Через кілька днів після тієї розмови бізнесмен отримав відео, як горить завод, у який він вклав 10 років життя та інвестував мільйони гривень. За три місяці кропіткої роботи вдалося відродити це виробництво на Київщині. А ще за пів року — розширити асортимент та вивести підприємство на довоєнний рівень. Як йому це вдалося, — читайте далі у спецпроєкті «…».
«Полімер-Лак» був лідером продажу клеїв та герметиків
До повномасштабної війни у Едуарда Комкова було три заводи: у Дніпрі, на Херсонщині та на Київщині. Вони закривали багато потреб будівельників: виготовляли лаки, фарби, монтажну піну, клеї, дисперсії для фарб тощо. «Полімер-Лак» знаходився біля Херсону. Його підприємець придбав у 2013 році. Після модернізації підприємство розвивавалося стрімко: тут побудували виробничий цех на тисячу квадратів, встановили сучасне обладнання, почали розробляти нову продукцію. У 2017 році завод став лідером з продажу клеїв та герметиків і займав майже 45% ринку України. Згодом товар почали експортувати в Саудівську Аравію та ОАЕ.
«Полімер-Лак» давав роботу 196 працівникам. У 2021 році оборот компанії склав майже 8 млн євро. А на 2022-й Едуард з командою планували розширити асортимент та вийти на ринки Африки та Східної Європи.
Востаннє власник приїжджав на підприємство за три дні до повномасштабного вторгнення, щоб затвердити бюджет на 2022-й рік. Каже, тоді у повітрі відчувалася загальна напруженість та тривожність, але це намагалися не обговорювати.
«Ми просто працювали. Я завжди казав: треба дивитися і реагувати на обставини по факту. Не думав, що росіяни так швидко дійдуть до Херсона і, тим більше, так легко зможуть переправитися на правий берег Дніпра. Тому не евакуював підприємство, хоча ще до вторгнення ми розробили план, як це зробити за потреби», — пояснює Едуард Комков.
«Військові запитували, чи є місце, куди вдарити, щоб знищити ворога і не зашкодити довкіллю»
Рано-вранці 24 лютого 2022 року у своєму київському помешканні Едуард Комков почув звук, схожий на вибух. Потім вибухнуло вдруге та втретє, прийшло розуміння — почалася війна.
«У той же день я вивіз родину на захід України. Одночасно тримав зв’язок з працівниками усіх заводів. Вирішував, щоб їм достроково виплатили заробітну плату за лютий. Частина людей виїжджала, частина йшла захищати країну», — каже Едуард.
Завод на Київщині зазнав пошкоджень у перший день повномасштабної війни. Людей звідти евакуювали, виробництво призупинили. А в Дніпрі на підприємстві у промислових масштабах виготовляли «коктейлі Молотова». Допомагати приходили робітники, топменеджери, волонтери, просто мешканці навколишніх будинків. Так, із 25 до 27 лютого люди зробили майже 70 тисяч пляшок із запалювальною сумішшю.
«Ми організували на підприємстві безкоштовне харчування. Облаштували там бомбосховище, щоб люди могли сховатися під час обстрілів. Це була і сумна, і якась хвилююча водночас історія. Важко передати словами, що всім довелось пережити. Всі мали єдину мету — втримати місто», — згадує Едуард.
У той час, як у Дніпрі готували «коктейлі Молотова», на Херсонщині завод ще деякий час працював у звичному режимі. Та з кожним днем ситуація загострювалася: на початку березня стало зрозуміло, що росіяни можуть окупувати населений пункт. Тому Едуард почав готувати «Полімер-Лак» до евакуації. Планував вивезти обладнання, готову продукцію та сировину. Але вантажівки виїхати не встигли. В ніч із 5 на 6 березня «Полімер-Лак» окупували російські військові і влаштували там свій штаб. Едуард Комков дізнався про це телефоном від одного з охоронців заводу.
«Я не знаю, як описати той стан. Спочатку було здивування, що росіяни так швидко взяли Херсон. Потім прийшла розгубленість… Згодом весь цей шок минув. Я почав думати, що робити далі. Звісно, я розумів, що штаб окупантів треба ліквідувати. Це означає лиш одне — завод буде зруйновано. Але десь усередині жевріла надія: Херсонщину швидко звільнять і завод вціліє», — згадує свої емоції підприємець.
«У нас підприємство хімічної промисловості. Потенційно воно небезпечне. Тому військові запитували, чи є місце, куди можна влучити так, щоб знищити ворога і не зашкодити довкіллю. Такі локації були, я вказав координати. Дякувати Богу, влучили чітко і без шкоди природі», — пояснює власник «Полімер-Лаку».
