Але окупація все розставила на свої місця і підтвердила реноме тетяни кузьміч - зрадниці та колаборантки. За її плечима участь у мітингу на день визволення Херсона від нацистів - з георгіївськими стрічками та московськими наративами; входження до складу засідання так званого «Комітету спасіння “За мир и порядок”» з відкритою підтримкою політики росії та натяком на створення «ХНР»; співпраця із самопроголошеними очільниками так званої «ВЦА» області стремоусовим і сальдом; добровільне зайняття посади фейкового «начальника» окупаційного «департаменту освіти та науки». Тож саме вона відповідає за тиск на вчителів і примушування до співпраці з ворогом, за погрози, побиття та викрадення педагогів, за змушування батьків віддавати дітей до «нових російських» шкіл, де їм будуть «промивати мізки» та насаджувати «ідеологічно правильні» пропагандистські наративи.
Вона стала частиною гуманітарної агресії ворога, яка через російську мову, через пропаганду ідей «руського миру» несе небезпеку деградації - культурної, духовної, інтелектуальної. І «пушкіністкою» кузьміч можна назвати не тільки через любов до російської літератури, хоча Пушкін справді стоїть на вершині поетичних уподобань колаборантки.
Термін «пушкініст» як визначення російського агресора використовує український письменник і перекладач Антон Санченко (до речі, херсонець за походженням). Навколо нього не вщухають дискусії, але термін, на думку автора, є дуже вдалим, бо “виводить за дужки етнічне походження окупанта, і поєднує 5 колону в наших містах з батальйонно-тактичними групами росіянців, які ці міста атакують”.
“Термін пушкіністи... не розрізняє московських прихильників Росії і наших… Вони всі пушкіністи, незалежно від паспорта, виросли в російській культурі і не уявляють існування за її межами”. (Антон Санченко)
Початок гуманітарної агресії
Майже 20 років, з 1988 до 2007 випускниця Херсонського педіну вчителювала — викладала російську мову та літературу в херсонських школах №24, «Школа гуманітарної праці», №30 та №15, десь пів року очолювала школу №1, у 2008-2010 роках була директоркою школи №45.
У 2003 р. тетяна кузьміч створила та очолює «Руську національну громаду «Русичъ», яка фінансувалася Фондом «Русский мир» (до речі, організація і досі не перебуває в процесі припинення). Вона втілювала руськомирську ідею просування російських цінностей через освіту, а грошей на фізичну присутність Росії в Україні, як, зрештою, і в інших державах, фонд не шкодував. Імперська влада витісняла українську мову з ужитку системно і послідовно з XVIII століття, бо розуміла, що мова — це важливий інструмент для поширення національної ідеї. У пострадянські часи різні владні структури росії ставили і ставлять за мету поширення і закріплення в Україні російської мови як державної.
Філологиня-русистка отримувала гранти консульств РФ, за допомогою яких російські спецслужби реалізують свою «м'яку політику» для «підтримки російських співвітчизників» (насправді ж росія використовувала як засіб тиску на нашу державу не тільки етнічних росіян в Україні, а й «російськомовних»), тісно співпрацювала з російськими державними структурами, стала регіональним директором Координаційної ради організацій російських співвітчизників (російська абревіатура КСОРС).
Ось як вона сама розповідала про свою співпрацю з російськими структурами в інтерв’ю газеті «Русская Правда» (2013):
«Херсонский «Русичъ» выстроил активные взаимоотношения с Генеральным консульством РФ в Одессе, Представительством Россотрудничества. Нам помогают Московский Дом соотечественника, ОАО «Российские железные дороги», Фонды «Русское единство» и «Русский мир». Мы плотно работаем с представителями «родственных» структур российских соотечественников, с которыми мы объединяемся в «Русское Содружество» и в Координационных советах организаций российских соотечественников».
У тому ж інтерв’ю колаборантка наголошує на необхідності введення російської мови як ОБОВ'ЯЗКОВОГО предмета в навчальні плани всіх шкіл, критикує «західні інновації і освітні методики та технології», нарікає на малу увагу в програмі зі світової літератури темі Великої Вітчизняної війни... Суто російські тези.
