Не лише українськими територіями прагнуть заволодіти росіяни, а й мізками людей. І роблять це через телевізор, радіо, газети, соцмережі, насичуючи інфопростір фейками та своєю пропагандою. Зараз ця боротьба найяскравіше представлена на Херсонщині, яка розділена Дніпром на захоплену та вільну території, на яких панують різні ЗМІ – відповідно, окупантські й українські.Про те, які медіа працюють на окупованій території та хто там працює, Медіаплатформі «Вгору» розповів представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Херсонській області Сергій Мовчан. До речі, пан Сергій пережив окупацію в Херсоні й мав можливість спостерігати за діями загарбників у намаганні налагодити свою систему «промивання мізків».
Медійник розповідає, як російська пропагандистська машина набирала обертів після окупації Херсона та захоплення місцевої філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення: спочатку вони робили різні вкиди, підключали програми луганського телебачення, донецького, кримського. Потім, захопивши філію «Суспільного», намагалися запустити на її базі окупантську телерадіокомпанію «Таврія», яка навіть почала працювати. Робили фейкові сюжети, використовували фейкові матеріали.
«Але це дуже недолуга робота була, – констатує Сергій Мовчан. – Хочу чітко сказати, що від журналістики там взагалі нічого нема. Як, власне, у переважній більшості, а можливо, і всіх програмах, які росіяни транслюють на нашу територію. Це пропаганда, це не журналістика. Там усе має на меті перекрутити факти, видати фейки за правду, вони видають таке, що взагалі купи не тримається. Усе, що вони роблять, має спрямування обдурити глядача і слухача. Але це вони називають журналістикою».
Кадровий голод окупантів у всіх сферах діяльності не був для херсонців секретом, нестачу спеціалістів у медіацарині підтверджує і Сергій Мовчан. І це стосується не тільки журналістів, а й технічного персоналу:
«У них була проблема навіть із підключенням програм, бо постійно в них були збої. Наші хакери їх ламали повсякчас».
Із шести херсонських телеканалів на бік ворога перейшов лише один – «ВТВ+». Спочатку на ефіри запрошували «славнозвісного» Сальда, а потім долучились так звані «воєнкори» зі своїми сюжетами. Але ці «воєнкори» намагалися не демонструвати в ефірі свої обличчя, якщо і потрапляли в кадр – то з «обрізаними головами». Представник Нацради впевнений, що вони просто боялися за своє життя.
Брала участь у цій російській медіавакханалії й певна кількість людей із херсонського медійного поля. Сергій Мовчан одразу згадує Ганну Коробову, колишню журналістку «Суспільного» та ведучу «ВТВ плюс». Вона ще до війни стала героїнею низки викривальних матеріалів, де було чітко прослідковано її співпрацю з росіянами, з російськими фондами. З філії НСТУ її звільнили з гучним галасом, а співпраця з окупантами лише підтвердила її реноме. За даними представника Нацради, зараз вона займає високу посаду в окупантській ТРК «Таврія» – щось на кшталт головного редактора. Точніше, за даними Бази зрадників Херсона, на папері вона справді головний редактор, а фактично заправляє всім як директор телерадіокомпанії і є правою рукою російського пропагандиста Малькевича.
Фестиваль «Бархатный сезон» в окупованому Криму, Саки, 2019. Анна Коробова (справа) фільмує, як її мати Наталія Лелеко (зліва) вручає нагороду. Кадр із відео телеканалу «Слово города». Джерело – Центр журналістських розслідувань.
Перед втечею з міста російські окупанти вимкнули в Херсоні своє телебачення, а все обладнання «евакуювали» на лівий берег Дніпра.Говорити про те, що відбувається на окупованому лівобережжі, дуже складно, тож Сергій Мовчан може робити висновки тільки з якихось сюжетів, які розповсюджують пропагандистські медіа. До речі, пан Сергій в одному такому сюжеті побачив за камерою і чоловіка цієї Коробової.
Також в окупантських сюжетах «засвітився» Євген Бриков, який працював у Херсоні, адміністрував сайт «Любимый Херсон», запрошував туди гостей.
Євген Бриков на передньому плані справа. Кадр із відеосюжету окупантського телеканалу «Таврія» про «поповнення рядів» так званого «Херсонського відділення Спілки журналістів Росії».
З газет, за даними Сергія Мовчана, на лівобережжі точно видається «Наддніпрянська правда», яку окупанти почали друкувати ще в Херсоні. Вона абсолютно трансформована в «бойовий листок», її роздавали безплатно, бо нормальній, адекватній людині читати таке неможливо. У медійника навіть язик не повертається назвати цей непотріб газетою.
Окупантська «Надднепрянская правда» херсонського періоду. Фото: Фейсбук Романа Кабачія.
Заправляє там Олег Грушко – також сумнівна «особистість» у довоєнному журналістському середовищі Херсонщини.
Олег Грушко. Кадр із відеосюжету окупантського телеканалу «Таврія» про «поповнення рядів» так званого «Херсонського відділення Спілки журналістів Росії».
Ще один газетяр відверто переметнувся до ворогів – Євген Білий, який колись був заступником головного редактора комунальної газети «Херсонський вісник». Зараз він у Генічеську начебто очолює окупантську «Наддніпрянську правду». Сергій Мовчан відмічає, що Білий певний період часу працював у газеті в іншому регіоні України, а повернувся в Херсон уже під час війни, бо побачив для себе «нове вікно можливостей».
Євген Білий. Фото: Телеграм-канал База зрадників Херсона.
«Негідники, запроданці, – підсумовує пан Сергій. – Ці всі прізвища знайомі, вони на слуху, не таке велике було херсонське журналістське середовище, щоб ми про них не знали. І нема що сказати про них, тому що насправді це люди пусті й нікчемні».
Нагадуємо, що за зрадниками, у тому числі й від журналістики, пильно слідкують українські правоохоронні органи. Підозри від СБУ отримали пропагандисти окупаційного телеканалу «Таврія». Власниці херсонської телерадіокомпанії «ВТВ плюс» Тетяні Каменській офіційно оголошено підозру, а суд ухвалив їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права застави.
Вгору
