Ви майже пів року залишалися в окупованому Херсоні. Чому вирішили виїхати?
Коли було кілька анонсів контрнаступів — кінець квітня — кінець травня, — я вирішив, якщо ближче до кінця липня не буде серйозних поступів, потрібно розглядати варіанти того, щоб виїжджати. Загалом я не планував цього робити. Але, по-перше, посилилися фільтраційні заходи та обшуки у Херсоні, а з іншого боку, мені, на жаль, почала заважати моя публічна діяльність. Херсонське підпілля почало говорити: тебе впізнають, потім йдуть чутки — де тебе бачили, в яких районах. Через мене ризикували всі. Тому це було вирішальним, чому я виїхав.
Зараз у своєму телеграм-каналі ви радите евакуюватися з міста і говорите, що тиск з боку росіян посилюватиметься. Що про це свідчить?
По-перше, наближається дата так званого референдуму — 11 вересня. Друге — чим ближче до дати, тим більше вони намагаються показати "радість" від "звільнення" території. Показати, що є ніби ті, хто їх вітає. З першого вересня розпочинається навчальний рік, батьки дітей не захочуть віддавати до шкіл. Є уже перші дзвіночки, що там пропонують — якщо ваша дитина піде до школи, ми вам дамо грошей. Як це було з усіма іншими професіями: медики, вчителі. Спочатку приходили давали гроші, потім приходили погрожували, забирали родичів, потім безпосередньо самих людей, катували, і потім уже, коли людина пройшла весь цей комплекс тортур та знущань, вони вже розуміють, що її випускати не можна, і часто люди не можуть виїхати.
Ще немає розуміння наскільки вдасться провести референдум.
У якийсь момент може пропасти інтернет, або електрика — вони знімуть картинку, що по декількох будинках ходили, ось бабусі проголосували, відбувся референдум і все, нібито тут Росія.
А це дає можливості примусової мобілізації, запровадження репресій. І ось все це показує, що краще виїхати, поки ще є така можливість. Тому що не факт, що в середині вересня це буде можливо зробити настільки спокійно, наскільки це можна зробити зараз.
Жителі південних регіонів, яким вдалось виїхати з окупації, прибувають до в центр збору біженців у Запоріжжі, 2 серпня 2022 року. Фото: Metin Aktas/Anadolu Agency/Getty ImagesЯк ви готувалися до виїзду?
Я розробив так звану цифрову особу — соціальні мережі, месенджери. Тобто, ніби-то ось, якщо взяти телефон, то це телефон іншої людини, не мій. Змінив зовнішність і ходив у стані "ось прямо зараз можу взяти та виїхати". Доводилося додавати волосся, змінювати його колір. Мені десь на початку квітня, коли вже почалися пошуки активістів, написала одна жінка. Вона візажист-гример і трохи проконсультувала, як краще змінити зовнішність.
Наприклад, розтерти в папір гриф від олівця і трохи навести синці під очима, підкласти вату під щоки, щоб змінилася геометрія обличчя. Візуально погіршити стан зовнішності набагато легше, ніж покращити.
На одному з блокпостів я в автобусі їхав, зайшли подивитися і кажуть: "Там одні жінки і бомжуватої зовнішності людина".
Як відбуватиметься навчання на тимчасово окупованих територіях півдня?
Є вимоги окупантів — здати дитину до школи, і за це вони готові платити 10 000 рублів. Такі оголошення вже є у Херсонській області. У Мелітополі я бачив оголошення вже жорсткішого характеру про те, що дітей там вилучатимуть, батьків судитимуть. По інтернету можливе навчання, але тут проблема в тому, що тільки спецслужба має розуміння, що потрібно знищити певний ряд документів, якусь базу. А в школах ніхто ж не знищував списки учнів, їхні персональні дані. Вони зараз заходять до будь-якої школи, йдуть за списком і дивляться — хто батьки, ким вони працюють, служили чи ні.
