Вибухи лунають у Посад-Покровському, що на Херсонщині, чи не щогодини. Село буквально нашпиговане нерозірваними боєприпасами.
"Найбільшу небезпеку тут становлять касетні боєприпаси КБ 30 і їх треба знешкоджувати на місці, адже згідно з технічними характеристиками, їх не можна переміщувати, брати в руки, транспортувати і так далі, кожен треба знешкоджувати на місці, а їх тут тисячі в межах населеного пункту", – розповів старший групи розмінування ДСНС України Олександр Дворецький.У складі зведеного загону – піротехніки з Луганщини та Тернопільщини. Антон із Лисичанська працює у рятувальній службі вже шостий рік. Восени торік пройшов курси саперів та нині розчищає херсонські землі від "подарунків", які залишили по собі окупанти.
"На момент, коли було здійснено обстріл та забруднення території вибухонебезпечними предметами трави не було, то було ще не дуже важко, але були складнощі, бо дані акумулятивно-бойові осколкові елементи дуже закопуються в землю іноді, тож зараз коли почала сходити трава це майже неможливо. Це небезпечно", – наголошує піротехнік Антон Голос.
Щодня на чергування у Посад-Покровському заступають щонайменше два підрозділи піротехніків ДСНС. Одні – опрацьовують заявки місцевого населення та зачищають двори. Інші забезпечують роботу електриків, які відновлюють електромережу.
"Проблем із ДСНС немає, ми потребуємо, щоб більше було ДСНС, щоб розмінувати поля так само, школу, навкруги школи, треба розмінувати, дуже багато. Настрій повернутися всім додому та відбудувати село", – каже в.о. старости Посад-Покровського Сергій Кулаковський.
За словами старости села, Посад-Покровське зруйноване на 97%. Втім, попри небезпеку, місцеві жителі повертаються з евакуації до своїх осель. З понад 2 тисяч людей уже приїхали чотири сотні. Серед них і Людмила. Разом із родиною – чоловіком та маленькою донечкою тікали від страшних обстрілів у березні торік.
"Трошки жахіття було, все перебито, вікна вибиті, всередині бардак, ліжка розбиті, свиней нема, курей нема, одна собака косоока, скутера вкрали. Це був жах!" – згадує місцева жителька Людмила.
У будинку Людмили пошкоджений дах – його тимчасово накрили плівкою. Від сараїв та сільгосптехніки не залишилося і живого місця. Втім жінка не впадає у відчай та чекає на тепло, аби поратися на городі.
"ДСНС проходила, тут ходили, все як має бути. – Але ж обережно, мабуть, ходите? – Так, обережно. Тут відносно нічого, а от та сторона. Там багато і касетні, і т.д. Так і живемо, хочеться кращого життя, може держава поможе", – сподівається жінка.Щоб очистити від боєприпасів усі деокуповані території, знадобиться не один рік, наголошують надзвичайники. Тож закликають місцевих жителів не заходити у лісосмуги і поля та уважно дивитися під ноги.
5 канал