Дефіцит працівників культури на окупованій частині Херсонщини досягає 60 % від штатної чисельності! Такі невтішні для окупантів цифри повідомив «міністр культури» Олександр Кузьменко. З вчителями -те саме, якщо навіть не гірше. Проте в окупаційній Круглоозерській (Круглоозерка - окуповане село у Бехтерській сільській громаді Скадовського району) школі проблем з кадрами, запевняють пропагандисти окупаційного телеканалу «Таврия», немає.
«Зараз у Круглоозерській школі навчаються 76 дітей, з ними працюють 16 викладачів», - повідомила в ефірі телеканалу пропагандистка. Проте з усіх окупаційних педагогів показала лише подружжя колаборантів Григорія і Олену Тищенків та ще одного «вчителя». Про нього - окремо.
«У Голопристанському районі ми познайомились з Сєргєєм Міхайловим, який приїхав з республіки Калмикія, - розповіла пропагандистка. - У нього дуже цікава історія, все почалось з роботи охоронником у Круглоозерській школі.
Минулого року у вересні Сергій зняв з себе форму співробітника приватної охоронної фірми і став викладати історію і суспільствознавство, а у місцевих «юнармійців» нарешті з’явився керівник. Діти тепер займаються тактичною та, стройовою підготовкою, вивчають основи безпеки життєдіяльності, беруть участь у військово-патріотичних заходах...». Дійсно, «цікава історія»! Охоронник виховує з юних українців майбутніх захисників російської імперії! Справедливості заради варто сказати, що вища освіта у охоронника все ж є. Юридична. Він навіть адвокатом, розповіла пропагандистка, якийсь час працював. Та чи адвокат був поганий, чи платили мало, але поїхав працювати охоронником на північ Росії, а звідти - потрапив на окуповану Херсонщину. Працюючи охоронником у школі, «зрозумів, наскільки дітям не вистачає знань» і за півроку повернувся в окупаційний заклад вже «вчителем». Мало того, ще й одружився у Круглоозерці.
Те, що Міхайлов так і залишився в душі (якщо вона, звісно, в окупантів є) охоронцем, можна зрозуміти з його коментарів пропагандистам. Він їм розповів, що, по-перше, ніякої дисципліни не буде без стройової підготовки. По-друге, що спілкується з дітьми на рівних, правда, для цього доводиться «опускатись на їх рівень». По-третє, сказав, що їх потрібно посилено муштрувати: «Вони, як вовчата були. Ось цей прихований страх в очах. А зараз вони відтають. За роки бездіяльності діти розбовтались. Все-таки дітям все одно потрібні рамки. Та система освіти не давала цього».
Бідні діти!
Богдан СТРАЖАК, newdayua.net