Про весну у вільному незламному Херсоні розповів гендиректор лікарні ім. Тропіних Леонід Реміга:
-Так, звичайно, все можна пов’язати з усім, але це цвітіння біля храму, ці персикові дерева, які ніби прислухаються до звуків життя і наших молитов, крізь гуркіт війни, що страшенно усіх змучив, – це справді підіймає у серці хвилю живої надії.
Вони квітують й плодоносять, тішать нас вже кілька років поспіль, висаджені співробітниками до 25-річчя Незалежності України перед лікарняним храмом святої Варвари.(фото біля нашої церкви ,яку також відстоювали від рашисьтських попів)
Зараз, здається, квітують особливо щемливо, якось знаково, коли все живе – поперед неживого, все чисте – більше і сильніше за зухвале і жорстоке. Це дуже близько і відображається щодо сьогоднішніх подій та їх відчуття.
А ще сьогодні нагадався день, коли ми у лікарні отримали першу маленьку перемогу, зіткнувшись упритул із натиском і нахабством російських окупантів. Рівно рік тому озброєні російські військові вторглися на БТРах у двір лікарні з вимогою вигнати хворих дітей із дитячого відділення, щоб захопити корпус та облаштувати його під шпиталь для своїх поранених.(фото дитячого корпусу зараз)
Тоді ми просто не відчували нічого іншого, окрім потреби захистити. Як можемо. Медсестрички, лікарі, адміністрація, просто у медичному одязі, вийшли до тих хижих звірів зі зброєю і сказали – ні. Це лікарня, діти, хворі діти, ні… Зараз страшно розуміти, що могла відбутися трагедія, але на той момент воно відштовхнуло, ця стійкість і незламність наших людей, їх безумовна відданність і українське серце. Тоді загарбники відступили. А ми продовжили працювати, рятувати, боротися і молитися вже за велику Перемогу,за наші збройні сили.
Ці квіти персика і мигдалю у дворі поліклініки нагадали про ті дні. Дуже збігаються смисли. Квітуючи, такі дерева символізують відновлення життя, нову надію, скільки би горя не було раніше, миролюбність, охоронну силу та ознаку перемоги. Невже випадково?
Сьогодні робота під обстрілами. Важко і страшно. Це змінює внутрішньо. Але ми не стали геть іншими. Хіба що більш втомлені, але більш сильні, більш вільні і ближчі до Перемоги.
Український південь