Діти АТОшників, наприклад, мали пільги. Тобто, вони заходять, відкривають особисту справу, дивляться: "А, так у тебе батько — АТОшник". Це, по-перше, створює можливість тиснути на батька. По-друге, це в цілому дає розуміння, де живе дитина, з ким і кого варто смикати для того, щоб перевірити, чи є вона тут і чому вона не вчиться, якщо вона перебуває тут.
Доволі довгий час, навіть після захоплення міської ради, комунальні підприємства міста залишалися під керівництвом міського голови Ігора Колихаєва і його команди. Як вони функціонують зараз?
Для мене це великий секрет, тому що ніхто не сказав, що вони стали на бік Росії. Водночас є велика кількість звернень від співробітників комунальних підприємств про те, що їх змусили чи примушували отримати російські паспорти та зарплату у рублях.
Воно зараз якось функціонує так-сяк, з перебоями. За чий рахунок зараз здійснюється комунальна господарська діяльність, я поки не розумію. І в мене є відчуття, що це гібридна суміш — платять і росіяни, і наша сторона.
Зруйнований обстрілами ТРЦ "Фабрика" – найбільший в місті Херсон, 20 липня 2022 року. Фото: AFP/Getty ImagesЩе одна важлива побутова тема восени — початок опалювального сезону. Чи буде опалення в Херсоні?
Якщо їм вдасться на якийсь час утримати цей плацдарм, вони намагатимуться зробити все для того, щоб було опалення, бо в їхніх інтересах показувати гарну картинку по Херсону. Якщо нам вдасться відбити території, ось, у мене є інформація про те, що Херсонська ТЕЦ, наприклад, замінована. У якийсь момент приїхали вибухотехніки, вигнали співробітників підприємства, пішли до ключових вузлів із ящиками, повернулися за 2 години без ящиків. Я вважаю, що вони при загрозі відступу її підірвуть і буде велика проблема з опаленням.
Чи відомо, скількох людей затримали, викрали за час окупації?
Те, що ми намагалися фіксувати по області, — це близько півтори тисячі осіб, доля яких зараз невідома. Це дуже неточна цифра. Мені регулярно пишуть, що ось, зникла така-то людина — вийшла і не повернулася, і ми потім не змогли відстежити, що з нею було. У цю цифру входять й люди, які повернулися. Бо коли людина повернулася — нам не говорять. Думаю, цифра може бути в рази більша, тому що далеко не всі готові казати, що у них родич зник, тому що їх залякують.
Які маркери підготовки до референдуму в області?
Публічних маркерів немає. Бюлетенів, виборчих дільниць я не бачив. Єдине, що останнім часом почали з'являтися скромні оголошення в газеті. Типу, шукаємо 14 виборчих комісій. Я не вважаю, що це серйозний маркер. Це більше фіктивний маркер. Є така досить поширена схема, коли певні чиновники хочуть приватизувати комунальне майно, за законом потрібно дати оголошення про те, що буде аукціон, на якому можна викупити якесь приміщення, яке знаходиться в комунальній власності. І для цього дають оголошення в якусь газету, що мало читається. Тобто формальність дотримується. Але ж це не є абсолютно чесною схемою. Та сама ситуація з референдумом. Вони у невеликій газеті кажуть: ми набираємо членів комісії, ми все робимо. Але це звучить невиразно, тобто виключно фіктивна лінія підготовки до референдуму.
Останнім часом було багато новин про те, що у Херсоні ліквідують колаборантів. В одному з інтерв'ю ви казали, що це може робити ФСБ Росії. Чому ви так думаєте?
Зрадників ніхто не любить. Більшість колаборантів, які зараз існують, вони, скажімо, приходили з думкою, що зловили Бога за бороду і зараз їхня зіркова година. Але ніхто не гарантує, що коли ці колаборанти відчують, що щось може змінитися, вони не перемістяться на інший бік. Тому, виходячи з цієї логіки, краще, скажімо так, їхніми руками зробити весь негатив, що вже, в принципі, зроблено і замінити їх на якихось надійних людей. Це логічно — підірви людину, скажи, що це зробили партизани. Є можливість посилювати репресії, є медійний шум і в той же час ти можеш тихенько поставити свого фсбшника, який буде якісніше і надійніше виконувати роботу.
