Прокуратура трактувала це як екоцид
Початок березня 2022 року. Директор «Чорнобаївської птахофабрики» Андрій Чирков працює в своєму кабінеті. Відкриваються двері, заходять російські військові. Один починає ритися в шафі, інший — в кишенях спецодягу на вішаку.«Питаю, що ви тут робите, а вони: «Ето всьо наше. Ми тут хазяєва». І почали переривати все в кабінеті. З сумки дістали гаманець, забрали гроші. А я тоді саме повернувся з Херсону, купив ліки і продукти. То забрали все. Хоча я пояснював, що переніс інсульт, ці ліки специфічні і їм аж ніяк не потрібні. Ліки мені повернули завдяки нашому працівнику, якому якось вдалося з ними домовитися».
Тоді ще Андрій Чирков не знав, що йому доведеться пережити у наступні два місяці. Але про все по порядку.
З перших місяців війни село Чорнобаївка стало мемом та символом невдач російської армії. Саме з цього села веде свою історію найбільша птахофабрика в Європі — «Чорнобаївська». Власне, в Чорнобаївці залишався виробничий майданчик, але вся птиця утримувалася в селі Східне Музиківської ОТГ. Свого часу компанія інвестувала у будівництво $400 млн.
Після 24 лютого птахофабрика була окупована. Ще якийсь час керівництво намагалося підтримувати життєзабезпечення птиці, але дедалі це було робити все складніше. Всі, мабуть, пам’ятають заголовки новин у березні 2022, коли повідомлялося про масовий мор 4,4 млн курей на «Чорнобаївській птахофабриці». Херсонська обласна прокуратура назвала це екоцидом, здійсненим окупантами, і у грудні відкрила кримінальне провадження.
Масовий мор птиці
Поставки корму для птиці з неокупованої території припинилися ще 24-25 лютого. Андрій Чирков намагався врятувати ситуацію і домовився про купівлю кормів на підприємстві в Херсоні. Кілька днів возив корм і все було начебто добре. Але потім трапилася історія, яка ледь не коштувала йому і підлеглим життя.«Ми рухалися двома кормовозами. На зворотному напрямку з Херсона потрапили під колону російської техніки. Вони почали стріляти в колеса першої машини. Я саме сидів в ній. Ми змушені були зупинитися. Потім нас викинули з машин і почали вимагати віддати мобільні телефони. Стріляли під ноги, над головами. Я сказав, що ми не маємо мобільних телефонів, і просто перевозимо комбікорм. Нас ще трохи помучили і відпустили. На блокпосту сказали, що більше не будуть пропускати наші машини, бо ми заважаємо руху колон. З того часу ми вже не могли возити комбікорм».
Після консультації з технологом вирішили скористатися таким технологічним прийомом як штучна линька. Він триває приблизно 10 днів. В цей час птиця майже не споживає корм і воду. Мали надію, що вона протримається до того моменту, коли вирішиться питання з поставкою комбікормів. На жаль, проблема не вирішувалася. Строки линьки пройшли, і птиця, не витримавши голоду, почала вмирати.
А потім на підстанцію, яка заживлювала птахофабрику, прилетів снаряд. Хоча потужності птахофабрики перепідключили до 11 дизель-генераторів, та запасу пального залишалося на 2-3 дні. Андрій Чирков звернувся до знайомих фермерів і з їх допомогою назбирав 1 т. Плюс з міста везли на птахофабрику ще 3 т пального. Та попали під російську колону, яка те паливо забрала. Генератори вже не могли виробляти електроенергію. У пташниках почала зникати вентиляція, що і привело до мору 4,4 млн птиці.
Утилізація
Територія птахофабрики поділена на дві виробничі ділянки: на одній знаходиться 20 пташників з промисловою несучкою, на другій — 10 пташників з молодняком. Заходимо до пташника. Це величезне приміщення, де у 8 рядів стоять клітки. Найвищі — на рівні 5 м. День без вентиляції — вся птиця гине, бо дихати нічим. А тепер уявіть, як було працівникам всю ту птицю прибирати у приміщенні, яке не вентилюється.«До війни загиблу птицю ми возили на утилізацію в Токмак Запорізької області. Звісно, більше ми це не могли робити. Добре, що в той час у нас на підприємстві ще залишалося два трактори: з ковшом та на колесах. Одним ми вирили котлован приблизно в 3 м глибиною. Вручну виймали мертву птицю з кліток і грузили в інший трактор. Звозили її в котлован і зверху засипали піском, який взяли на біогазовому заводі».