Через декілька днів на початку квітня Едуард отримав відео, на якому було видно, як горить завод, у який він вклав 10 років свого життя, важкої праці та мільйони гривень. За словами підприємця, прямі збитки від руйнування «Полімер-Лаку» складають понад 5 млн євро. Бізнесмен свідомо пішов на них, адже перемога — головна мета всієї країни.
«Я побачив на відео, як горить завод, і нічого не відчув. А згодом прийшло розуміння, що зворотнього шляху вже немає, треба відроджувати зруйноване виробництво і робити це просто зараз. Більше не було чого чекати і на що сподіватися. Зникли сумніви і це головне», — пояснює Едуард Комков.
Підприємець продав власне майно, щоб інвестувати у відродження заводу
«Сьогодні бізнес в Україні робить неможливе. Всі мої знайомі підприємці тим чи іншим чином допомагають армії, активно беруть участь у житті громад. При цьому вони працюють, надають робочі місця, платять зарплату. Це надихає і захоплює»
Понад усе у тому хаосі, який вирував навесні 2022-го, Едуард хотів зберегти бізнес та працівників, в яких компанія вкладала і фінансові, і емоційні ресурси. Людей треба було підтримувати та мотивувати. Попри складнощі з коштами та зупинку виробництва, усім зберегли заробітну плату. Крім того, допомагали тим, хто пішов у ЗСУ, а саме: купували бронежилети та інше потрібне спорядження. Адресно й досі підтримують родини працівників, де є військові. Захищати Україну пішли чимало робітників. Також із перших днів вторгнення до війська долучився і син Едуарда.
Відроджувати бізнес запланували на Київщині, на території заводу, який теж належить Комкову. Там виготовляють монтажну піну. Але треба було вирішити багато завдань: знайти кошти, обладнання, домовитися з постачальниками сировини.
Першочергові потреби в фінансуванні підприємець закрив за рахунок власного капіталу: продав частину майна та інвестував власні заощадження. А ось знайти обладнання виявилося непросто. Едуард обдзвонював українські та європейські підприємства, але пропонували тільки дуже старе обладнання. Зрештою, все склалося. Обладнання для виробництва клеїв, герметиків та дисперсій придбали в Польщі. При цьому постачальники надали відтермінування платежів на пів року, аби Едуард міг запустити виробництво.
«Ми взяли вживане обладнання, модернізували його, зробили нову комплектацію в Польщі і привезли в Україну. Головне — ми мали людей, які були готові працювати. Навіть із Херсонщини переїхали 18 працівників з родинами. Для них ми орендували житло у Києві та області», — каже Едуард.
Так, через місяць після руйнування на Херсонщині «Полімер-Лак» відродився на Київщині і почав виготовляти продукцію. Згодом придбали додаткове обладнання, впровадили нові технології. І так поступово відновили все виробництво, за 5 місяців воно досягло 90% довоєнного рівня.
«Треба розуміти, що відродити завод — це не тільки встановити обладнання та поновити виробничий процес… Усе було інакше, ніж у Херсоні. Сировина інша, обладнання відрізняється, тому потрібно було розробляти процеси заново. А наші технологи — хто на війні, хто залишився в окупації… Згадую ті безсонні ночі і дні зараз. Насправді, не знаю, як нам вдалося. Здається, подолати вдруге цей шлях неможливо», — розмірковує власник заводу.
Кредит, від якого виграли всі
Аби працювати та нарощувати потужності, потрібні були кошти. Едуард Комков розумів: власних заощаджень вистачить, щоб запустити процес та протриматися на плаву деякий час. Але ж треба було повертати гроші за обладнання. Тому підприємець вирішив узяти позику в банку. Аби підтримати український бізнес, уряд тоді запустив програму «Доступні кредити за програмою 5?7?9%» з використанням державних гарантій.
«Доступні кредити 5?7?9%» — це державна програма, яка передбачає спрощений доступ до банківського кредитування за зниженою відсотковою ставкою. Нею може скористатися малий та середній бізнес: отримати до 60 млн грн на строк до 5 років. Гроші можна використати на поповнення обігових коштів чи для інвестицій.
«Я клієнт Приватбанку від початку його створення. В мене гарна кредитна історія. Ми з банком пройшли важкі 90-ті, кризу 2008-го, початок війни у 2014-му. І ось зараз — черговий етап. Я звернувся до Привату на початку червня 2022-го, виробництво у Києві тоді тільки запускалося», — згадує Едуард Комков.
