Підконтрольні Росії пропагандистські медіа зараз активно пишуть про «хвилю репресій», яку нібито влаштували у звільненому Херсоні українські спецслужби. При цьому перекручуються факти і використовується неправдива інформація.
Зокрема, так званий «голова» окупаційної адміністрації Херсонської області Володимир Сальдо, який зараз перебуває в місті Генічеську, розповідає про «репресії», «жорстку фільтрацію», «вручення на блокпостах чоловікам повісток в армію» і «неможливість виїхати для чоловіків».
Немає й ніякого «вручення повісток». Дійсно, на блокпостах, які облаштовані зараз на в’їздах до усіх українських міст, перевіряються документи. Але лише з метою виявлення колаборантів, які намагаються втекти від правосуддя, і ув’язнених та підслідних, яких окупанти випустили, тікаючи з Херсона. До речі, чимало ув’язнених та підслідних вже добровільно повернулися в місця виконання покарань і в слідчі ізолятори.
Херсонці, які під час окупації виїжджали на вільну територію України і приїжджали в Херсон після звільнення міста, казали, що перевірки на українських блокпостах не йдуть ні у яке порівняння з допитами та обшуками, які влаштовували росіяни на сумнозвісному блокпосту у Василівці, а також на інших блокпостах.
«Наша родина виїздила в квітні, - розповідає мешканка Херсона Юлія. – Ми їхали в Одесу. Тоді ще був відкритий проїзд через Снігурівку. Скільки російських блокпостів проїхали, я вже не пам’ятаю. Ситуація там була різною. Десь ми просто зупинялися, а нам махали: проїжджайте. Десь перевіряли документи і речі. На одному з блокпостів на Бериславському шосе помітили, що в нашому авто є відео-реєстратор. Російський військовий витяг з нього картку пам’яті, забрав її і сказав: «Зніміть пристрій і сховайте подалі в речі. Це я такий добрий. Побачать реєстратор на інших блокпостах, вам буде дуже погано».
Жінка розповідає, що їй особливо запам’ятався блокпост в тоді окупованій Снігурівці:
«Там був «повний інтернаціонал»: росіяни, кадирівці, мобілізовані з «ДНР», буряти… На цьому блокпосту нас протримали кілька годин. Переписали усі особисті дані, номер машини, ретельно перевіряли речі і вміст телефонів: вивчали список контактів, читали всю доступну переписку в меседжерах, дивилися, які застосунки встановлені. З нами їхав знайомий киянин, який мав нещастя саме перед війною приїхати в Херсон в одноденне службове відрядження і не зміг виїхати, жив у нас. Людина не має відношення ані до армії, ані до силових структур. Його дуже довго розпитували, хто він і що тут робить, перевіряли по якимось базам. Нарешті пересвідчилися, що він не становить ніякої загрози для окупантів. Це було дуже довге і дуже нервове очікування. Ми боялися, що це може закінчитися для нас чимось недобрим. Але врешті решт пропустили».
Після звільнення Херсона Юлія ненадовго приїздила в місто, і каже, що труднощів з перетином українських блокпостів не мала:
«Нашу машину зупинили в Чорнобаївці на в’їзді в Херсон. Запитали, з якою метою їдемо. Я сказала, що хочемо взяти теплі речі, а також забрати родичку – самотню жінку дуже поважного віку. Бо не можемо залишити її в місті, яке потерпає від обстрілів і де на той час не було електроенергії, води і опалення. Ми без проблем проїхали в місто і також без проблем виїхали».
Юлія каже, що не бачила, щоб у когось виникали проблеми під час перетину українського блокпосту, і не бачила ніякого «вручення повісток».
Російські пропагандисти пишуть про «масові розстріли» та інші «репресії націоналістів» на звільнений частині Херсонської області, про перетворення цієї території на «філію пекла».
Пишуть пропагандисти і про те, що масовий виїзд мешканців звільненої частини Херсонщини спричинений саме «репресіями». При цьому пропагандисти не лише не згадують про масовані російські обстріли (справжню причину виїзду), а й мовчать про більш значущий чинник.
Мешканці територій Херсонської області, розташованих на правобережжі Дніпра, чомусь тікають від «репресій націоналістів», «утисків» і «масових розстрілів» не в Росію (могли «евакуюватися» туди це ще під час окупації), а в інші регіони України. В тому числі – в західні регіони країни, які російська пропаганда називає найбільш «бандерівськими».
Натомість в українських ЗМІ можна знайти чимало публікацій про звірства російських окупантів в Херсонській області. В цих публікаціях є свідчення конкретних людей, які жили поруч з місцями, де утримували викрадених людей, а також людей, яких викрадали і піддавали тортурам. Це – і пересічні містяни, і відомі на Херсонщині люди, зокрема, журналістка Анжела Слободян.
Повідомлення російських пропагандистів про «репресії» на звільненій від окупантів частині області – фейки, фантазії і маніпулятивні перекручування реальних фактів. Втім, від роспропаганди не варто було чекати чогось іншого.
Нагадаємо, армія країни-агресора РФ продовжує обстрілювати Херсонську область та завдавати ударів з артилерії, РСЗВ, танків та мінометів.
Ірина Паршина, Центр журналістських розслідувань
