Окупаційний сайт з «незалежним аналізом політичної, економічної і соціальної ситуації на Україні» иа2.пе\л/є вирішив повоювати з тим, хто не може дати відсічі. Хоча ні - може, але спочатку, вибачте, почитаємо роспропаганду.«Язык и мова: как хотели унизить русских, а унизили себя», - називається текст Ігоря гєоргієва на цьому пропагандистському ресурсі. «Те, кто жил на Украине, хорошо знакомы ещё с советских времён с популярной у украинцев издёвкой над русскими, мол, язык - это у коровы, а у нас - мова!» Знаете таку «популярную издёвку»? Ні? Тоді читаємо далі: «Самое замечательное в этом то, что эту русофобскую издёвку придумал коммунист, член Союза писателей СССР, заместитель главного редактора киевских журналов «Перец» и «Мистецтво» («Искусство») Павел Прокофьевич Глазовой». Видно, що хоча б «Вікіпедію» (поки вона не закрита на росії) автор читав.
Про автора, до речі, на окупаційному сайті написано: «После инспирированного США государственного переворота на Украине и установления националистического тоталитарного режима вынужден был эмигрировать из страны». Більше про те, хто такий ігорь гєоргієв - на сайті ні слова. Далі автор переказує текст вірша Глазового «Кухлик» (хто забув, перечитайте) «своїми словами». Але ці слова настільки «свої», що про Київ автор пише, як про «город, на тот момент всего ЗО лет как вышедший из состава Российской империи и насильно, волюнтаристким решением Ленина включённый в состав созданной большевиками Украинской советской республики». «Советский писатель прямым текстом пишет, что русским не надо гордиться своим языком и сравнивает русских с животными - такова была национальная политика в СССР», - бреше автор. Далі читаємо про «диалект», «невоспитанное мурло, по уши измазанное в навозе, едва вылезши их свинарника» і «стихотворения Павла Глазового о языке и мове - документальное свидетельство того, что корни украинского нацизма, с которым сейчас идёт кровопролитная борьба, уходят глубоко в СССР». Навряд чи потрібні коментарі. Крім одного. Якщо ігорь гєоргієв - це реальний персонаж, дуже шкода, що він досі живий.
Богдан СТРАЖАК, newdayua.net