«Коли почалася повномасштабна війна, я мусила виїжджати з села, бо мій чоловік військовий. Він 1 березня 2022 року боронив Херсон, але його хтось здав росіянам і невдовзі його знайшли мертвим. Подібних історій тут багато. Війна зачепила у нас кожну сім’ю і в кожній родині залишила глибокий шрам. А коли нас звільнили, я дуже раділа і одразу поїхала додому, бо це своє, рідне», – каже Тетяна Стасюк.
Тетяна Стасюк. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
В Олександрівці вціліло лише 15 будинків
Одразу після звільнення зруйнована майже вщент Олександрівка Станіславської громади справляла дуже гнітюче враження, зараз же нагадує жвавий вулик. Повсюди видніються тимчасові сині покрівлі, а на частині будинків навіть поблискує новенька черепиця. В багатьох подвір’ях прибране сміття, залишене російськими окупантами, відкрилися магазини. Люди продовжують повертатися до своїх домівок.
Село Олександрівка. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
«Сьогодні до села повернулося 420 мешканців. Олександрівка потихеньку відновлюється. Частково відновлена подача електроенергії і газопостачання, частина абонентів підключені до мереж. Водопостачання поки не таке стабільне, бо на артезіанських свердловинах ще немає постійного електропостачання, тож воду подаємо за допомогою генератору. Завдяки волонтерам з Рівненської області частково відновлені покрівлі 114 будинків. Вони обирали будинки самостійно, частково до цього підключились ми, щоб у першу чергу допомогти сім’ям військовослужбовців і родинам з дітьми. Чому військовим? Бо це найменше, що ми можемо зробити для хлопців, які зараз нас захищають», – каже Наталя Каменецька, староста села Олександрівка.
Наталя Каменецька, староста Олександрівки. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
З 921 житлового будинку в Олександрівці вціліло лише 15. Повністю зруйновані 188 будинків, серйозно пошкоджені 718. Поки триває літо, люди намагаються хоч якось облаштувати собі помешкання і в більшості випадків починати доводиться саме з покрівлі. Благодійні організації надають їм необхідні будівельні матеріали, ремонтні комплекти, нещодавно село отримало від Бучанської міської ради Київської області дві партії шиферу.
В Олександрівці вціліло лише 15 будинків. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
Обстеження пошкоджених будинків і складання актів ще триває. Поки тут обстежено менше половини будинків. Майже повністю знищена соціальна інфраструктура – школа, дитсадок, фельдшерський пункт, будинок культури, бібліотека потребують повного відновлення. Вціліла, хоча і зазнала часткових пошкоджень, адміністративна будівля старостату. Проте без медичної допомоги мешканці Олександрівки не залишаться: на початку червня тут встановили мобільний фельдшерський пункт. У найближчі дні в ньому планують встановити потрібне обладнання і протягом тижня він має розпочати роботу.
Перекритий ремкомплектом будинок в Олександрівці. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
Будинок Наталі Каменецької виявився одним із тих п’ятнадцяти, які майже не постраждали під час окупації. Він потребує заміни вікон, які староста села вже закупила власним коштом. Подавати заяву на компенсацію від держави вона не планує: каже, що іншим людям, які взагалі залишилися без даху над головою ця допомога потрібна більше. Для подачі заяви і отримання коштів на ремонт пошкодженого через війну житла з 10 травня можна скористатися послугою «єВідновлення» за допомогою «Дії». На відновлення своїх помешкань власники квартир і будинків можуть розраховувати на допомогу розміром 200 тисяч гривень. А власники знищених помешкань зможуть отримати житловий сертифікат на купівлю квартири чи будинку.
Зруйнована будівля пошти в Олександрівці. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
«Ми вдячні державі за те, що вона врахувала потреби сільських жителів, які матимуть можливість замість житлового сертифікату отримати компенсацію і самостійно вирішувати питання відбудови своїх будинків. Через «Дію» зараз подають заяви багато людей. Тим, хто не може це зробити самостійно, або хто не має смартфонів для використання застосунку, допомагають волонтери громадської ініціативи «Восток SOS». Маємо зараз лише одну велику проблему, пов’язану з тим, що нерідко внесене до єдиного державного реєстру нерухоме майно не відображається в «Дії». Не «бачить» вона й деяких документів про спадщину. Дані з реєстрів не завжди підтягуються застосунком «Дія» і нас це дуже непокоїть», – сказала Наталя Каменецька.
Згоріле авто на вулиці в Олександрівці. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
Для того, щоб на час відбудови своїх помешкань люди мали де жити, в Олександрівці планують за допомогою благодійників облаштувати модульне містечко на 50 шведських будинків. Від встановлення індивідуальних тимчасових будиночків, як у Посад-Покровському, тут відмовились, натомість планують виділити земельну ділянку під містечко, підвести туди електроенергію і забезпечити водою. Після відновлення села ці будиночки можна буде використовувати як кемпінг для туристів або готель.
