Волонтерка Олена Железньова разом із сусідками готує гарячі обіди для військовослужбовців на Херсонському напрямку. Жінка говорить, що у такий спосіб хоче підтримати українських воїнів.Олена Железньова встає о п'ятій ранку, щоб приготувати гарячу їжу для військовослужбовців на Херсонському напрямку.
"Зимою було простіше, тому що було прохолодно, і можна було ту саму засмажку, наприклад, салати зробити раніше, і це все на балкон винести. А зараз вже жарко, ми ж живемо на півдні. І тому треба вставати о п'ятій, щоб воно все було свіженьке. Зараз у всіх, чого гріха таїти, шлунки війною підірвані, тому треба, щоб все було правильно", — пояснює Олена.
У цій роботі волонтерці допомагають сусіди. Каже, будинок дуже дружній, допомагають, хто чим може. На восьму ранку приходять допомагати на кухні інші жінки.
Продукти, які використовує Олена Железньова для приготування обідів для військових, 22 квітня 2024 року. Суспільне ХерсонПочала свою волонтерську діяльність Олена Железньова у 2014 році, коли почалася війна в Україні.
"Мені було дуже тяжко за людей, тому що я людина, яка виросла в дитячому будинку, все, що в мене є, зароблене тяжким трудом. Тоді люди приїжджали зі Слов'янська, з Краматорська, і ми розміщували їх там на березі в Лазурному. І приїхав зі Слов'янська повний "Москвич" комбі. І в ньому семеро чи шестеро діточок на матрацах, один молодий чоловік і три жінки. Серед них чотирирічна дівчинка Аріна. А в нас по береговій лінії літає завжди вертоліт — бо це і прикордонна лінія, і рятувальники стежать, щоб на матрацах нікого в море не унесло. І ось 2014 рік, літо, вивели дітей на берег - і тут летить цей вертоліт. Аріна падає в пісок, зариває голову піском і кричить, кричить неймовірним криком. От тоді я зрозуміла, що таке війна", — згадує Олена.
Железньова допомагала біженцям і військовим із кола знайомих. З початком повномасштабного вторгнення зрозуміла, що цього мало. Свідомо вся родина перейшла на українську, бо не хочуть розмовляти мовою окупанта.
Сусідки допомагають Олені Железньовій готувати обіди для військових, 22 квітня 2024 року. Суспільне Херсон"Як для мене, вони у нас забрали все. Кожен із нас жив так, як міг, бо заробляли: у когось було більше, в когось менше. Я жила дуже добре, в мене чоловік моряк, в нас непогані статки. При тому я завжди жила в борг, тому що треба було купляти квартиру, підіймати дітей, навчати чоловіка, все тягнути в родину. Іпотеку на цю квартиру ми закрили вже у 2023 році, все чесно. Збудували будинок на лівому березі. Але я ніколи не казала, що щось погано. А тепер усе, що у нас було, у нас насправді забрали. А найголовніше — у нас забрали мирне життя", — розповідає Олена.
Херсонка не стала нарікати, склавши руки. Донатила разом із чоловіком кошти на ЗСУ. Для армії шукали автомобілі, переганяли їх із-за кордону. Зараз, говорить Олена, ще дві машини готові для виправлення — їх треба привезти в Україну та віддати хлопцям на передову. Коли після підриву Каховської ГЕС російськими військовими почало затоплювати Херсон, Железньова долучилася до рятувальної операції, допомагала людям, які рятували херсонців.
"Я приїхала в Річпорт, побачила, що вони сидять на сухій їжі. Всі тягнули, хто що міг, але там не було світла, ні води, ви розумієте. Мало того, що це постійні обстріли, то це все позатоплювало. День-два — і я розумію, що ці хлопці голодні. А я мама трьох синів і чоловіка, в мене одні мужики в хаті, то я розуміла, що потрібно. Почалося все з каструль, возили в каструлях, відрах, ноги обпарювали в машині, бо воно все не закрито", — каже Олена.
В той час з рейсу повернувся її чоловік, з'явилися додаткові гроші. Їх витрачали на продукти, а також купили армійський харчовий бачок, у якому було зручно та безпечно возити гарячу їжу. Згодом допомагати почали інші волонтери з різних куточків країни. Коли рятувальна операція завершилася, Олена почала готувати гарячі обіди для військовослужбовців.
"Коли була рятувальна операція, у нас було і 127 людей на харчуванні, за день годували і 137. Потім якось трошки поменшало, і ми дуже довго годували 97 людей. Зараз є 40-45 чоловік. Я вам чесно скажу в мене немає своїх, в мене всі свої, я люблю всіх однаково, я не можу сказати, що хтось там не мій. Хлопці дзвонять, ми знайомимося телефоном. Перший час, як вони казали на мене "мама Лєна", мені було не по собі, тому що у кожного є своя мама. А ті, що старші, то вони мене називають "тьотя Лєночка". І дивлюся інколи, оце приїду — на того накричу, в того зуби там болять, в того ноги мокрі, в того спальники брудні, забрала попрати. Я на них кричу, а вони: Ой, мама Лєна, як вдома побував!", — сміється волонтерка.
Продукти для військових, які готує Олена Железньова, 22 квітня 2024 року. Суспільне ХерсонОлена говорить, військовослужбовці не голодують. Кожен підрозділ має свою кухню та продуктове забезпечення від держави. Але скуштувати свіжу домашню їжу не всі мають можливість.
"Треба годувати наших хлопців, давати силу. Що бачу я — для них оця тарілка гарячого супу, мабуть, оце і є підтримка. Я приїжджаю, а в них є такі дрібні прохання. І я дивлюся на них і інколи думаю — їм не те потрібно, про що вони просять, їм просто потрібна увага. От, розумієте, нашим хлопцям інколи не вистачає уваги. І, мабуть, оці мої поїздки — це їх живий ковток повітря. А ще якщо є там десь посварився, хтось там заважає мені працювати, чи ще щось, то я їм приїхала, пожалілася, порозказувала. Це, знаєте, заокопне життя, вони з цікавістю про все питають", — говорить Олена.
