня 2014 року, наступного дня після псевдореферендуму, Олег Царьов (екснардеп, проросійський політик, заочно засуджений в Україні за кількома статтями КК до 12 років позбавлення волі) привітав проросійськи налаштованих мешканців міста із створенням «Луганської народної республіки». Відповіддю на це була голосна брутальна лайка учасників мітингу і крики: «Росія!», «Не треба нам республіки! Хочемо як Крим – в Росію!».
Та й у 2022 році повномасштабне вторгнення Росії в Україні почалося саме зі звернення Володимира Путіна, а не американського чи когось з європейських голів держав.
Щодо «вільних земель», які, згідно з твердженням Сальдо, включалися до складу Росії, і того, що Росія «не завойовувала інших народів», то для спростування цього фейку достатньо прочитати будь-який підручник історії РФ. Щоправда, в таких підручниках, які видавалися в СРСР і в путінській Росії, загарбницькі кампанії позиціонуються як «захист від зовнішньої загрози» або «захист поневолених народів», але сутність від цього не змінюється. Територія Росії збільшувалася шляхом завоювань сусідніх держав або частин цих держав.
Загальновідомо, що російська імператриця Катерина II в 1783 р. видала указ про приєднання Криму до Російської імперії, хоч раніше і зобов’язувалася не змінювати його статусу. Указ суперечив умовам Кючук-Кайнарджійського миру і був, по суті, протизаконним актом.
Стосовно північних Причорномор’я і Приазов’я, зокрема території сучасної Херсонської області, то вони розташовані на землях, які увійшли до складу Російської імперії у 1774-1783 роках, відвойованих у Османської Імперії та Кримського ханства. Землі між Південним Бугом і Дністром включно з Очаковом відійшли до Російської Імперії згідно з Ясським мирним договором 1791 року, яким завершилася війна з Туреччиною, що тривала з 1787 року.
Чому це важливо
Володимир Сальдо вже неодноразово поширював російські пропагандистські наративи, які здебільшого базуються на неправдивих твердженнях.Сальдо – не тільки окупаційний чиновник, а й одна з ТОП-фігур на Херсонщині в сфері прокремлівської пропаганди. Його Telegram-канал має майже 44 тис. підписників, а дописи з нього активно поширюють інші місцеві прокремлівські медіа.
Цього разу окупаційний губернатор Херсонської області намагався виправдати збройну агресію Росії проти України, використавши для цього традиційний набір «аргументів»: звинувачення на адресу «колективного Заходу», сентенції про «відновлення історичної справедливості», про «захист інтересів Росії та традиційних цінностей».
При цьому використовується переважно риторика радянських пропагандистів, яку перейняли пропагандисти російські: «західні ляльководи», «українські маріонетки», «агресивний блок НАТО» тощо.
При чому, в деяких дописах Сальдо навіть береться ревізувати історію. Наприклад, стверджує в одному з дописів:
Дві перші світові війни Америці та Британії вдалося відсидітися за протоками чи океанами, а за нинішніми мірками – калюжею. Напевно, тому у нинішнього політичного керівництва – найгіршого, найменше, за останнє століття, виникло відчуття невразливості. Проте в епоху ракет та ядерної зброї це хибне відчуття.
Ось що писав радянський письменник та журналіст Ілля Еренбург в статті «Любов і ненависть», опублікованій у газеті «Червона зірка» 7 листопада 1941 року:
Захисники Москви з хвилюванням думають про стійкість Лондона. Два роки місто туманів і парків, місто-порт і місто милого диккенсівського затишку живе під бомбами, під бомбами працює, під бомбами думає. Слава Англії! – щиро вигукує російський народ. Слава високо піднятій голові! Не протока зупинила німців – воля англійського народу, ми вітаємо англійських льотчиків. Вони вперше сказали доброю мовою фугасок. Ми вітаємо арсенал свободи – Америку. Руку та серце дає вона збентеженій Європі. Слава трудівникам Америки, її інженерам та робітникам, – це тил Європи, це наш тил!.
Вʼячеслав Гусаков, Мост