Люди на протестному мітингу проти російської окупації на площі Свободи в Херсоні, 7 березня 2022 року. Фото: AP Photo/Olexandr ChornyiЧи багато вже таких випадків, коли це зробило саме ФСБ?
Діма Савлученко — він був на посаді начальника управління молоді та спорту. Є інформація про те, що почали заходити гроші з російського бюджету, і частина ФСБшників почала намагатися їх пиляти, а він почав обурюватися. Почав, здається, надсилати листи до Москви, дзвонити. Це одна з таких історій, у які я схильний вірити (радник голови Херсонської обласної військової адміністрації Сергій Хлань заявляв, що ліквідація Савлученка — це робота партизанів, — ред.).
Фактор партизанів у війні не переоцінений?
Насправді певною мірою так. Є рух опору, є партизани. Рух опору — це люди, які пишуть на стінах: "Херсон — це Україна", клеять листівки, займаються ідеологічною, символічною партизанщиною. Це протистояння у мирному руслі. А є партизани, які підривають, стріляють. Це різні групи, які йдуть в одному напрямку. Тому рух опору навіть недооцінений. Він величезний, він скрізь, тобто, якщо є можливість якось чинити опір, щось саботувати, бойкотувати, навіть просто в чашку з кавою плюнути, — це обов'язково зроблять.
А з партизанами ситуація складніша, бо далеко не кожна людина має необхідні таланти, можливості, ресурси і сили для цього. Таких людей мало і їм доводиться довго готуватися до операцій. Цих операцій, які реалізовані, набагато менше, ніж вони були насправді. Тому що їх змішують з тими речами, які роблять фсбшники.
Якщо подивитися в глобальному плані, тобто, якщо вважати розвідку теж партизанщиною, то кожен житель Херсонської області — партизан, бо вважає обов'язком повідомити, що, наприклад, там, ось у цих кущах, сидять росіяни чи щось там ховають.
Це був самовільний опір чи партизани одразу координувалися із силовими структурами України?
Усі це робили самовільно. Хтось стояв із біноклем і дивився, що відбувається на Антонівському мості, якимсь знайомим військовим говорив. Хтось поїхав на залізничний вокзал — там стояли цистерни з паливом, їх злили, щоб вони не дісталися росіянам. Одні мої знайомі розігнали потяг і пустили його під укіс, щоб він ліг і перекрив рейки на Бериславському шосе. Тобто вже передбачалося, що вони входитимуть до міста і намагатимуться перекидати техніку через залізничні колії.
З часом, коли уже відбулася повноцінна окупація, найгарячіші, на жаль, здебільшого загинули. Залишилися обережніші. Тоді вже повиходили на зв'язок із знайомими, одне одного перевіряли, почалася координація із силами ССО, СБУ.
На початку березня зі мною теж зв'язувалися. Представники наших силових структур — херсонські. Я спочатку відмовився з ними контактувати, бо вже була інформація та розуміння, що хтось із херсонського СБУ виявився зрадником. Тільки тоді, коли довірені знайомі з Києва мені сказали, що ось є люди з такими позивними і з ними варто працювати, лише тоді почала з'являтися якась координація із силовими структурами. То була десь середина березня.
Цивільні передають багато корисної інформації?