Зруйнований окупантами магазин в Олександрівці. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
Паралельно керівництво громади готується до розробки проєктів для відбудови знищеної росіянами інфраструктури, кошти на це в місцевому бюджеті є. Але відбудовуватимуть зруйновані об’єкти з урахуванням сьогоднішніх потреб і з обговоренням з місцевими жителями. Приміром, замість побудови окремої школи і окремого дитсадка в Олександрівці не виключають варіант створення навчально-виховного комплексу щонайменше на 300 учнів, який би об’єднував обидва навчальні заклади. Повністю переключитися на відбудову села заважають лише постійні російські обстріли з лівобережжя Херсонщини. До Олександрівки вони не достають, але від них щодня страждають Станіслав, Широка Балка та всі населені пункти, розташовані вздовж звільненого правого узбережжя Дніпра.
До Олександрівки повертаються родини з дітьми. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
Авіабомби від російських «освободителей»
«Останні дні ми спостерігаємо як об одинадцятій годині дня росіяни починають свої вильоти і б’ють по нам керованими авіабомбами. Тож як тільки починається тривога, ми одразу йдемо до укриття, щоб не наражатися на небезпеку», – каже Тетяна Стасюк зі Станіслава.
Вирва від авіабомби в центрі Станіслава. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
Нещодавно авіабомба зруйнувала половину будівлі сільської ради, інша впала біля будинку культури. Лише дивом працівники сільради залишилися з одними подряпинами.
Зруйнована будівля сільради в Станіславі. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
За словами голови громади Івана Самойленка, перші три російські авіабомби з інтервалом у шість секунд впали на Станіслав 6 травня. «Одна з них була потужністю 300 кг, інша – півтонни. Друга вибухнула біля майстерні риболовецького господарства. Ми побачили три «гриба» і почули два вибухи, бо перші дві бомби впали одночасно. Вибухом пошкодило розташовані поруч житлові будинки, трансформатор, лінію електромереж. Досить швидко вдалося відновити людям подачу електроенергії від іншого трансформатора. А щоб дощі не позаливали будинки, сільрада надала людям плівку і брезент для тимчасового перекриття покрівель і вибитих вікон», – розповів Іван Самойленко.
Іван Самойленко біля однієї з вирв від російської авіабомби. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
Обстріли росіянами Станіслава і навколишніх прибережних сіл тривають. Про те, що в таких умовах дуже важко налагодити мирне життя і займатися відновленням пошкоджених об’єктів говорить й начальник Станіславської сільської військової адміністрації Олександр Бабуцький.«Лише під час останніх прильотів авіабомб у селі було пошкоджено 38 житлових будинків. Деякі прильоти сталися в той час, коли люди йшли за гуманітарною допомогою. Врятувало диво, бо якби прилетіло в якихось п’ять метрів у бік людей, жертв ми б не уникнули», – каже він.
Вцілілий пам’ятник Тарасу Шевченку в Олександрівці. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
Попри постійні обстріли і нові руйнування у громаді, за словами Олександра Бабуцького, постійно думають над відновленням, у першу чергу, шкіл і дитсадків. У разі відновлення роботи Станіславської школи є потреба в шкільних автобусах, аби забезпечити підвезення дітей з інших сіл. «Необхідно ремонтувати водогони. Проєкти на це ми готові оплатити, але для повноцінного проведення робіт треба залучати спонсорів або ж домагатися репарацій від Російської Федерації, хоча очевидно, що цей процес не буде швидким. Потребують допомоги наші підприємці, які в першу чергу чекають на розмінування територій. У деяких із них є борги по 5-10 млн грн перед банками, торік вони нічого не могли посадити, в цьому році теж нічого не садять. Як їм вижити? Паралельно ми думаємо над багатьма іншими питаннями: ремонтом доріг, відбудову пошкодженого житла, бо люди повертатимуться додому попри все», – додає Олександр Бабуцький.
Олександр Бабуцький, начальник Станіславської сільської військової адміністрації. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
Він також розповів про ідею створити музей просто неба біля дамби поблизу Олександрівки, через яку навесні 2022 року з окупації намагалися прорватися тисячі машин. Частина з них, розстріляна і спалена окупантами, залишилася стояти вздовж дороги. Кількість загиблих там досі залишається невідомою.
Оголошення в Олександрівці. Фото: investigator.org.ua / Олег Батурін
Та питання безпеки залишається для керівництва громади і для місцевих найголовнішим. За словами мешканки Станіслава Тетяни Стасюк, попри все життя повертається в усі навколишні села. «Люди повертаються. А інші чекають свого повернення додому. Ми все відбудуємо. Головне – назавжди прогнати окупантів з нашої землі», – переконана вона.
ОЛЕГ БАТУРІН, Центр Журналістських Розслідувань