Окупанти у Херсоні тероризують місцевих активістів, так і не змогли відкрити школи, намагаються русифікувати дітей у «таборах», безуспішно борються з гривнею і, схоже, не збираються відступатиКілька останніх тижнів слово «Херсон» не сходить зі сторінок різноманітних новинних ресурсів України, та й багатьох світових ЗМІ. Представники Банкової та Генштабу ЗСУ обережно, але регулярно говорять про український контрнаступ у цьому районі, а численні експерти, зокрема й західні, чекають на швидке звільнення єдиного обласного центру, який у ході повномасштабної війни змогла захопити армія країни-агресора.
Більше того, новий командувач російського окупаційного угрупування генерал Сергій Суровікін, спілкуючись із пропагандистськими ЗМІ Кремля, згадував про труднощі, з якими стикаються росіяни на півдні України. Він навіть попередив про деякі «непрості рішеннях», на які може піти РФ у регіоні. При цьому представники «окупаційної влади» оголосили про евакуацію звичайних жителів із правого берега Дніпра, із захопленого там росіянами плацдарму.
Втім, момент звільнення для Херсону все ще не настав, він фактично вісім місяців живе в окупації.
Про те, що відбувається зараз у місті, що змінилося після так званих референдумів і чому містяни обмінюють російські рублі на гривні, НВ розповів житель Херсону. Із міркувань особистої безпеки він попрохав про анонімність.
Редакція публікує його розповідь у вигляді монологу від першої особи:
Читайте також:
Наприклад, телеканал окупаційної адміністрації вже повідомив, що жителям потрібно знати про переселення. У сюжеті розповіли, які необхідні документи та які права мають ті, хто зголоситься на виїзд. І хоча про евакуацію в місті почали говорити геть нещодавно, вже з’явилися листівки з написами: «Хочеш врятувати свою сім'ю? Виїжджай на лівий берег!» і добре змакетовані інструкції про те, що потрібно брати з собою. Враження таке, ніби до цього готувалися заздалегідь.
Є інформація, що із міста виїжджатимуть вчителі, працівники бюджетної сфери, органи місцевої влади. Їх усіх, начебто, чекають у міському Річпорту [там функціонує переправа на лівий берег Дніпра]. А в телеефірі з’явився сюжет про те, як нібито вишиковуються черги з охочих виїхати з Херсону. Але в цих чергах я не побачив нічого незвичайного. Річ у тім, що після того, як у Херсоні підірвали мости через Дніпро, переправа — єдиний транспортний зв’язок правого берега з лівим та з дачами. Нині чимало херсонців завершують дачний сезон, виїжджають на дачі, щоб забрати продукти. Ось тому охочих переправитися на інший берег зараз трохи більше, ніж звичайно.
Одна з особливостей окупаційної влади — вона часто просто обмежується телекартинкою. Така імітація. Вони повністю імітували так званий референдум, навіть не думаючи, що все шито білими нитками. Адже жодного голосування фактично не було.
Після «референдуму» окупаційна влада якось заспокоїлася. Вони готувалися до цього все літо, проводили агітаційно-пропагандистські заходи, їздили селами, імітували бурхливу діяльність, розвішали бігборди «Українці й росіяни — один народ», «Росія тут назавжди». А зараз ці бігборди вже обриваються. Усе затихло, вони виконали своє завдання, зімітували процес і відзвітували.
Жодних істотних змін після цього не сталося. Хіба що місцеві структури почали давати інструкції, як входити в російське правове поле, коли та які документи подавати, як реєструвати майно. А ще провели велику кампанію з експропріації понад сотні місцевих підприємств, які відмовилися реєструватися у Російському фонді федерального майна.
Поширюються чутки про те, що можуть застосувати ядерну зброю, що нею вдарять або тут, або в напрямку Миколаєва. Або десь у полях — і знищать кілька українських військових бригад. Інші говорять про те, що можуть підірвати Каховську ГЕС. Але з військової точки зору, це взагалі безглуздо, тому що правий берег вищий і якщо вибухне дамба, вода піде на лівий берег і знесе там усе.