Займалися цим 20 чоловік. До повномасштабного вторгнення на птахофабриці налічувалося 600 працівників. Людей безкоштовно привозили на роботу з сіл і містечок в радіусі 50-80 км. Безкоштовно відвозили додому. Після окупації в цілях безпеки працівники з віддалених населених пунктів залишилися вдома. Люди були нажахані колонами військових і техніки, вибухами, тому навіть серед тих, хто жив поруч, не багато було охочих вийти на роботу.
Директор «Чорнобаївської птахофабрики» Андрій Чирков та головний редактор Latifundist.com Костянтин Ткаченко
Пограбування птахофабрики
Зовні птахофабрика не постраждала. З логістичної точки зору, село Східне знаходилося у невигідному для росіян місці. З одного боку села траса, по якій вони ходили на Снігурівку, а з іншого — на Миколаїв. Виходить, що село знаходиться по центру, а отже ніякої цікавості для росіян не мало. Саме цим, можливо, і пояснюється те, що птахофабрика не постраждала від обстрілів, а тільки була розграбована.На птахофабрику російські військові прийшли вже підготовленими. Хтось з місцевих колаборантів їм повідомив, що саме можна звідти забрати: яку кількість техніки і яких марок, яке обладнання і т.д. В руках вони мали ломи, щоб вибивати зачинені двері. Вперше вони прийшли на фабрику тоді, коли ще там працювали люди і птиця була жива. На персонал не реагували і просто мародерили.
Забрали легкову техніку. Потім повернулися за вантажівками. А далі заганяли на територію КамАЗи, в які грузили кабелі, двигуни, електроніку — все цінне, що було на птахофабриці. Те що не представляло цінність, по-варварськи руйнували.
Операційний директор агрохолдингу «Авангард» Володимир Руденко розповідає, що окупанти викрали двигуни з ліній яйцезбору, сортувальні та пакувальні машини. Деякі дизель-генератори вивезені, а в деяких перерізані кабелі.
«Більша половина викраденого обладнання була просто вирвана. Особливо це стосується кабельних мереж. Приблизно 30% пограбованого обладнання акуратно знімалося, бо воно для них представляло якусь цінність. Наприклад, двигуни, комп’ютери, щити управління».
Наразі на птахофабриці відсутнє газо- та електропостачання. Виведені зі строю труби водопостачання (розмерзлися ще навесні).
Чи намагалися окупанти відновити роботу птахофабрики?
Андрій Чирков виїхав з Херсонщини 24 квітня. Бо вже не бачив, чим може допомогти підприємству.«Була у мене надія не те, що за місяць-два все вирішиться і ЗСУ витіснять росіян. А потім стало зрозуміло, що певний час вони ще будуть тут знаходитися. Тому я вирішив виїхати на територію, підконтрольну Україні, щоб максимально відійти від спілкування з ними».
Після того, як він виїхав, окупанти встановили на птахофабриці свою охорону. Місцеві розповідали, що бачили машини на кримських номерах. Якийсь чоловік два дні витратив, щоб обійти всю територію птахофабрики: щось видивлявся. Ширилися чутки, що її будуть запускати. Але жодного разу ніяких пропозицій Андрію Чиркову від окупантів не надходило. Він припускає, що ті люди дивилися, що цінне можна забрати з фабрики. Адже саме після 24 квітня почалося масове пограбування.
Андрій Чирков та Костянтин Ткаченко
Окупанти також жили на птахофабриці. Зокрема, в кабінеті у Андрія Чиркова та в бухгалтерії стояли їх ліжка. Знайшли сліди їх проживання на току та в кабінеті охорони. За словами місцевих, птахофабрику росіяни залишили тільки за місяць до звільнення правобережної Херсонщини — з’їхали у Музиківку, бо боялися української ДРГ. У жовтні ЗСУ вже були за 5 км від птахофабрики.