Школи, в яких працювала тетяна кузьміч, використовувались як майданчики для реалізації проєктів фонду «Русский мир». Для пропаганди російської культури вчителька використовувала тематичні російські вечори, вікторини та конкурси, фестиваль військової пісні, святкування російських свят. А ще стимулювала призами – «тематичними поїздками». І справді, переможці їздили до «матінки-росії», але ж не тільки до неї. Серед призових була поїздка на Меморіальний комплекс «35-та Берегова батарея» в Севастополі.
До відома: Створення комплексу фінансував колаборант Олексій Чалий, перший самопроголошений мер тимчасово окупованого Росією Севастополя. Саме через його благодійний фонд «35 берегової батареї» йшло фінансування проросійських організацій та незаконних воєнізованих формувань, які у 2014 році сприяли захопленню влади у Севастополі з подальшою окупацією Росією міста та кримського півострова.
Під час Революції Гідності, з 29 листопада по 1 грудня 2013 року, проводилась V Всеукраїнська конференція організацій російських співвітчизників, участь у ній брала і кузьміч. Головною тезою її виступу на конференції став заклик до організації посилити контакти з різними структурами місцевих органів управління для розширення російськомовного простору в школах України.
Передбачувано, що учасники конференції засудили курс України на євроінтеграцію і закликали до об’єднання з Росією. Чимало з присутніх українських діячів вже за кілька місяців підтримають російську агресію в Україні або стануть її активними учасниками.
Війна — не привід відмовлятися від російських грантів
Напад росії на Україну у 2014 році аж ніяк не вплинув на діяльність тетяни кузьміч. Вона продовжила своє просування кар’єрною драбиною та встигла стати кандидатом педагогічних наук, захистивши у 2014 році дисертацію на тему «Формування соціальної компетентності старшокласників засобами слов'янської культури» (нехай прикметник «слов’янський» не вводить в оману); з квітня 2015 року стала завідувачкою навчально-методичної лабораторії управління навчальними закладами «Херсонської академії безперервної освіти».
І продовжувала просувати в Україні «руський мір». Після захоплення росіянами Криму та вторгнення на Східну Україну, у 2014-2016 роках руська національна громада«Русичъ» від фонду «Русский мир» отримала щонайменше 15 грантів, однак інформацію про зміст проєктів росіяни видалили з сайту. Відомо, що за фінансової підтримки цього фонду кузьміч проводила обласний конкурс «Пушкінська красуня», конкурсний проєкт «Російська культура в медіапросторі».
Журналісти Радіо «Куреш» впевнені: і після 2016 року фонд «Русский мир» продовжував надавати допомогу проросійським організаціям, але інформацію про це розголошувати припинив. Є припущення, що фонд видавав гранти не напряму, а через підставних фізичних осіб, яких багато з’явилося серед його грантоотримувачів. «Руськомірські» проєкти у закладах освіти та культури, які впроваджувала кузьміч, зафіксовані принаймні до кінця 2019 року.
Також кузьміч часто їздила до окупованого Криму, у 2016-му навіть брала участь в ІІ Лівадійському Форумі, де обговорювалися проблеми та перcпективи «Руccкого мирa» нa поcтрадянському проcторі. «Засвітилася» «пушкіністка» у знатній компанії — вище керівництво окупаційних урядів Криму і так званих «ДНР» та «ЛНР».
Але шанувальники колаборанки знаходили «виправдання» — начебто вона до Криму їздила виключно для зустрічі з родиною доньки, яка мешкає в Судаку, і «зовсім випадково» потрапила на всі проросійські заходи.
Та попри всі злочинні дії, які своєчасно так і не розгледіли в Україні, тетяна кузьмич продовжувала вести свою роботу з насаджування руськомірських ідеалів — хіба що сайт «Миротворець» заніс херсонську ГО «Руська національна громада «Русичъ» до своєї бази як організацію, створену агресором на території України.