Російський диктатор Путін оголосив у Херсонській та інших захоплених областях військовий стан, але для нас у цьому нічого нового немає. Єдине, з’явився пункт, що, можливо, місцевих жителів відправлятимуть на трудові роботи — копати окопи тощо. Ось якщо це стануть реалізувати, це буде, звісно, небезпечно.
Але поки що окупаційна влада пообіцяла, що не призиватиме жителів Херсонської області до армії. Та й як їх призивати, якщо у нас абсолютна більшість вороже ставиться до окупантів. Як таким можна давати до рук зброю? Щоб вони повернули її проти тих, хто призвав?
Окупаційна влада оголосила про створення якогось добровольчого розвідбатальйону ім. Василя Маргелова. Але, кажуть, там великі проблеми з охочими вступати: ніхто не хоче воювати за окупантів.
Наскільки я бачу, ніхто з окупантів не збирається відступати. Вони нікуди звідси не тікають, вони геть не налякані й поводяться як господарі. Більше того, привезли до міста «чмобиків». Під Херсоном облаштували полігон і проводять там військові навчання: чути, як там стріляють із автоматів.
Російських солдатів та Росгвардії в центрі міста дуже багато. Там же перебувають і мобілізовані. А от на околицях Херсону їх мало.
Зазвичай солдати кучкуються біля великих супермаркетів. І якщо до цього вони туди приїжджали пошарпаними машинами, то днями я побачив якісь відремонтовані БТРи. Декілька хороших КамАЗів можна було побачити у місті на самому початку окупації, а тепер вони знову з’явилися. Ось це мене дуже засмутило.
Сьогодні чув канонаду зі сторони фронту. А кілька днів до цього навіть канонади не було — таке затишшя. Хоча влітку та у вересні ночами прилітали ракети HIMARS та громили мости. Звісно, для мирних жителів це трохи ускладнило життя. Але тут або виїжджай, або терпи усі тяготи.
А ось коли стався вибух на Кримському мосту, то в нас було просто свято. Усі ходили щасливі й казали один одному: «Вітаємо!» Ніхто не казав із чим, але всім було зрозуміло.
Паніка мешканців не торкнулася. Звісно, люди хвилюються. Адже всі знають поведінку росіян та розуміють, що вони готові на будь-яку провокацію. Можуть обстрілювати місто чи скинути бомбу й звинуватити у цьому ЗСУ. У нас уже такий випадок був, коли російські війська проводили навчання і хтось, мабуть, розгорнув міномет не в той бік, міна прилетіла до Таврійського мікрорайону в той час, коли там проїжджу частину переходила ціла сім'я: чоловік, дружина, дитина та їхній собака. Усі загинули. А окупанти звинуватили у трагедії українську армію.
Місто готується до опалювального сезону, окупаційна влада безкоштовно роздає пенсіонерам вугілля на зиму. Видно, що росіяни витрачають чимало грошей, щоб якось підтримувати комунальну сферу, — для них політично важливо це продемонструвати. Такий масовий підкуп людей. Наприклад, окупаційна адміністрація оголосила, що за комунальні послуги начебто платити не треба. Але тут виникають серйозні проблеми, бо якщо на словах за утримання будинку платити не потрібно, то для ОСББ таке не підходить: хтось має вивозити сміття й оплачувати утримання будинку. Тому ті, хто може, все ж таки оплачують комунальні послуги.
Поки що в місті є газ та вода, інтернет іноді зникає, а електроенергія пропадає періодично.
Наприкінці вересня окупаційна влада стала пропонувати мешканцям міста 21-денні путівки до кримського санаторію нібито з метою оздоровчого відпочинку. Наприклад, учасники першого заїзду навіть отримали за це 10 тис. руб., А ось усі подальші вже були «безкоштовними».
Але навіть виїзд до санаторію може виявитися небезпечним: усі, хто кудись виїжджають, навіть зараз проходять фільтрацію. Одна сім'я — чоловік, дружина та дитина — їхала на відпочинок і під час проходження фільтрації чоловіка кудись забрали. Виявилося, що він був у базах даних російських окупантів. Ось так можна поїхати на оздоровлення й опинитися на підвалі, де ніякого оздоровлення не буде.
