Розповісти про хід війни в України через карти бойових дій, але в розрізі мистецтва. Саме такий проект започаткував херсонський тату-майстер Андрій Бейко. Чоловік не просто наповнює картографічні відображення дій на фронті динамікою та смислами, а й складає своєрідний «Календар війни» з початковою датою 24-тє лютого.
«В окупації було багато роботи»
Андрій Бейко розповідає, займатися татуюванням почав понад 20 років тому. Перша відповідна професійна студія у Херсоні була відкрита саме ним. Не приховує, роботи завжди вистачало і після 24-го лютого звернень не поменшало, проте змінився їх формат.До кінця квітня я знаходився Херсоні і за ці два с половиною місяці встиг перебити багато татуювань. В основному це були військові тату, тобто знаки які означають роки служби чи конкретних підрозділів. Крім того встиг переробити кілька патріотичних малюнків на непатріотичні. Це було необхідно, аби ці люди могли виїхати з окупованої Херсонщини чи просто пересуватися вулицями міста безпечно для себе. Адже, як виявилося, тату – це такий знак, який при догляді тіла може спричинити багато проблем і незрозуміло з якими наслідками…», – пояснює Андрій.
Водночас із цим тату-майстер зазначає, багато херсонців зверталися із пропозиціями на майбутнє. І всі вони стосувалися малюнків на українську тематику. Тож, коли закінчиться війна, впевнений, роботи буде ще більше.
Андрій Бейко за роботоюУ перші дні війни було лише відчуття шоку та певної безпорадності. А в мене велика родина, троє дітей. І всіх необхідно захистити та зберегти. Коли в сусідній із нами будинок, в Таврійському мікрорайоні, прилетів снаряд – було прийнято рішення виїхати за околиці міста. Однак ми опинилися в ще гіршому становищі, бо село, в якому ми перебували, розташовано неподалік аеропорту і постійно знаходилося під обстрілами. Тому незабаром ми повернулися в місто. Тут в перервах між роботою необхідно було відстоювати багатогодинні черги за продуктами та ліками», – розповідає Андрій.
Врешті родину тату-майстра забрали їх друзі та вивезли до Одеси. Тут херсонці довго не затрималися та літом переїхали до Ірландії, де нині і знаходяться.
Як карти стали картинами
Перебуваючи закордоном херсонець не припинив відстежувати події в Україні. При цьому особливу увагу приділяв вивченню карт воєнних дій. З часом в цих схематичних зображеннях Андрій Бейко почав бачити значно більше. Саме тоді в нього і з’явилася ідея спробувати перетворити їх на мистецькій витвір.Ці карти постійно на очах, вони вже стали щоденною практикою для спостереження оборони та наступу українських захисників. Якщо перші тижні війни вони були майже одного формату та містили загальну картину, на якій показано захоплення територій, то потім вони стали більш розгорнуті та змістовніші за інформацією. В останньому випадку з ними стало цікавіше працювати… І в якийсь момент я захотів наповнити їх змістом з моєї голови – творчими образами та яскравими емоціями. І коли ти чимось загораєшся – питання реалізації становить усього один вечір. Так з’явилися перші дві мої роботи», – ділиться Андрій.
Нові «карти» херсонця стосуються подій на Харківському напрямку ведення війни, коли звільнили Ізюм та низку інших населених пунктів. Незважаючи на єдину географічну приналежність – посил картин зовсім різний.
Перша робота, де зображений розлючений ведмідь, в якого летять дерев’яні гострі коли. Це момент, в який Україна вперше почала реально по-справжньому «давати по зубах» Росії. Адже спочатку наша країна тільки оборонялася й захищала свої території. Та коли отримала необхідну зброю і підтримку інших держав – наша армія розпочала свій наступ», – пояснює херсонець.
А ось друга картина – це конкретно перші успіхи у відвоюванні українських земель. Чому гіпопотам? Бо із новим спорядженням і технікою Україна стає потужним локомотивом. І в мене це асоціюється саме з цією твариною, – зазначає Андрій Бейко. – Бегемот спокійний, поки його не зачепить або він не відчує загрозу і тоді він стає небезпечнішим ніж навіть лев. Він буквально витоптує свого ворога та вбиває супротивника одним перекусом щелеп. І це при тому, що він травоїдний. Але ось такі особливості характеру. Тому мені ця карта і нагадала цей момент: гіпопотам поїдає російські війська».