Процес отримання кредиту зайняв 3 — 4 місяці. Ситуацію ускладнювало те, що бухгалтерія, звітність та інші документи «Полімер-Лаку» залишилися в окупованому Херсоні. Також банк хотів побачити, як завод відпрацює перші місяці, які результати покаже. За словами Комкова, перед ухваленням рішення на підприємство приїжджали партнери з Привату. Представники банку хотіли на власні очі побачити, як усе працює. Завод уже виготовляв продукцію і одночасно зводили нове приміщення, бо в наявних виробничих цехах стало тісно.
«Я вклав у цей завод особисті кошти: майже 1 млн євро. Це все, що в мене було. Був упевнений, що ми з усім упораємося. Вже в травні ми вийшли на рівень беззбитковості, потім перевиконали бюджет, який планували… Але нам не вистачало обігових коштів. Адже виробництво — це процес, коли ти маєш вкладати спочатку, а гроші отримуєш згодом. І в цей час треба платити зарплату, податки, купувати сировину, обслуговувати виробництво… Крім того, я планував розширити асортимент і наростити потужності», — ділиться власник заводу.
Зрештою, кредит для «Полімер-Лаку» погодили. У грудні 2022 року завод отримав 20 млн грн на три роки, відсоткова ставка за програмою — 0% річних. Вона діятиме впродовж воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування. Потім до завершення строку кредитування ставка становитиме 5% річних.
Едуард Комков каже, що за рахунок цих коштів вдалося зменшити касові розриви. Компанія погасила борги перед західними партнерами за обладнання та сировину. Також придбали додаткове устаткування, аби розширити асортимент та збільшити потужності виробництва.
Зрештою важкий перший рік повномасштабної війни відроджений «Полімер-Лак» закінчив із прибутком. Більше того, попри перебої з електроенергією, вдалося відвантажити 5 контейнерів продукції в Саудівську Аравію. У повному обсязі сплатили податки за 2022 рік. Завдяки цьому кредиту виграли всі: люди мають роботу і заробітну плату, держава — платника податків, ринок — продукцію, бізнес — життя.
«ПриватБанк є лідером підтримки українського бізнесу за програмою доступних кредитів 5?7?9%, який на сьогодні випереджає найближчого конкурента в 2,97 рази за кількістю виданих кредитів та в 1,34 разів за обсягами кредитування. Ми розуміємо, що під час війни бізнес особливо потребує підтримки на шляху розвитку та забезпечення безперервної роботи. Дякуємо клієнтам за довіру», — розповідає Андрій Путівський, керівник Департаменту середнього бізнесу ПриватБанку.
Зокрема, серед переваг програми «Доступні кредити за програмою 5?7?9%» з використанням Державних гарантій він виділяє:
знижену відсоткову ставку — здешевлення вартості кредиту для суб'єктів підприємництва завдяки наданню державної фінансової підтримки;
зручний графік погашення кредиту — рівними частинами або адаптований графік;
фінансування обігового капіталу — поповнення обігового капіталу для придбання сировини, матеріалів та інших витрат, пов’язаних із господарською діяльністю підприємства;
інвестування в розвиток підприємства — довгострокове фінансуванню інвестиційних потреб бізнесу (до 5 років).
«У нас є тільки «сьогодні»
Пройшовши важкий шлях відродження, фактично реанімувавши підприємство, сьогодні Едуард Комков впевнений, що український бізнес може все.
Три заводи бізнесмена надають робочі місця майже 400-ам працівникам. Комков сплачує податки державі, розвиває громади і при цьому — допомагає ЗСУ. Його підприємства підтримують військові частини та своїх працівників у війську.
«Сьогодні бізнес в Україні робить неможливе. Всі мої знайомі підприємці тим чи іншим чином допомагають армії, активно беруть участь у житті громад. При цьому вони працюють, надають робочі місця, платять зарплату. Це надихає і захоплює. Але я б хотів, щоб і після перемоги ми не втратили цієї активності: бізнес має так само продовжувати відстоювати інтереси суспільства, брати активну участь у соціальній роботі і контролювати політиків. За весь цей час я зрозумів: у нас немає „завтра“. Є тільки „сьогодні“ і „зараз“. Наше підприємство пережило клінічну смерть. Вижило. І зараз „худе“, але з великим оптимізмом дивиться в майбутнє», — резюмує Едуард Комков.
Після звільнення частини Херсонщини Едуард Комков ще не був на руїнах, які залишилися від підприємства. Зараз там працівники відновлюють комунікації, прибирають територію. Едуард планує в травні відвідати Херсонщину, поспілкуватися з людьми, підтримати їх, а також спланувати кроки відновлення підприємства.
НВ