Велику кількість. У мене є знайомий. У нього біля двору росте велика сосна. Він на ній з ранку до вечора сидить й записує, скільки куди поїхало і що за тип машин. Я зв'язуюся з іншими хлопцями, збираю інформацію, яку вони отримують. У нас є гео-інформаційна система, яку ми самі зробили. І ми починаємо звіряти інформацію. Ось кажуть, пройшла колона техніки у цьому напрямку. Хлопці з інших пабліків кажуть: "Ми бачили чотири "Тигри", "Урал", танк". Ми наносимо все це на карту і розуміємо, що бачили в різних місцях одну й ту саму техніку. Кілька днів перевіряємо, шукаємо якихось знайомих, пишемо акуратні публікації, що підкажіть, дайте очі. Потім можемо з 80% точністю сказати, що ось тут щось стоїть. Цю інформацію вже даємо військовим.
Чи є якась історія із співпраці з партизанами, яку можна розповісти?
Село. Почало надходити багато інформації, що звідти часто запуски. Ми ставимо крапку на карті і дивимося, що поруч знаходиться гелікоптерний майданчик. І весь час помічали, що туди одна й та сама машина відвозить боєприпаси з одного складу. У нас був старенький телефон, ми включити на ньому трансляцію геолокації. Попросили одного з партизанів закинути телефон в ту машину. Так зрозуміли точне місце. І туди сильно прилетіло.
Це, напевно, один із наших найзначніших прильотів, на який ми змогли навести. Я не знаю, скільки конкретно там техніки полягло, але ми навіть дозволили собі трохи відсвяткувати, бо там точно було понад 15 гелікоптерів та величезна кількість техніки, живої сили. Це дуже важлива для нас історія. Це десь, мабуть, червень. Я пам'ятаю, ми довго збирали цю інформацію. Нам весь час говорили: "Дайте точніше". І це вже по нервах било. Зрештою ми там уже й квадрати намалювали та позначили, де воно було. Накрийте квадратом, будь ласка. Вони: "Треба точніше". І потім воно сталося.
Автомобіль проїжджає по Антонівському мосту поблизу Херсону, 21 липня 2022 року. Дірка на мосту від одного з перших ударів української армії по ньому. Нині міст закритий для усіх видів транспорту. Фото: AFP/Getty ImagesЗ якими проблемами зараз зіштовхуються люди на окупованих територіях?
Проблеми з комунікацією влади та наших ЗМІ — це окремий великий блок. У нас ЗМІ сильно захворіли на клікбейт. Що не заголовок, то Антонівській міст зламався навпіл, росіяни вже тікають. Це складно зрозуміти людям, які перебувають на неокупованій території. Якщо уявити, що трапилося щось погане, якийсь вибух, і вас закрило в кімнаті, замкнуло, і ви не можете вибратися, єдине, що вам залишається, — чекати чи померти з голоду. Ви реагуєте на кожен шурхіт, потім, здається, хтось за дверима пройшов, хтось був поруч, і починаєте кричати, стукати в стіни. Чекаєте, що хтось почує і вам допоможуть. А потім розуміння, що цей звук вам здався і врешті-решт ви просто приречено сидите і розумієте, що допомоги, швидше за все, не буде і навіть сподіватися не варто. Це ламає і дуже стійких людей. Навіть хлопців з опору доводилося відпоювати, бо людина сидить і каже: "Я більше не можу, я не вірю, що до нас прийдуть". І це відбувається на тлі того, що, як деякі експерти кажуть, ЗСУ вже бачить Херсон у снайперській приціл, контрнаступ завтра-післязавтра, ось-ось станеться.
Це, напевно, для підпілля, для партизанів одна з найбільших проблем — вигоряння, яке формують такі тези, що не виправдовуються.
Друге те, що наші ЗМІ формують порядок денний тільки про те, що щось вибухнуло, бавона. Правила трьох С: секс, смерть, сміх, який використовує ЗМІ. Але є велика кількість тем, які не беруть до уваги через непопулярність. Наприклад, мануали, як отримати людині пенсію, якщо вона отримувала її готівкою, а тепер не може це зробити. Як віддалено отримати свідоцтво про народження, про смерть, про розлучення. Як отримати ВПО, перебуваючи на окупованій території. Прості побутові питання, від яких у мене червоний чат. На це слід звернути дуже велику увагу.
suspilne.media