Новий погляд на карти воєнних дій Андрія БейкоЯ хочу створити хронологію війни по картам. Такий своєрідний «Календар війни», але початок року не з 1-го січня, а з 24-го лютого. Я вже опрацював усі карти до поточних подій та обрав для себе добірку. Критерій – ключові дати, такі знакові точки нашої боротьби. Наприклад, оборона Азовсталі, відступ ворога від Києва, звільнення Бучі, тощо. Нині подібні карти оновлюються щодня, тому робити за часовим проміжком це не зовсім вдало. До того ж схематичний малюнок не завжди змінюється в залежності від дати, – говорить Андрій. – Також відмічу, що малювання – процес емоційний та передбачає багато спроб реалізації задуму. Саме тому я й працюю у графічному планшеті – досвід з татуювання, коли тобі необхідна варіативність. Адже всі карти відрізняються між собою та можуть мати кілька різних образів для їх перевтілення».
А ось яких саме образів очікувати на нових роботах? Цього секрету Андрій Бейко наразі не розкриває. Зазначає, це буде максимально розгорнута ідея, яка включатиме не лише тварин. Тому варто приготуватися до різних експериментів. Єдине, не приховує, в «Календарі війни» обов’язково будуть карти з фронту херсонського напрямку.
«Творчість – невід ємна частина мене»
Андрій Бейко ділиться, перетворення карт воєнних дій в естетичний доробок – не перший його досвід в мистецтві. Адже крім ремесла татуювання має у своєму здобутки й інші професійно опановані творчі напрямки:По-перше, я малюю не тільки ескізи тату, а й загалом картини. А по-друге, мені імпонують незвичні техніки. Тому я також роблю маски, які оздоблюю бісером та мініатюрні скульптури, які покриваю міддю гальванічною».
Зараз в Ірландії я шукаю можливості аби провести виставку на підтримку України й висвітлити певні моменти війни. Одночасно з цим, в такому форматі мої роботи нині «живуть» та «працюють» і на моїй Батьківщині. Наприклад, перебуваючи в окупації я зробив маску захисника Херсонщини. Нині вона представлена на виставці «Херсон зсередини/зовні». І це не єдиний проект ГО «Центр культурного розвитку «Тотем» та її керівниці Олени Афанасьєвої, учасником якого я є. Також в Одесі мені вдалося долучитися до благодійного заходу, в рамках якого мої експонати змогли побачити люди в різних європейських містах», – розповідає Андрій Бейко.
Людина мистецтва має постійну відкриту рану, котру необхідно заживляти тільки творчістю. Тому відмовитися від цього дійства просто не можна. Якщо говорити про результат: то з одного боку, це допомагає самому ж автору контролювати свій стан, стримувати емоції та працювати над почуттями; з іншого – цим можна ділитися з аудиторією і це теж може допомагати комусь. Саме тому, на мою думку, творити необхідно не на вимогу глядача, а задля власної потреби. Відтворювати те, що бачиш та відчуваєш саме ти, – пояснює Андрій. – В мене для цього навіть є два критерії оцінювання своїх напрацювань: реакція членів спілки художників та людей в соціальних мережах. Зокрема, одна з моїх останніх робіт, «Херсонські квіти на вікні», взагалі виглядала як звичайний допис, бо містила зображення та міні-твір. Попри це вона зайшла дуже зайшла підписникам. Кількість вподобань та репостів вражаюча».
Просто намалювати прапор, тризуб, калину та додати в картину багато синьо-жовтих відтінків – не механізм «говорити». Бо такого нині багато і на виставках такі експонати стають безликими. До того ж люди не з України їх просто не розуміють, не можуть розшифрувати зображені на них символи та відчути вкладені почуття. Аби достукатися до європейського аудиторії необхідні більш глибокі образи, які будуть одразу чіпляти та пояснювати. І це мають бути максимально емоційні речі. За цієї умови за допомогою мистецтва українців почує весь світ».
“Херсон плюс”