Багато хто не хоче мати справ з окупантами та йти до них працювати. Проте вільний ринок у нас критично обмежений. Але лікарні, бюджетні та комунальні підприємства працюють. А от школи закрили. Деякі так і не відкрилися. Хоча до цього окупанти проводили колосальні зусилля: вивозили директорів шкіл на підвал, переконували вчителів, підкуповували 10 тис. руб. батьків. Але у результаті учнів було дуже мало й за два тижні школи закрили. Спершу це було нібито через міркування безпеки, потім через «референдум», а згодом оголосили канікули до кінця жовтня. І стали вивозити дітей начебто на оздоровлення.
Це можна розцінити як кіднепінг, але я б це назвав так: вивезення дітей, щоб промити їм мізки. Ще у травні-червні маленькі херсонці масово малювали на асфальті синьо-жовті прапори, розмовляли українською мовою та вітали один одного вигуком «Слава Україні!» А з липня-серпня окупанти стали вивозити їх «на оздоровлення» до таборів, де ті опиняються в русифікованому середовищі. Там російська пропаганда промиває дітям мізки, робить із них Павликів Морозових. Сподіваюся, за такий короткий час це їм не вдасться, і діти й далі залишаться нормальними, живими, здоровими й товариськими.
Окупанти постійно переслідують херсонців із активною позицією. Тенета розставлені дуже густо. Постійно з’являються новини про те, що зникають люди. На початку окупанти намагалися підпорядкувати собі місцеве самоврядування й хапали помітних його діячів, вивозили їх на підвал і чинили тиск. Потім намагалися підім'яти під себе середню освіту — тягали «на бесіди» директорів шкіл та вчителів. Після цього спробували закрити рота місцевим блогерам. Загалом усім, хто веде незалежну діяльність. Постійно відловлюють волонтерів, тиснуть на підприємців, щоб відібрати їхній бізнес. Репресії й терор нікуди не зникають. Навіть колаборантів іноді ведуть на підвали, щоб ті не думали, ніби вони тут царі та боги. Щоб розуміли, що є цар-батюшка, який у Москві сидить і все знає.
У місті є гострий дефіцит свободи. Кожен житель, виходячи на вулицю, можливо, виходить із дому востаннє не тому, що він порушник, а тому, що озброєні окупанти можуть просто побити, забрати на підвал чи вбити.
У Херсоні відчувається дефіцит ліків та продуктів. Ціни на все неймовірні й весь час зростають. Люди просто виживають в умовах браку безпеки й дозвілля. Після обіду місто абсолютно мертве й порожнє.
Окупаційна влада бореться із гривнею. Щоправда, у них нічого не вдається. Ось вони заборонили платіжні термінали, але продавці й далі намагаються їх використовувати, бо чимало мешканців мають гроші на картках. Окупаційна влада приходила за цими терміналами, виривала їх із силою, але все одно це мало що дає.
Іноді з’являється можливість безвідсотково переводити гривню в готівку. Наприклад, ті херсонці, які отримують зарплати, пенсії чи інші соцвиплати в рублях, йдуть на ринок і обмінюють там російську валюту на гривні.
До речі, зараз курс рубля різко впав: «офіційний» — 1,25 руб. за 1 грн., але на ринку він уже становить 1,5 руб. за 1 грн. При цьому обмінюють лише рублі на гривні, а навпаки — ні. Це можна вважати індикатором ставлення до окупаціного режиму. Адже можна поширювати будь-яку пропаганду, ніби Росія тут назавжди, а мешканці йдуть і обмінюють валюту РФ на українську гривню. Окупанти, звичайно, намагалися це припинити, влаштовували перевірки, якщо торговці відмовляються брати рублі, їх фотографували, знімали на відео, але ринкова стихія демонструє чіткий рух у напрямку України.
Коли херсонці зустрічаються один з одним, то на запитання «Як справи?» переважно відповідають «Ждём». А деякі одразу кажуть українською: «Чекаємо». І все зрозуміло.
НВ