Повернення
Коли у листопаді Андрій Чирков повернувся на птахофабрику, то був вражений масштабами пограбування. «Ми, як ніхто, розуміємо усю специфіку даного підприємства і те, що воно було максимально заточене на автоматизацію. В ручному режимі воно не може працювати. Наразі всі системи керування підприємство порушені. Щоб запустити птахофабрику, потрібно відновити всю роботу по управлінню процесами. Фактично відновлювати з нуля».
Єдине нагадування, що на фабриці було виробництво яєць — лише паперові лотки
Якою ж була «Чорнобаївська птахофабрика» до 24 лютого? Що це була найбільша в Європі птахофабрика — не перебільшення. Тут тримали 4,4 млн птиці, але її потужності дозволяли вмістити і 6 млн. За словами Андрія Чиркова, фабрика була повністю автоматизована: починаючи від клімат-контролю та годування до системи збору яєць та сортування. Люди були задіяні тільки в цеху сортування яєць в лотки: сортувальниці слідкували, щоб у лоток не потрапило пошкоджене яйце.
«У нас була повністю автоматизована система яйцезбору. Всього у пташниках було 8 ярусів кліток з курми. Яйця скочували на стрічки, а звідти на найбільшу стрічку — Анаконду. Подача швидкості стрічки регулювалась автоматично. Вранці кури несуться більше, тому і стрічка подається не так швидко, щоб не подавилися яйця. А у другій половині дня яєць менше, а отже і стрічка швидке рухається. Тобто усі яйця за день ми встигали зібрати. За добу вони вже від куриці потрапляли на полиці магазинів. Зараз все обладнання знищене».
У свою чергу операційний директор агрохолдингу «Авангард» Володимир Руденко розповів, що птахофабрика мала вдале логістичне забезпечення, адже від Херсону до найближчих портів Одеси 200 км. Яйця експортувалися у більш ніж 50 країн світу.
Нанесені збитки
Згідно технологічних норм, поголів’я у 4,4 млн мало давати 100 млн яєць в місяць.«Якщо дивитися на технологічний цикл, — від березня до кінця життя цієї курки, а по технології це 600+ днів, — то ми втратили 1,4 млрд яєць. Втрати колосальні. Фактично 40% поголів’я агрохолдингу «Авангард» було втрачено саме на «Чорнобаївській птахофабриці».
Володимир Руденко також додає, що у грошах ці збитки вимірюються приблизно у $160 млн. Плюс втрачене обладнання на суму $150 млн. Тому сумарні збитки по «Чорнобаївській птахофабриці» керівництво оцінює більш ніж у $330 млн.
Операційний директор агрохолдингу «Авангард» Володимир Руденко та Костянтин Ткаченко
Чи будуть відбудовувати?
Бачимо, що по території птахофабрики ходять люди.«Працівники?», — питаємо. «Ні, спеціалісти, які приїхали оглянути підприємство та зафіксувати збитки».Андрій Чирков говорить, що наразі мова про відновлення птахофабрики не йде. Ситуація в Херсоні напружена, тому ніхто не буде ризикувати ні життям працівників, ні інвестиціями. Крім того, потрібно буде завозити нове обладнання, а виробники бояться заїжджати на територію України, навіть в ті регіони, де бойові дії не велися. Хочете обладнання — забирайте на кордоні.
На питання, чи мріє про відновлення роботи птахофабрики, киває головою. В очах сум.
«Так, мрію про це. Я все життя в птахівництві. На «Чорнобаївську птахофабрику» прийшов після закінчення сільськогосподарського інституту. Тобто працюю тут вже 32 роки. Це робота всього мого життя. Хотілось би, щоб вона продовжувалася. Саме тут. В Чорнобаївці. Де мій дім і моя родина».
Наразі Східне далеко від лінії фронту. Розруха, розбиті дороги та періодичні звуки вибухів нагадують, що в регіоні ще точаться бої. Маємо надію, що ми сюди ще повернемося, але вже на запуск птахофабрики.
Костянтин Ткаченко, Наталія Родак, Latifundist.com