Останні дні Херсонський напрямок не сходить із найгучніших заголовків у ЗМІ:"ЗСУ звільнили Потьомкіне на Херсонщині", "У Херсоні підірвали колаборанта" і навіть "ЗСУ підійшли впритул до Херсона".
Попри очевидне перебільшення обстановки в останньому заголовку, яке вже спростували самі військові (як свідчать неофіційні карти фронту, до обласного центру українській армії ще щонайменше 30 кілометрів), цілком зрозуміло, що на півдні йде рух – ЗСУ, маленькими кроками та операціями, намагаються посувати окупантів ближче до Херсона.
І роблять це, перш за все, за рахунок артилерії.
Кілька днів тому "Українській правді" вдалося виїхати на позиції однієї з мотопіхотних бригад ЗСУ, яка працювала по окупантах на Херсонщині із 122-мм самохідної артилерійської установки 2С1 "Гвоздика".
"Гвоздика" – це радянська машина, і як нарікають самі українські військові, уже доволі застаріла. Втім, вона вірно служить Збройним силам, допоки ті чекають на західне озброєння.
Буквально за 1-2 хвилини ця майже 16-тонна машина "заскакує" на "зеленку" десь на межі Миколаївської та Херсонської областей, робить чотири швидкі постріли і їде геть – а з нею і УП, яка приїхала побачити роботу артилерії.
– У противника є звукометрична розвідка, вона засікає, звідки були "виходи", і зразу, орієнтовно в цей район, починаються прильоти, – пояснює військовослужбовець Андрій, який кілька хвилин тому налаштував бусоль для "Гвоздики".
За пару годин роботи з українськими артилеристами УП також вдалося побачити, як ремонтують такі ж САУ – з чим зазвичай виникають проблеми і як ці машини виглядають зсередини.
А також роздивитися зблизька "музей великої поразки" росіян під Миколаєвом – поле, на якому українські артилеристи 7 березня спалили близько 30 одиниць російської техніки.
– Це подарунок українським жінкам напередодні 8 березня, – жартує офіцер ЗСУ на позивний "Андре", який показує УП те саме поле.
На початку липня між спалених бойових машин десанту вже поросли перші соняхи.
Детальніше – у репортажі "Української правди"
