Від татарського селища до курорту державного значення
Скадовськ як місто має майже півторавікову історію. Заснований він у далекому 1894 році. А до того був татарським селом Алі-Агок, що в перекладі означає «тиха пристань», жителі якого займалися виловом риби. Засновником міста став місцевий український поміщик польського походження Сергій Скадовський. Він збудував тут пристань, що стала прабабусею нинішнього порту.
Розвиток Скадовська як курорту розпочався за радянських часів. Завдяки м’якому клімату, мілкому морю та цілющому повітрю місто швидко набуло популярності у туристів, і прибережна зона почала забудовуватися санаторіями, пансіонатами та дитячими оздоровчими таборами. Здебільшого будівництво велося від імені великих заводів, фабрик, які потім відправляли сюди відпочивати свої колективи та їхніх дітей за профспілковими путівками. Коли Україна здобула незалежність, і багато підприємств закрилися, буйний розвиток Скадовська як курорту тимчасово сповільнився. Деякі великі здравниці і табори закрилися слідом за власниками, що розорилися. І зараз на узбережжі можна зустріти покинуті санаторії, які дивляться на людей порожніми очницями вибитих вікон.
Якийсь час Скадовськ був у забутті, але з приходом 2000-х і розвитком приватного туристичного бізнесу знову став дихати на повні груди. У місті розпочалося масове будівництво готелів, окремих приватних котеджів. У 2012 році Скадовськ став курортом державного значення. А з 2014 року, коли росія окупувала Крим, почалася нова ера у розвитку цього курортного міста. Українці, позбавлені краси АРК, масово ринули на Азовське та Чорноморське узбережжя, яким раніше нехтували. Родзинкою, яка приваблює людей до Скадовська, стала його наближеність до Українських Мальдів – острова Джарилгач.
Українські Мальдіви
Острів Джарилгач по праву називають Українськими Мальдівами. Так його іменують за білий пісок на безкраїх пляжах і прозоре бірюзове море, на дні якого можна розглянути його численних мешканців. А ще тут є відома визначна пам’ятка – маяк, спроектований французьким інженером Ейфелем у 1902 році.
Багато хто з відпочиваючих, які приїжджали влітку до Скадовська, ігнорували місцеві пляжі через засилля камки та неприємний запах, який видає морська трава. Так, корисно, так, йод, але дихайте, будь ласка, самі, голосили люди. І плили на острів Джарилгач. Його пляжі розташовані на березі відкритого моря, і на березі затоки. У широких його місцях у мирний час між берегами курсував всюдихід ЗІЛ-151 – місцеве таксі.
У самому Скадовську є кілька причалів, із яких можна було потрапити на Джарилгач. Найвідоміший із них – «Марина», звідси вирушали катери до маяка (околиці острова). Решта, які знаходилися в районі центрального пляжу, пропонували доїхати до найближчої точки острова на моторних човнах. Деякі з них, які дорожчі були швидкісними, з потужними моторами. Інші просто були здатні плавати (ходити!) Затокою. Найдешевший спосіб потрапити на Джарилгач був на причепленому до моторного човна водному атракціоні «банан».
Зараз райський острів теж знаходиться в окупації і став по-справжньому безлюдним. Територію контролюють російські військові.
Що відбувається в окупованому Скадовську
Скадовськ у розпал літа більше схожий на пустелю, ніж на місто-курорт державного значення. Мер Олександр Яковлєв розповів «Новинам Приазов’я», що збитки від втрати курортного сезону цього року попередньо оцінюються у «сотні мільйонів гривень».
Те, що в місті знаходиться порт, робить ситуацію ще більш напруженою, оскільки росіяни використовують його для постачання боєприпасів. Ворог перетворив місто на свою ворожу базу, а у дитячих таборах влаштував казарми. Тому місцеві жителі намагаються виходити з дому лише у разі потреби.
Ютуб-канал «Мій Скадовськ» публікує відео з порожніми міськими вулицями та пляжами. Як би окупанти не намагалися змусити скадовців відкривати готелі та заклади громадського харчування, люди опираються, бо робити це нема для кого. Крім того, проводити час на пляжах є небезпечним для життя. У Скадовську останнім часом часто чути вибухи. ЗСУ продовжують завдавати прицільних ударів по тилах російських окупантів. Буквально днями, 20 липня, українські військові вдарили по скупченню російської техніки та їхньому командному пункту у Скадовську. Вибух та пожежа бачив усе місто.
У сусідньому курортному селищі Лазурне та сама сумна ситуація. На початку червня троє місцевих мешканців підірвалися на російській міні під час купання. А 17 липня в Лазурному було завдано удару по складах і казармах загарбників.
Ситуація із забезпеченням продуктами та медикаментами теж залишає бажати кращого. Великі супермаркети, як, наприклад, АТБ закриті практично з початку війни. Найдешевші – місцеві овочі та фрукти. Помідори, огірки, картоплю, капусту, цибулю, черешню, смородину, персик, кавуни та дині продають навіть дешевше, ніж у Дніпрі, Запоріжжі та тим більше Києві. Те саме можна сказати і про молочку з м’ясом місцевого виробництва. Оскільки всього цього тут надміру, а вивезти нікуди, крім Криму, можливості немає. А туди українські овочі та фрукти теж не дуже хочуть пускати, оскільки вони створюють конкуренцію кримським фермерам і за ціною, і за якістю. Крім того, у Криму можна продати лише за рублі, а в Скадовську, слава Богу, російські гроші широкого поширення не набули. А ось із продуктами в магазинах ситуація зовсім інша. Дуже дорога побутова хімія, засоби особистої гігієни, ковбасні вироби, сир, газовані напої та алкоголь. Не кажучи вже про ліки. У Скадовську медикаменти у дефіциті, і ціни на них божевільні.
Щодо населення, то багато хто виїхав із міста, навіть незважаючи на те, що жодного «зеленого коридору» з моменту війни не було. Здебільшого вибиралися через Крим, а далі до країн Європи чи поверталися на неокуповану територію України. Наразі українська влада активно закликає жителів Херсонської області виїжджати з окупованого регіону всіма доступними способами. Росіяни не збираються залишати місто з власної волі. Тому ЗСУ доведеться їм допомогти. І, на жаль, для місцевих жителів це може бути небезпечним.
vmestezp.org
