Однак чоловік вижив та дочекався українську армію.
Свою історію Олександр розповів проєкту "Український свідок".
З перших днів війни Олександр Д’яков та група його друзів передавали українським військовим дані про російську армію. Однак 17 серпня окупанти його затримали та помістили у місцевий ізолятор тимчасового утримання.
Під час першого допиту Олександра і його друга били струмом по черзі, а потім намагалися примусити їх бити один одного.
"Ми не погодилися. Мій товариш знав, що в мене хворе серце, та сказав – бийте мене", – каже чоловік.
Полонених утримували у переповненій камері, вентиляція майже не працювала. Сонце люди бачили лише у вікно камери: на вулицю їх не виводили.
Олександр розповідає, що росіяни саджали до ізолятора херсонців, родичі яких служили у ЗСУ, а також тих, хто спілкувався українською мовою.
Щоб якось орієнтуватися у часі, полонені малювали календар на стіні камери. Деякі люди перебували у ізоляторі 50 та 90 днів.
"Вони називали нас нацистами. А самі хто? Вони заходили у камеру і примушували кожного кричати: "Слава Росії!", "Слава Путіну!", "Слава Шойгу!" Якщо хтось відмовлявся, страждала вся камера. Могли позбавити куріння, їжі, сну", – розповідає Олександр.
Росіяни також примушували полонених вивчати на пам'ять гімн Росії та цікавилися, чому українці називають їх "орками".
Людей також постійно били і катували. Олександр говорить, що з підвалу, де утримували херсонців, постійно було чутно крики.
"Колишнього поліцейського поливали водою, надівши на голову футболку та били ручним шокером", – каже Олександр.
Своїх облич окупанти не показували, а полоненим, коли вели їх на допити, наказували натягувати шапки на очі.
Д’якову у полоні окупанти скалічили ногу. Кінцівка сильно припухла і росіяни відвезли полоненого у лікарню.
"Я дуже здивувався, що мене відправили на лікування. Думав, везуть у ліс розстрілювати", – говорить він.
Однак Олександру пощастило: у медзакладі йому наклали на покалічену ногу шкіру, а росіяни тим часом вже збиралися відступати з Херсона.
Тож чоловік вийшов з лікарні і "загубився", переховувався у місті два тижні, поки не дочекався ЗСУ.
"Я вірив, що наші зайдуть, але емоції переповнювали, я чекав цього і намагався все робити, щоб наблизити цей день", – говорить Олександр.
Наразі Олександр кульгає, травма ноги дошкуляє йому і досі, також не працюють два пальця на руці – наслідок катування струмом.
Чоловік живе у звільненому Херсоні під обстрілами росіян, без світла, води і опалення. Він допомагає сусідам і каже, що тепер розуміє, що таке жити.
УП