Процес приготування гарячих обідів для військових, 22 квітня 2024 року. Суспільне ХерсонЗараз процес приготування їжі добре відпрацьований.
"Починалося у нас все з першої страви, бо другі я сама не встигала готувати. А коли дівчата мені почали допомагати, то перед Новим роком подумали — ну як це так? Ми що, хлопцям свято не зробимо? З допомогою сусідів закупили лоточки. І тепер у них кладемо якийсь салат, відбивну чи яйце. Окремо у нас ще є кава — це для хлопців, де немає змоги мати плитку", — розповідає волонтерка.
Два рази на тиждень військовослужбовців пригощають варениками з капустою, з картоплею. Їх ліпить Тетяна з Чорнобаївки, говорить Олена. Готують салати з буряка, з моркви, з горошком тощо. Олена закуповує м'яса на 20-30 тисяч гривень на місяць, тож пригощають військових навіть печінковими тортами чи курячими ніжками. До борщу замість хліба Олена часто пече пампушки. Також волонтерки печуть пиріжки, млинці та солодкі смаколики, розповідає сусідка і помічниця Олени Тетяна Гавриляк.
Процес приготування гарячих обідів для військових, 22 квітня 2024 року. Суспільне Херсон"Ми спочатку спостерігали, як пані Олена допомагала людям. А потім запропонували свою допомогу. Бо спостерігати добре, а треба ж щось і робить, щоб хлопці були і в теплі, і в добрі, і ще й нагодовані добре. Ми починаємо о восьмій ранку. І до 12:00 пані Олена вже виїжджає завантажена — ми зібрали, все спакували, зварили. А заготовки ми ще робимо ввечері. Як ми потрібні, то приходимо ввечері допомагаємо. А взагалі вона сама справляється, вона така енергійна у нас. Роботи багато, але хіба хлопцям легко? Їм там тяжко дуже. І ми це розуміємо, особливо взимку, коли холодно, вони всі хочуть гарячого. Вони нам допомагають з перемогою, а ми по-своєму їм допомагаємо, як можемо", — говорить Тетяна.
Раніше готувала тільки для власної родини, розповідає друга помічниця Ірина. Тепер жінка приходить готувати їжу для військовослужбовців.
"Ми з пані Оленою сусіди, вона запросила нас їй допомогти. Ну і ми дуже вдячні, допомагаємо у цій добрій нашій справі. У нас вихідний субота та неділя. Готуємо різні страви. Перші страви — це супи, борщ, другі страви як вареники, пельмені, салати різні з капусти, з моркви, олів'є, вінегрети, голубці. Справляємось. Це дуже добра справа, і ми допомагаємо не тільки хлопцям, але й всій нашій країні, всім нашим хлопцям, які воюють за нашу свободу", - говорить Ірина.
Тубуси від снарядів, які військові подарували волонтерці, 22 квітня 2024 року. Суспільне ХерсонВійськовослужбовці віддячують за турботу як можуть, розповідає Олена Железньова. У жінки є подаровані прапори з підписами військових. А ще їй дарують тубуси від снарядів. Їх волонтерка теж пристосовує до справи.
"Ми їх розмальовуємо і робимо аукціони, тому, що потреб багато. На тому тижні ми закрили потреб більше ніж на 100 тисяч гривень. Там потрібно міношукач, там треба зварювальний апарат, там треба колеса. Тож у мене і виникла задумка з цими аукціонами. Розмальовує хлопчик, звати Віктор. У нас багато малюнків присвячено і Україні, і хлопцям ЗСУ, але Херсон згадують кавунами, та й усе. А я захотіла, щоб на цьому тубусі була вся Херсонська область. Щоб всі знали, що Херсонська область вся-- це Україна. Ось, бачите, у нас тут і Олешки, і Гола Пристань, і Скадовськ, і Чаплинка, і Нова Каховка, і Горностаївка, і Сірогози, і Велика Лепетиха, і Рогачик, і Нижній Рогачик, і Високопілля, і Велика Олександрівка. У нас уже дві гільзи готові. Одну ми медикам посвятили, вона вже готова, там тільки слова сохнуть. І ще одна — нашим знаменитим хлопцям, які збивають дрони, ми їм теж посвятили гільзу", - розповідає волонтерка.
Почесна грамота від військових Олені Железньовій за її волонтерську діяльність, 22 квітня 2024 року. Суспільне Херсон15 квітня, згадує Олена, до неї приїхав один із військових і сказав, що треба поїхати в якесь місце. Виявилося, волонтерку нагородили почесною грамотою від обласної ради —на прохання військовослужбовців, якими вона опікується.
"Вони мене привезли до пана Юрія Соболевського, і він мене нагородив грамотою. Ну, взагалі це для мене був такий, мабуть, сюрприз дуже приємний, я плакала. Це не перша моя грамота, спочатку була за рятувальну операцію. Мені привіз Сергій Левченко, є такий в нас радник, а підписана паном Танцюрою. Потім в мене є грамоти від наших військових підрозділів. Той самий пан Левченко на день народження мені прислав в онлайн-режимі поздоровлення від пана Залужного, підписане. Потім вже привезли його і вручили. Ну, ви розумієте, що це ж є найвища нагорода, коли твою працю бачать і цінують. Ну а взагалі, я кажу, що для мене найбільше, що хлопці мені
винні, їм завжди кажу — всі до одного повинні повернутися живими", — говорить Олена.
Суспільне Херсон