Агент Цвєтаєва
Про те, що на Херсонщині ліквідували агентурну мережу, яку очолювала жінка із псевдонімом «Цвєтаєва», стало відомо 20 серпня 2020 року. Викрита контррозвідкою СБУ мережа працювала на ФСБ Росії. тетяну кузьміч (вона ж “Цвєтаєва”) затримали за підозрою у державній зраді (частина 1 статті 111 Кримінального кодексу України, покарання передбачає ув’язнення строком до 15 років з конфіскацією майна).
За інформацією СБУ, її завербував співробітник ФСБ РФ під час перебування на тимчасово окупованій території Криму 2015 року. Вона отримала завдання збирати розвідувальну інформацію про військові об'єкти та співробітників СБУ, вивчати суспільно-політичну обстановку на півдні України, передавати дані про діяльність місцевих органів державної влади і управління, неурядових міжнародних фондів та організацій, а також окремих лояльних до РФ політичних та громадських діячів. Ці дані вона передавала за «допомогою каналів електронного зв'язку», а також під час виїздів до Криму та Москви.
Справу слухали в закритому режимі, 5 жовтня підозрювану у державній зраді відпустили під заставу у півмільйона гривень. Та на виході її чекали активісти «Самооборони Херсона» з плакатами «Кузьмич, у СІЗО безпечніше» та «Агентам ФСБ місце у Росії», один із пікетувальників облив жінку червоною фарбою.
До речі, тоді одним з адвокатів кузьміч був син херсонського сепаратиста георгія кальонова (того самого організатора мітингів на підтримку створення ХНР у 2014-му) – дмитро кальонов, який, кажуть, і посприяв через одіозного олігарха та депутата Вадима Новинського (Опоблок) виплату застави, щоб жінка замість перебування в СІЗО носила на нозі електронний браслет.
Активну участь в судовому процесі на боці підозрюваної брав кирило стремоусов, шляхи якого з «пушкіністкою» перетинаються постійно.
Роспропаганда одразу ж вхопилася за цю справу, звинувачуючи українські правоохоронні органи в тому, що вони бідну просту вчительку, організаторку просвітницьких заходів, присвячених російській мові та культурі, змушують визнати себе «агентом фсб», «звинувачують у держзраді за російську мову». А її «друзі» з «Россотрудничества» закликали втрутитися російську владу, яка «зобов'язана на офіційному рівні засудити свавілля української влади стосовно вчительки російської мови в Херсоні». У відомстві висловили впевненість, що справа має політичний характер, а Київ порушує громадянські права та свободи, його дії мають дискримінаційний характер за мовною ознакою. Навіть МЗС Росії вимагало звільнити «шанованого педагога-русиста». Все передбачувано.
Після затримання кузьміч з’явилася інформація, що вона є не просто «вчителькою російської мови», а лідером місцевого осередку КОБ (від рос. – «Концепция общественной безопасности»), що діяв під прикриттям ГО «Русичъ». КОБ - це проросійський рух, що поєднує елементи громадської організації та неокульту (секти). Адепти КОБ підтримують постійний зв’язок із центральним осередком в РФ і співробітниками окремих підрозділів ФСБ, яким передають зібрану інформацію та отримують завдання. Для прикриття використовують організаційно-правову форму громадських об’єднань. Найбільш активні осередки КОБ в Україні отримують фінансування коштом федеральної агенції «Россотрудничество», з якою кузьміч співпрацювала регулярно, активно пропагуючи ідеї «руського миру». До речі, пророками організації призначені два класики російської літератури — улюбленець колаборантки Олександр Пушкін і Лев Толстой.
10 лютого 2021 року Херсонська облпрокуратура затвердила та скерувала до Херсонського міського суду обвинувальний акт стосовно Тетяни Кузьміч. 9 квітня 2021 року розпочалося підготовче засідання у справі про держзраду.
Але якщо хтось навіть співчував підозрюваній, бачив у тетяні кузьміч милу жінку та рафіновану естетку, зовсім нешкідливу у своєї любові до Пушкіна, то люди, які знали її добре, бачили зовсім іншу її сутність, приховану за усміхненою маскою доброчесності — дуже меркантильну кар’єристку, яка вважала себе вкрай недооціненою і не гребувала жодними методами для досягнення своїх цілей.
На «вершині кар'єри»
Завдяки російській окупації Херсона кузьміч тимчасово пощастило уникнути судового слідства у справі про державну зраду та, ймовірно, реалізувати свою мрію — стати «головною херсонською освітянкою». На новій окупантській «посаді» вона встигла скоїти безліч злочинів — вистачить не на одну кримінальну справу.
Так звана «глава департаменту освіти і науки» оголосила про перехід всіх навчальних закладів Херсонщини під юрисдикцію фейкової «військово-цивільної адміністрації», заявила про запровадження в навчальних закладах області російських освітніх стандартів, про надходження російських підручників, про «курси перепідготовки» вчителів у Криму. Вона сприяла представникам держави-агресора у реалізації задуму щодо впровадження російської мови на території Херсонщини. Вона закликала і закликає місцевих освітян працювати під новим керівництвом представників країни-агресора, займалася підбором кандидатів на посади директорів місцевих закладів освіти і жорстоко мстила тим, хто не пішов на співпрацю.
Її запопадливості можуть позаздрити найвідвертіші підлабузники: «запрошення» на організовану у травні зустріч директорів шкіл з гауляйтерами так звана «начальниця управління освіти і науки» розносила особисто, правда, у супроводі озброєних російських військових.
Не обійшлися без зрадниці і захоплення шкіл. Вона брала участь у захопленні приміщень херсонських вишів та оголошувала старт вступної кампанії, щедро обіцяючи бюджетні місця. На її совісті і викрадення проректора ХДУ Максима Вінника.
Окрім того, колаборантка стала активною учасницею захоплення окупантами «гончарівки», під її керівництвом розмістили в головній херсонській бібліотеці агітаційну та пропагандистську літературу ворога, зокрема, і з «президентської бібліотеки рф», а також кузьміч публічно висловила вдячність путіну за його дії.
Зрадниця сприяла організації вивезення херсонських дітей «на відпочинок» до підконтрольного агресорові «Нахімовського військово-морського училища» в Севастополі, чим хизувалася пропаганда агресора. Насправді ж у «севастопольської філії» санкт-петербурзького військово-морського училища агресора немає жодних потужностей для «відпочинку», крім «плацу для стройової підготовки», і фактично йдеться про примусову злочинну мілітаризацію херсонських дітей.
В інтерв'ю окупантським телебаченню та пресі колаборантка розповідає про відродження радянської системи освіти, закликає вчителів до співпраці та оголошує «перепідготовку» в окупованому Криму, заявляє про те, що українська влада «тисне» на педагогів (цікаво, яким словом можна назвати дії росіян щодо вчителів, директорів, батьків?), обіцяє продовження викладання в херсонських школах української мови та літератури, але «після коригування» (ох, багато ж «неправильних» українських авторів і творів будуть викреслені з програми!), анонсує «вступну кампанію» до захоплених херсонських вишів (ажіотаж абітурієнтів при цьому не спостерігається), обіцяє сприяти вступу херсонських випускників до вишів Криму й навіть «росії-матінки». Цікаво, що російських окупантів кузьміч ніжно називає «людьми, що приїхали та надають нам допомогу».
Злочини очевидні, кара — попереду
Невже «пушкіністка» спочиває на лаврах і сподівається на безкарність? Насправді ж до її діяльності уважно придивляються українські правоохоронні органи. І не тільки придивляються.
17 березня Офіс Генпрокурора України за фактом створення псевдооргану влади на Херсонщині (Комітету спасіння "За мир и порядок”») відкрив провадження щодо державної зради.
28 червня кузьміч отримала ще одну підозру - у колабораційній діяльності.
Але не тільки українська влада має намір покарати злочинців — на початку червня Євросоюз схвалив черговий пакет санкцій проти Росії, які торкнулися колаборантів, зокрема, і Тетяни Кузьміч (заборона в'їзду на територію країн ЄС, транзиту через них і заморожування наявних в Європі активи), а в липні вона потрапила у список підсанкційних осіб японського уряду.
Сподіваємось, врешті-решт, зрадниця і колаборантка знов опиниться на лаві підсудних, але вже без найменшого шансу вийти під заставу.
Вгору